У міру того, як усе більше брендів і ритейлерів класу люкс забороняють використання натурального хутра й екзотичної шкіри, запас "веганської" продукції збільшився на 258% у Великій Британії та США у 2019 році. У відповідь, хутрова індустрія просуває свій матеріал як стійкий і природний варіант, інвестуючи в загальногалузеві програми сертифікації та просвітницьку роботу.
У 2019 році люксові бренди й ритейлери дезавуювали хутро. Prada, Phillip Lim, Farfetch і Macy's, серед інших, приєдналися до щораз більшої групи лідерів галузі (Chanel, Burberry і Net-a-Porter) у рішенні відмовитися від використання натурального хутра, і в деяких випадках, екзотичних шкір (крокодила і змії). У вересні 2019 року опитування 2000 жителів Великої Британії та США засвідчило, що дві третини дорослого населення Сполученого Королівства і 47% США вважають хутро неприйнятним матеріалом.
Естетично, однак, хутро не вийшло з моди. І ритейлери, і бренди пропонують споживачам альтернативи натуральної продукції у вигляді штучного хутра й "веганської" шкіри. За даними Euromonitor International, виробництво натурального й штучного хутра у 2019 році збільшилося на 120%, сягнувши сукупної вартості у 25 мільярдів доларів. Дані Edited засвідчують, що в усій Великій Британії та США кількість "веганських" товарів збільшилася на 258% в річному обчисленні, особливо в категоріях взуття, аксесуарів і верхнього одягу.
Паралельно продажі натурального хутра знижувалися. Згідно з даними італійської компанії Associazione Italiana Pellicceria, роздрібні продажі скоротилися на 50% з 2006 року до приблизно 800 мільйонів євро у 2018 році. Консолідований чистий обіг фінського аукціонного дому Saga Furs за рік, що закінчився 31 жовтня 2018 року, становить 45,7 мільйона євро, на 13% менше в річному обчисленні. Згідно з наявними даними Fur Information Council of America, загальні роздрібні продажі хутра у світі у 2019 році становитимуть приблизно 22 мільярди євро, що є незначною часткою на ринку предметів розкоші в розмірі 281 мільярда євро.
Галузеві асоціації не вірять, що заборони або зміна громадської думки значно вплинули на продажі хутра. Замість цього вони вказують на економічні коливання, особливо в Китаї, який є одним з найбільших хутрових ринків. (За даними AIP, близько 80% італійського хутра експортують у Китай.) Але оскільки екологічні проблеми ростуть, хутровій промисловості доводиться захищатися. У відповідь на появу штучних альтернатив, хутрові асоціації затято просувають свій продукт як природний стійкий вибір в надії зруйнувати переконання, що альтернативні матеріали є свідомішим варіантом. Вони інформують клієнтів про вплив на довкілля штучних матеріалів, розповідають про добробут тварин.
"Ми розуміємо, що споживачі вимагають більшої прозорості й дійсно піклуються про добробут тварин", — говорить Єспер Лауге Крістенсен, генеральний директор Kopenhagen Fur.
Асоціації хутрової промисловості підкреслюють тривалий життєвий цикл матеріалу, той факт, що він є біорозкладним, і відсутність агресивних хімічних речовин під час його оброблення як доказ природної стійкості справжнього хутра. За словами Роберто Скарпелли, президента AIP, хутряний одяг здебільшого складається з води, солі й галуну (хімічна сполука). Інші небезпечніші речовини, зокрема формальдегід, барвники й вибільники, можуть використовувати під час фарбування шкір, але асоціації запевняють, що вплив мінімальний, порівнюючи з виробництвом штучного хутра, яке як і раніше найчастіше виготовляють із синтетичних матеріалів, як-от поліестер або модакрил.
Тваринництво порушує інші екологічні проблеми, зокрема, викиди парникових газів від кормів і гною. Крістенсен визнає, що промисловості потрібно знайти більш екологічний спосіб викиду СО2, додавши, що асоціація прагне довести викиди вуглекислого газу від звірівництва в Данії до нуля до 2025 року. (У липні уряд Данії погодив політичний план зі скорочення викидів парникових газів на 70% до 2030 року.) Для цього Kopenhagen Fur почав використовувати рослинні корми, як-от соєві боби, і відокремлювати гній для використання як добрива або для перетворення на енергію — методи, які вже використовують у сільському господарстві.
Разом з просуванням принципів сталого розвитку хутрова індустрія заявляє, що вона працює прозоро, розробляючи сертифікати з особливим акцентом на добробуті тварин. "На чому дійсно зосереджені споживачі, так це на справжній прозорості, що дає змогу ухвалювати обґрунтовані рішення, — говорить Сара Нідхем, менеджер з обміну знаннями в Центрі стійкої моди. — Уся індустрія має бути впевнена, що люди розуміють наслідки свого вибору".
