Чернівці — гостинний і дружній напрямок для тих, хто хоче на кілька днів втекти з дому, перейнятися незнайомим містом і, звісно ж, пізнати Україну трохи краще. Як пройти тижневий запас кроків за три дні, де — найсмачніше місце в місті, і чому шишки в меду — найкращий сувенір? Про свої вихідні в Чернівцях розповіла журналістка vogue.ua Валентина Анохіна.
Дорога до Чернівців займає одинадцять годин потягом, якщо ви їдете з Києва. Квитки краще купувати заздалегідь — буквально останні вдалі місця (в обидва кінці) я вхопила за три тижні до подорожі.
За кілька годин до відправлення з’ясувалося, що просіла залізниця між Новоселицею і Мамалигою, тому довелося їхати в об'їзд через Тернопіль і прибути до Чернівців пізніше. До слова, затрималися ми всього лише на годину — проте це зовсім незначне запізнення, особливо коли попереду мінівідпустка й поспішати доводиться хіба що на екскурсію
Як і в будь-якому туристичному місті, в Чернівцях легко знайти житло на будь-який смак. Я вибрала квартиру на Airbnb, щоб відчути себе "місцевою" і провести вихідні самостійно.
У Чернівців є прізвисько — "український Париж". І достатньо опинитися на Головній вулиці, зайти на Університетську або в один з десятків провулків біля ратуші, щоб зрозуміти сенс цього порівняння — кожен балкон, кожні двері, кожна арка, ріг будинку і вікно горища проситься в кадр. І тут доводиться зробити вибір — фотографувати кожну цеглину чи спостерігати за всім так, наче ніколи більше цього не побачиш.
Тому, щоб обійтися без паніки (якщо раптом ви теж чутлива людина), рекомендую влаштувати собі персональну екскурсію-знайомство з містом. У Чернівцях є зручний діджитал-путівник — пронумеровані QR-коди з зображенням їжаків, розташовані біля найважливіших пам'яток міста. Перший знаходиться біля ратуші, до наступного вас приведе їжак.
Але якщо ви віддаєте перевагу спонтанності, а не інструкціям, довіртеся власним відчуттям (в Чернівцях складно заблукати) і спробуйте не пройти повз ці місця:
Чернівецький обласний краєзнавчий музей
Краєзнавчий музей — найкращий спосіб дізнатися про історію міста й області, де ви перебуваєте. За символічні 30 гривень у моєму розпорядженні опинилися вільні від відвідувачів зали музею, присвячені становленню Буковини від появи перших поселень до наших днів. З огляду на те, що на сучасний стан Чернівців істотно вплинули відразу румунська, українська, австро-угорська, молдавська, єврейська, російська і навіть турецька культури, відвідування музею вважаю строго обов'язковим. По-перше, це продуктивні 60 хвилин для розширення світогляду. По-друге, потім набагато приємніше і зрозуміліше гуляти вулицями міста — здається, ви знайомі багато років.
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
Головна визначна пам'ятка, локація для зйомок і неймовірно красиве всередині і зовні місце. Не секрет, що будівля національного університету — головний магніт для туристів. Окрема гордість для України включення центрального корпусу університету до переліку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Сюди потрібно прийти обов'язково, потрапити на екскурсію коридорами і зробити мільйон світлин вежі.
Пішохідна вулиця Ольги Кобилянської
Вулицю Ольги Кобилянської просто неможливо оминути. На ній розташований краєзнавчий музей, тут збираються вуличні музиканти і саме звідси зручно дістатися до більшості центральних пам'яток. Тому пройтися нею і (обов'язково) зупинитися в кількох ресторанах і кондитерських — невід'ємна частина подорожі.
Скажу відверто, поїздка до Чернівців точно не стала для мене гастрономічним турне — я не експериментувала з закладами і не шукала цікаві смакові поєднання. На щастя, удача була на моєму боці: після першого шматочка лазаньї з кабачка і вишневого штруделя на десерт мої рецептори, душа і серце вибрали "Панську гуральню". У підсумку, там же трапився найкращий банош, найкращий салат з буряком і фетою і найкраще обслуговування, за яке відсоток чайових хочеться збільшити втричі.
По десерт, смачну каву і їстівні сувеніри рекомендую заглянути в кав’ярню-бутік "Мантулки". Ніжний інтер'єр у блакитних і пилово-рожевих тонах, великий вибір тортів, тістечок і пиріжків, приємне обслуговування і зручне розташування на вулиці Кобилянської всього за кілька кроках від фаворита вище.
У цій індивідуальній справі слід керуватися покликом серця і уважно дивитися зусібіч, щоб не пропустити щось цікаве. Після того, як ми опинилися на центральній площі, де проходив медовий ярмарок, зі мною додому поїхали шишки в меду. Чому вони? Тому що це незвично, красиво і доволі смачно, щоб поїдаючи шишки з чаєм, згадувати подорож і планувати наступний візит.