Олімпійське гасло — Citius, altius, fortius ("Швидше, вище, сильніше"). Та ми впевнені, що воно не стосується стриження пуделів або відстрілювання голубів — занять, що колись були серед олімпійських видів спорту...
Олімпійські ігри — це найвизначніше спортивне видовище на планеті. Але це також дещо дивний, масштабний захід, що під впливом своєї важливості відчайдушно прагне до розширення. У Ріо у 2016 році було представлено 28 видів спорту. Цього року в Токіо їх було вже 33, і деякі з них, правду кажучи, трохи ексцентричні. BMX-фристайл, скейтбординг, серфінг, виїждження, де коні дивно крокують під музику... А втім, ці змагання уособлюють атлетичні зусилля й досягнення, порівнюючи з деякими олімпійськими видами спорту, які були (або, в деяких випадках, є) відверто безглуздими. У цьому матеріалі представляємо вам список спортивного божевілля.
Синхронне плавання і так можна назвати химерним видом спорту в контексті Олімпіади. Адже чому танці у воді вважаються олімпійським видом спорту, а, наприклад, бальні — ні? І чому немає чоловічих змагань? Утім це геть не головні питання, що стосуються синхронного плавання. Як випливає з назви, суть змагань полягає в тому, щоб вся команда учасників виступала ідеально в унісон. І все ж якимсь дивом олімпійські керманичі вирішили, що сольне синхронне плавання гідне появи в списку видів спорту в 1984, 1988 і 1992 роках.
Кінний спорт загалом суперечливе явище. Кінь робить усю роботу, а вершник отримує медалі та славу. Особливо це стосується стрибків у довжину й висоту верхи на коні — це вельми дивне заняття. Проте такі змагання зі стрибків тривали в Парижі в 1900 році.
Що правда, то правда, це досить кумедне видовище. Іноді я бавлюся так зі своїми дітьми, але я також граю з ними в скребл, а це не олімпійський вид спорту. Проте на Олімпіаді 1904 року в Сент-Луїсі учасникам доводилося пірнати в басейн і дивитися, як далеко вони можуть проплисти під водою, поки не спливуть на поверхню. Всі п’ятеро учасників були з Америки, і переміг Вільям Дікі на дистанції 19,05 м.
Легка атлетика — досить видовищний вид спорту. Але з перешкодами та стрибками у воду — це більше схоже на штурмовий курс. Чому б не додати ще до списку Олімпійських видів спорту забіг з яйцем у ложці або повзання під сіткою?
Вернімося знову до Парижа 1900 року — до найганебнішої події в історії Олімпіади. Як ви вже здогадалися, метою цього спорту було вбити якомога більше голубів. Конкурсанти вибували зі змагання, якщо не влучили два рази поспіль. Перемогу здобув бельгієць Леон де Лунден, якому вдалося вбити 21 голуба на шляху до слави в галузі пташиного забою. До кінця заходу на полі загинуло понад 300 скалічених голубів. Яке шляхетне починання.
Цей вид спорту, який і досі є серед олімпійських дисциплін, десь так само сучасний, як і наскельний живопис. Він ґрунтується на військових вимогах до хорошого кавалериста, а всі ми знаємо, як корисна кавалерія в сучасну епоху. Його суть у тому, що спортсмени демонструють свої навички в плаванні, фехтуванні, конкурі, бігу на довгі дистанції й стрільбі з пістолета. Все й відразу. Чому б не відмовитися від настільного тенісу й важкої атлетики?
Це сталося на Олімпійських іграх 1912 року в Стокгольмі. Це було не так захопливо, як здається, оскільки учасники насправді не стріляли один в одного, що, безумовно, додало б елементу екшну до процесу. Замість цього сміливці-учасники мали стріляти в манекенів, одягнених у сюртуки (дуелі все ж — це спорт джентльменів) з намальованими на грудях мішенями. Яке марне використання гарного сюртука.
Отже, з важким серцем ми знову повертаємося до Парижа 1900 року. Плавці повинні були піднятися на жердину, перелізти через кілька човнів і пропливти під іншими у своєрідній олімпійської версії шоу "Ігри титанів". Цього разу чемпіоном став австралієць Фредерік Лейн. Змагання відбулося на Сені, більш ніж підхожому місці для такого божевілля (так, це сарказм).
Неймовірно, але ходьба досі належить до олімпійських видів спорту. По суті, це перегони, але вам не дозволяють бігти. Це щось на зразок Гран-прі "Формули-1", де ви маєте лишатися на першій передачі. Згідно з правилами, учасники повинні "підтримувати контакт із землею і випрямляти переднє коліно, коли ступня торкається землі, утримуючи її у випрямленому положенні доти, доки коліно не пройде під тілом". "Ходаки" й так мають дещо чудернацький вигляд, коли човгають, похитуючи сідницями, але все фіаско підсилюється тим фактом, що їм можуть показати жовті або червоні картки за те, що вони не дотримують правил ходьби.
Звісно, є тільки одне місце, де ми могли б закінчити. Як ви вже здогадалися, Париж 1900 року. Та це був усього лише тестовий захід, що не мав повного олімпійського статусу. Цей "спорт" просто намагалися запровадити в олімпійську програму. Як не дивно, він не пройшов. У ньому взяли участь 128 учасників, які виступили перед 6000 натовпом у парку Булонського лісу, де їм довелося за дві години підстригти якомога більшу кількість пуделів. На думку спадає так багато запитань... Чи була гарантія, що пуделі були одного розміру? Чи були вони однаково слухняні? І, що найголовніше, заради Бога, навіщо вони це робили? Але, до речі, переможниця, на ім’я Авріл Лафуль, отримала золото за 17 підстрижених пуделів.
За матеріалами gq-magazine.co.uk
Текст: Benjie Goodhart