Величезні мисливські куртки замість кашемірових пальт і космічні тканини замість хутра: нова розкіш – це високі технології, розроблені компаніями з історією.
Наприкінці 1990-х Керолін Бессетт, дружина Джона Ф. Кеннеді-молодшого, здавалася ідеальним уособленням модного мінімалізму: колишній директор з реклами Calvin Klein носила білі сорочки з чорними брюками, глухі сукні до підлоги без декору, пальта прямого крою і базові джинси. Але далеко від об'єктивів Бессетт одягала суто функціональні речі: спортивні штани, непромокальні плащі і рибальські анораки неонових кольорів. На одному з рідкісних знімків вона гуляє по Медісон-авеню в червоній куртці oversize, кросівках і лижній шапочці – і схожа на мандрівницю в часі: зараз би цей образ потрапив у всі streetstyle-звіти. Так одягаються моделі Белла Хадід і Гейлі Болдвін, власниця московського концепт-стору КМ20 Ольга Карпуть і Ріанна. На щастя, сучасних дівчат цікавлять не тільки велосипедки і флісові куртки: просунуті модниці щосили освоюють heritage і технологічний одяг.
Речі, над створенням яких клопотались кілька поколінь ремісників (той самий heritage) або, навпаки, працюють найкращі інженери сучасності (тут варто вивчити термін techwear), стали потужним fashion-висловлюванням. Напрямок вуличних брендів – закритий світ, більшість таких компаній випускає виключно чоловічий одяг. Але сучасні модниці хочуть носити не просто "куртку бойфренда" – вони радше одягнуть Stone Island Ice Jacket, який змінює колір на морозі, або вощену мисливську парку Barbour. Крім форми, прихильниць такого одягу цікавить зміст: вони хочуть знати, як, чому, і з чого зроблені ці речі.
Утилітарний одяг заполонив вулиці не одразу. Речі для катання на гірських схилах і спусків в ущелини були долею авантюристів з вищого світу і ділків бізнесу протягом усього ХХ століття, але в кінці 80-х в середній клас, який наслідував їх, убрався в одяг зі спеціалізованих колекцій Herno, Moncler, Polo Ralph Lauren і Lacoste. В очах людей, ще не заробили свій перший мільйон, були овіяні романтикою гардероби не тільки еліт, а й пролетарів: рибальські парки і куртки лісорубів, функціональне взуття докерів і гірників. Одяг Berghaus, Columbia, Patagonia і Dickies здавався вічним: у вогні не горить, у воді не тоне і, ще й якось може врятувати тобі життя. Але було в ньому щось ще, нюанс, який робив ці брутальні шати такими привабливими. А саме – успадкування традицій виробництва. Кожна така річ мала свою історію, часом вікову: жоден шов або візерунок не був у ній випадковим, а кожну деталь продумували як раз для потреб робітничого класу, мисливців і військових.
Свою перевагу над буржуазією шанувальники heritage-культури знайшли у знаннях: вони вміють відрізнити вабаш від хікорі (все це традиційні малюнки американського робочого одягу) і напам'ять знають історію візерунків навахо на флісових куртках Pendleton. Так автентичність стала стійкою валютою у світі моди, а технологічні новації – універсальною мовою, якою розмовляє нове покоління модниць.
Компанії, які використовують ноу-хау, могли б скласти конкуренцію гігантам люксу, але замість війни дизайнери дружньо потиснули один одному руки. Шведський лейбл Acne Studios створює яскраву і дуже молодіжну колекцію спільно з брендом-співвітчизником Fjällräven, який випускає спорядження для пішого туризму ще з 1960 року; у витриманій британській марці Margaret Howell з'являються вощені куртки – результат колаборації з Barbour, відомою своїми водонепроникними тканинами і королівським патентом, який дає їй право одягати родину Віндзорів. Нову висоту взяв американський бренд Woolrich: їхні двосторонні камуфляжні куртки, зшиті у співпраці з Griffin (марка виробляє одяг, інтерпретуючи військове обмундирування, зокрема – парки, в яких можна спати на відкритому повітрі), мають шанси прописатися в гардеробах просунутих модників обох статей.
Мабуть, найвідоміша марка гірського одягу і туристичного інвентарю – The North Face – випускає спільно з японським брендом HYKE несподівану колекцію, в якій знайшлося місце не тільки об'ємним пуховикам, але і жіночним плісированим спідницям. Тим же шляхом пішли в Moncler: цього року до участі у проекті Moncler Genius вони залучили найяскравіші уми сучасного світу моди, в тому числі молодих британських дизайнерів Крейга Гріна і Симон Роша, креативного директора Valentino П'єрпаоло Піччолі і праотця японської вуличної моди Хіроші Фуджівару. Кожен запропонував свою версію пуховиків Moncler – від м'яких обладунків у Craig Green до багатоярусних суконь-коконів, набитих першокласним пухом, у Valentino.
Останнє захоплення просунутих модниць – професійний одяг дослідників і науковців. Він менш помітний, ніж спорядження альпіністів, зате витончений у технічному виконанні. Якщо порівнювати, спеціалізований одяг має одну велику перевагу: він дає змогу одягнутися відповідно до погоди і почуватись комфортно навіть в найбільш нефотогенічну негоду. У модній індустрії це до сих пір велика рідкість.
Текст: Алла Анацко