"Я повернулася з Амальфітанського узбережжя з кількома сотнями фотографій, – каже комунікаційниця Діна Турчина, – і дуже конкретним списком місць, які варто бронювати, страв, які варто замовляти, і речей, які під час наступної подорожі сюди я зроблю зовсім по-іншому". Поки світ готується до грандіозної події Vogue World у Мілані 22 вересня 2026 року, Діна розповідає, як провести час на півдні Італії, на Амальфітанському узбережжі.
Якщо обирати одне місце на Амальфітанському узбережжі, для мене це точно Позітано. Так, туристичне, занадто дороге, особливо в сезон, і давно розібране на кадри в інстаграмі. Але наживо воно все одно неймовірне. Місцеві майже одностайно радять зупинятися ще й у Равелло – кажуть, там спокійніше, менше людей і зовсім інша атмосфера.
У вересні Позітано все ще живе за літнім розкладом: човни, довгі обіди, вечері на терасах і тепле море, з якого зовсім не хочеться виходити. А людей уже трохи менше. Тож якщо Амальфітанське узбережжя ще залишилося у ваших планах на цей сезон, я б починала з бронювання знаменитого ресторану La Sponda, прогулянки на човні на цілий день і кількох правильних обідів.
У Позітано варто багато фотографувати, смачно їсти, вдягати красиві сукні, але обирати зручне взуття, і хоча б раз заплатити абсурдні гроші за щось абсолютно звичайне. У моєму випадку це було prosecco на пляжі у пластикових стаканчиках за €150.
Кілька правил Позітано
До Позітано краще заходити з моря – на яхті чи катамарані. З Неаполя ходять пороми (квитки краще купувати заздалегідь). Машину для подорожі узбережжям брати точно не варто: вузькі дороги, затори й окремий квест із паркуванням.
У Позітано гарний краєвид з готелю чи апартаментів майже завжди означає, що до локації доведеться підніматися сходами. Раджу перевіряти маршрут до того, як закохуватися в чергову терасу на Booking.com.
Один із секретів, який я сама хотіла б знати до поїздки, полягає в тому, що в порту працює служба доставки багажу до готелів. Дуже раджу скористатися.
З апартаментами складніше: до деяких адрес неможливо дістатися машиною, а porter service може відмовитися доставляти валізи туди, де починаються круті сходи. Тож квартира з неймовірним краєвидом може вартувати виснажливого сходження – разом із власним багажем.
Свою любов до мальовничих краєвидів я теж переоцінила. Номер був майже на горі, з терасою 70 м² і фантастичною панорамою Позітано. Краєвид я б залишила. Локацію – ні. Наступного разу селитимуся на рівні знаменитого готелю-палацу Le Sirenuse: достатньо високо, щоб мати ті самі інстаграмні краєвиди, і достатньо низько, щоб, повертаючись після вечері, не шкодувати про kitten heels.
Таксі в Позітано дорогі, їх небагато, і розраховувати, що потрібна машина завжди буде поруч, не варто. Тим більше, що і під’їхати можна не всюди. А от мопед – прекрасна ідея для тих, хто впевнено кермує: для Позітано він логічніший за автомобіль.
На Амальфітанському узбережжі досить швидко перестаєш запитувати, скільки коштує обід. По-перше, це псує настрій. По-друге, якщо ви вже дісталися Позітано, трохи пізно починати економити. Значно важливіше, наскільки зручне у вас взуття і чи вистачить сил дійти до ресторану зі списку must visit (якщо, звісно, знайдеться вільний столик із запаморочливим краєвидом).
Ресторани в Позітано
На обід
Chez Black, легендарний ресторан на головному пляжі Позітано — Spiaggia Grande, з якого, як на долоні, видно ті самі різнобарвні будиночки, що стали візитівкою міста. Він давно став туристичним магнітом. Але популярність Chez Black – точно не причина його уникати. Залишайте його на довгий обід, бронюйте столик надворі, замовляйте пасту, морепродукти й холодне біле. Якщо пощастить, вас обслуговуватиме офіціант Роман із Луцька – впізнаєте за великим тризубом на руці. А за першим столиком біля входу часто сидить бездоганно елегантний сивий синьйор – власник Chez Black. Він пригощав нас черешнями, які подають просто на льоду.