Saga Furs здійснює сертифікацію Saga з 2005 року, програму, яка містить 31 критерій, що охоплюють здоров'я тварин, гігієну ферми, розведення і вплив на довкілля. Хутрові ферми, які перевірили сторонні й зовнішні інспекції, мають відповідати всім критеріям для отримання сертифіката, чинного впродовж одного року. Saga, яка ввела систему відстеження у свою сертифікацію з 2017 року, також розробляє трасування з використанням технології RFID, яка дасть змогу споживачам відновити шлях ланцюжка постачань хутряного виробу через сканування чипа за допомогою телефонів.
Ще одним сертифікатом, який просуває галузь, є Welfur, що оцінює добробут ферм з розведення норок, лисиць і єнотів у Європі за чотирма принципами: гарне житло, харчування, здоров'я й належна поведінка. Сертифікація Saga, Welfur й аналогічні міжнародні сертифікати зі США, Росії, Канади й Намібії увійшли до FurMark, програми, яку розробила Міжнародна федерація хутра (IFF) та метою якої є забезпечення належної практики в усьому ланцюжку постачань, від хутрових ферм до ритейлерів. І LVMH, і Kering визнають сертифікат FurMark як такий, що заслуговує на довіру.
Але все це не зменшує скептицизму критиків. Виробництво натурального хутра "в корені недосконале й ніколи не зможе забезпечити тварин життєво потрібними умовами", — зазначає Клер Басс, виконавчий директор Humane Society International у Великій Британії, вказуючи на практику галузі з утримання тварин у клітках. У той час як традиційне сільське господарство почало відходити від системи акумуляторних батарей і використовувати схеми, які значуще оцінюють потреби й поведінку тварин (наприклад, плавання або копання), Басс не бачить, щоб хутрова промисловість робила те саме. "Вся їхня економічна модель ґрунтується на інтенсивному фермерському господарстві", — говорить вона.
У США великі виробники м'яса, як-от Tyson Foods Inc., Perdue Farms і Cargill, вивчили альтернативи виробництву м'яса. Інвестуючи в стартапи, що досліджують м'ясо на клітинній основі або розробляють власні виробничі лінії на основі рослин, ці компанії орієнтують свій бізнес на майбутнє, якщо ці альтернативи стануть панівними. Подібного охоплення альтернативних досліджень у галузі виробництва хутра, яке не завдає шкоди тваринам, ще не придумали.
Скарпелла з AIP зазначає, що виявлення альтернативних натуральних продуктів недосяжне для асоціації, і додає, що інвестиції переважно спрямовані на зміцнення іміджу стійкості продукту. Кіт Каплан з FICA вважає, що за цією галуззю пильно стежить індустрія, але він не зміг підтвердити, чи були зроблені будь-які інвестиції. Метьюз із Saga каже, що проєкти обговорюють у хутровій індустрії, але вона відмовилася надати додаткову інформацію.
Диверсифікація виробництва може бути ускладнена для промисловості, яка прив'язана до вузькоспеціалізованих професій, як-от рільництво і перев'язування, і має набагато менші кошти, ніж м'ясна промисловість. Для порівняння, прибутки Tyson Foods у 2018 році становили 40 мільярдів доларів, тоді як загальний дохід від роздрібних продажів хутряних виробів у світі становить приблизно 24 мільярди доларів.
Тим часом розробник штучного хутра Ecopel недавно представив біохутро, створене для Stella McCartney. Робота Ecopel може зробити його більш відповідним для розвитку досягнень у виробництві натурального хутра, але обом сторонам галузі доведеться об'єднатися. "Якщо є зобов'язання пощадити тварин і створити нове бачення розкоші з використанням біохутра або переробленого хутра, ми ніколи не зможемо сказати ні", — говорить Арно Брунуа, менеджер зі зв'язків з громадськістю Ecopel.
Для споживачів зробити однозначний висновок про стійкість натурального і ненатурального хутра не так просто. У дослідженнях, які мають забезпечити більшу ясність, часто декларують протилежні вимоги залежно від розглядуваних змінних і від того, хто їх замовив: хутрові асоціації чи асоціації із захисту прав тварин. Басс заперечує заяви про сталий розвиток хутрової індустрії, покликаючись на дослідження, які виявили високий рівень формальдегіду, алкілфенолів й етоксилатів алкілфенолів в окремих зразках хутра.
Нідхем визнає складність присвоєння цим матеріалам знака екологічності й уважає, що, в кінцевому підсумку, споживачі й бренди мають засумніватися в потребі носити хутро загалом, чи то натуральне, чи то синтетичне або рослинне.
Текст: Annachiara Biondi
За матеріалами voguebusiness.com