Минулих вихідними в Києві відбувся перший етно-електронний фестиваль "Вирій", де на зелених полях ВДНГ об'єдналися театр, музика та мистецтво перформансу, занурюючи гостей у справжню літню атмосферу. Серед музикантів, які вийшли на сцену, — британський артист Бенджамін Клементайн, а також ДахаБраха, ONUKA, Jamala, Марина Круть. За театральну програму відповідав режисер Іван Уривський, який разом зі своїми студентами Тетяною Костинюк і Максимом Свецом створили 12-годинний імерсивний перформанс.
"Це була чудова подорож", — так описує роботу над "Вирієм" Іван Уривський. "Подорож" тривала понад вісім місяців: Уривський згадує, що ідею фестивалю засновниця Альона Гудкова вперше озвучила йому минулої осені. В результаті довгих зустрічей та розмов у нього, Альони та артдиректорки події, художниці Лесі Патоки, народилась ідея театрального перформансу, який би занурив глядачів в українські традиції та обряди в сучасному прочитанні. Це те, що імпонує у "Вирії" найбільше — у дійстві, дрескоді, який визначався як "розкуте етно", і музичній програмі: національна культура представлена привабливою, красивою, сексуальною. Частиною цього хочеться бути.
За режисуру відповідали студенти другого курсу майстерні Івана Уривського в Київській академії естрадного та циркового мистецтв Тетяна Костинюк і Максим Свець. Разом з Уривським та Лесею Патокою вони створили 12-годинний перформанс, основою якого стало сватання та весілля. У процесі задіяли понад 30 акторів, від молодих артистів до заслужених. Зірка Театру Франка Віталій Ажнов грав роль старости, а його колеги по театру Іван Довженко і Дмитро Рибалевський — друга нареченого і батька нареченої відповідно. У нареченого ефектно перевтілився музикант Євгеній Йовенко, а роль нареченої зіграла студентка Анастасія Малахова.
Хоча перформанс і мав сценарій, найціннішим виявилось те, що він був побудований на імпровізації, адже актори існували у просторі понад шість годин щодня: спали та вмивалися, чистили зуби (те, як ефектно це робив улюбленець публіки Віталій Ажнов, ще довго обговорювала столиця), їздили на мотоциклах, співали, фліртували з аудиторією, залучаючи глядачів до дії. Ті, зі свого боку, мали повну свободу: включатися у перформанс, фотографуватися з акторами або навіть спробувати поіснувати в цьому самобутньому просторі разом із ними, чи просто спостерігати, проходячи повз однієї музичної сцени на іншу. Основним джерелом дійства стали українські традиції, тому чи не найефектнішим моментом перформансу стало весілля — з обов’язковим короваєм, зустріччю старости та батька нареченої, зворушливими традиційними піснями, куштуванням наливок і танцями, які у фіналі переросли у справжній рейв.
Магнетичними виявилися й образи акторів, створені командою Лесі Патоки: у світлих, вишуканих і водночас простих сукнях і костюмах з натуральних тканин поєдналися традиційні коди українського вбрання та японський мінімалізм. "Це не фольклор, це перегук Україні з іншими культурами", — зазначила у своєму інстаграмі художниця. "Я сам був глядачем на "Вирії" і неймовірно надихнувся людьми, їхніми образами та красою — як артистів, так і глядачів", — ділиться Іван Уривський.
Важливою частиною "Вирію" стали самі гості, 99% з яких підтримали заявлений дрескод. Показуємо, як це було.
Фото: Мушег Циронян