28 липня 1899 року народився українець Іван Фірцак, він же Іван Сила, він же силач Кротон — найдужча людина планети й переможець конкурсу краси тіла в Парижі.
Зі спортсменів в артисти цирку
В Ужгороді серед відомих туристам пам’яток міста — мініскульптурок — є металевий "Вузол Кротона", на вшанування видатного закарпатця Івана Фірцака, що мав сценічний псевдонім Кротон на честь дужого героя античних міфів. За легендою, малий Іван успадкував силу діда по матері, слава про міць якого лунала по всьому регіону. Як казковий Котигорошко, Фірцак-менший ще в дев’ять років посунув на полі брилу, яку не здужали зрушити дорослі чоловіки, а одного разу приніс з левади на плечах корову, що пошкодила ногу. 20-річним Іван виїхав на заробітки до Чехії, працював вантажником, а якось переміг відомого силача, який заробляв на життя тим, що мандрував по країні й закладався зі сміливцями на перемогу в поєдинку. Свідком того двобою став чеський тренер Онджей Нейман, який скоро щоденними тренуваннями зробив з обдарованого хлопця професійного атлета.
У 1920-х Іван Фірцак став чемпіоном Європи з культуризму й чемпіоном Чехії з важкої атлетики та рукопашного бою. Але примхлива доля зруйнувала успішний тандем: машина, де їхали Нейман і Фірцак, потрапила в аварію, тренер загинув, Іван опинився в лікарні. Пережите спонукало чемпіона змінити вид діяльності: він вирішив покинути спорт і подався на заробітки в цирк під іменем Кротон. Там і здобув найбільшої слави: в цирку він працював 18 років, вивчив 14 мов, відвідав 64 країни.
Карколомні трюки
Вистави з Фірцаком-Кротоном були шалено популярними: він виносив на плечах на арену всю циркову трупу, чоловіків вражав тим, що розривав залізні ланцюги, а дам у перших рядах полонив зворушливими дарунками — серцями з триметрової арматури, зігнутої на їхніх очах. На гастролях у США виконав знаменитий карколомний трюк: легковий автомобіль переїхав йому горло. Вражені власники компанії Ford у 1927 році подарували силачеві авто (щоправда, через 12 років, коли угорські вояки схочуть відібрати його, Іван візьме кувалду й, недовго думаючи, розтрощить свій Ford Model T). А 1928 року американська преса визнала його найсильнішою людиною планети. Один з циркових досвідів, власне, і вкоротив йому віку.
У 1930 році Фірцак переміг найсильнішу людину Англії, боксера Джона Джебсона. Переможець дістав від королеви пояс, манжети й шолом з діамантами, а от Джебсон не витримав ганьби й наклав на себе руки. Далі легенди варіюються: за однією з них, у двобої й сам Фірцак зазнав черепно-мозкової травми. За іншою — в загиблого було чимало фанатів, вони й помстилися українцеві: у сутінках розтрощили череп. Фірцак до ранку пролежав на вулиці, дивом вижив. Так чи інак, а ушкоджену кістку йому замінили пластиною з дорогоцінного матеріалу — випадкове потрапляння камінця під неї й стало через 40 років причиною смерті атлета.
Сила і влада
Іван Фірцак 70 разів ставав чемпіоном на змаганнях гирьовиків і був переможцем конкурсу краси тіла в Парижі. Деякі його трюки досі не може повторити ніхто. Він міг би без проблем жити за кордоном, але вибрав Україну. У 1938 році, побравшись із гімнасткою Руженою Зікловою і вже народивши восьмеро нащадків, Фірцак передчасно розірвав цирковий контракт, сплативши відступне в 100 000 крон, завершив кар’єру і з родиною приїхав у рідне село на Закарпатті. Там започаткував циркову школу й школу силових мистецтв. Проте безхмарного життя не вийшло: спочатку до Фірцаків мала справу угорська влада, згодом прийшли "совєти".
18-річного сина Івана Фірцака, чемпіона України з боксу, який асистував батькові у виступах і цілком міг продовжити його кар’єру, 1948 року засудили на роки таборів за причетність до ОУН — насправді за те, що співав закарпатські пісні. А в батька вилучили всі нагороди й фотодокази перемог — применшили славу силача до містечкової і заборонили йому заробляти на життя тим, що найкраще виходило. Лише наприкінці 1950-х Івану Фірцаку дозволили копійчані виступи по сільських клубах. Уже в наш час книжку Олександра Гавроша "Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу" ввели до шкільної програми, а 2013 року в пам’ять про атлета режисер Віктор Андрієнко зняв фільм "Іван Сила".