Buca di Bacco (теж біля Spiaggia Grande) ідеальний для пізнього обіду. На мій погляд, краще сісти на терасі другого поверху: звідти відкривається приємніша панорама. Крім того, на першому поверсі зазвичай людно, адже саме тут проходить головний спуск до пляжу.
Після кількох днів пасти ми замовили бургери з лобстером і велике плато крудо – сирих морепродуктів, і це виявилося ідеальним меню для сонячного дня. Тут хочеться нікуди не поспішати, замовити ще один Апероль Шпріц і просто спостерігати за метушнею навколо.
На вечерю
Тут я б обирала столик усередині – у Позітано з його культом терас це звучить майже провокаційно. У меню – саме те, за що ми любимо південну Італію: багато риби та морепродуктів у найрізноманітніших варіаціях – сирих, маринованих, смажених на пательні або на грилі, і свіжі молоді сири. Приємним відкриттям стали неаполітанські панцеротто – маленькі закриті піци у вигляді півмісяця: тут їх замовляє кожен стіл, і наш не став винятком. А на affogato, кульку морозива, втоплену в гарячій каві, я би пересідала надвір: у Da Vincenzo є кілька маленьких столиків просто на вузькій вуличці, і ввечері саме там особливо добре відчувається дух міста.
Якщо маєте кілька вечорів, один можна залишити для La Tagliata – особливо якщо вже встигли трохи втомитися від білих скатертин. Але в цей день – точно без обіду. Ресторан високо в горах, туди забирає трансфер, а далі приблизно за €80 з людини починається нескінченна вечеря: антипасті, овочі й сири, кілька видів пасти, риба, величезні тарілки м’яса просто з гриля, десерт – і безлімітне просекко та домашнє вино (vino della casa).
Бронювати краще на 18:00–19:00. Ми приїхали пізніше й встигли насолодитися легендарним краєвидом лише на 15%. Решту вечора милувалися темрявою та їжею. Останньої було стільки, що після кількох подач нові тарілки ми зустрічали вже без ентузіазму (але з повагою). На прощання нам ще видали вино в дорогу.
Один вечір у Позітано я б без вагань залишила для легендарного La Sponda — ресторану готелю Le Sirenuse. Сюди приходять ошатно вдягненими, вечеряють у світлі сотень свічок і слухають старі італійські пісні, які музиканти виконують просто між столиками. Так, ви бачили це місце в Instagram сотні разів. Наживо воно все одно варте вечора.
Мінімальний чек тут становить €160 з людини (стягується депозит), а бронювати столик краще заздалегідь: без резервації в La Sponda не сісти. І я би прийшла трохи раніше — на перший келих у Franco’s Bar. Тут взагалі краще не поспішати.
Ще одна вечеря, яку варто залишити в плані, – Terrazza Celè у Hotel Marincanto. Тут один із найкращих краєвидів на Позітано, тож бронювати краще до заходу сонця. Ми прийшли о восьмій – і перші пів години меню відверто програвало панорамі. За великою гастрономією сюди йти, мабуть, не варто: це радше дуже ефектна вечеря з хорошою італійською кухнею. Іноді цього більш ніж достатньо.
Після вечері
Після La Tagliata дуже органічно опинитися в Music on the Rocks і танцювати до ночі в клубі, видовбаному просто в скелі.
Бари Franco’s та Don’t Worry
У Le Sirenuse маршрут інший: до вечері – бар Franco’s на келих шампанського, франчакорти чи апероля, після – бар Don’t Worry. Тут зовсім інша публіка й настрій: люди, які щойно зійшли з яхт, дорогий віскі, хороша музика і вечір, який явно не планують закінчувати рано.
Пляж чи човен?
Пляжний відпочинок тут я точно не рекомендую. Лежак влітку – від €110, і в цю ціну навіть не входить рушник. Море біля берега досить пересічне, та й плавати поміж яхт – задоволення сумнівне. Пляшку просекко приблизно за €150 нам принесли в сріблястому кулері і додали пластикові стаканчики. Це був момент, коли форма і зміст luxury остаточно розійшлися.
Замість цього краще взяти човен на весь день. Це, мабуть, єдине, на чому не варто економити. Відпливаєте від берега, купаєтеся в гротах, знаходите маленькі бухти, дивитеся на все узбережжя з води – і саме звідси Амальфі вражає найсильніше.
Фото: GETTY