Прованс – одне з найромантичніших місць на Землі. Який готель гармонійно доповнить ніжність місцевої природи й багату історію тутешніх земель?
У минулому житті будівля готелю була шкіряною майстернею. Але переконливий "історичний" вигляд не повинен вводити в оману: теперішні власники гостьового будинку при створенні інтер'єру дотримувалися скандинавських настроїв: білий колір, багато вільного простору і лаконічні меблі. Органічний сніданок тут подають у великій кухні або на просторій терасі.
У добре відреставрованому будинку XVII століття є сім номерів з недоторканими стінами з каменю і триметровими стелями. У кожній спальні – декоративні прикраси епохи Відродження, меблі 1930-х років і бавовняні простирадла ручної роботи. У ресторані подають вишукані страви прованської кухні: пропарена з розмарином риба або томлена яловичина з полентою. Винний магазинчик неподалік має в своєму розпорядженні залу для дегустації та 350 пляшок вина.
Власник готелю Ніколя Брош, пристрасний арт-колекціонер, заповнив усі куточки і полички дивовижними зразками антикваріату і картинами, зокрема роботами Джаспера Джонса, Ле Корбюзьє, Робіна Дея та Акілле Кастільйоні. Простий континентальний сніданок подають внизу у вітальні, наповненій художніми книгами і журналами відповідно до дизайну інтер'єра. Або зовні – у сонячному кутку тераси, де ввечері гості неминуче зустрічаються за келихом охолодженого розе.
Крихітне село П'юрікар знаходиться у 10 км на північ від космополітичного Екс-ан-Прованса. Атмосфера тут витає та ж, що і століття тому: звивисті вулички затінені пишними соснами; а старожили, які грають у карти в кафе, ніби зійшли з картини Сезанна. Саме тут Летисія і Димитрій Жален, колишні власники майстерні з дизайну інтер'єру в Марракеші, вирішили побудувати свій будинок: лаконічний прямокутник з бетону, захований у кінці вузької вибоїстої дороги мальовничого селища. Щоби потім відкрити його для туристів.
Будівлю XVII століття придбав в 1994 році знаменитий шеф-кухар Ален Дюкасс. Аби його відреставрувати, гастрономічна суперзірка найняла кращих місцевих майстрів. Сьогодні готель знаменитий своїм рестораном, який не раз потрапляв до фуд-рейтингів. Попри провінційність, шеф-кухарі La Bastide de Moustiers володіють гастрономічним "художнім свистом" досконало, адже вчилися в знаменитому ресторані Дюкасса Le Louis XV, що в Монако. Химерну варіацію французької кухні, за якою сюди і їдуть багато туристів, вони створюють з того, що росте в готельному саду і можна знайти на місцевому ринку.
Ексцентричний кластер з кам'яних блоків, розташований в заповіднику Люберон, не лише прикрашений сучасним мистецтвом (тут навіть є роботи Енді Воргола), а й неодноразово служив майданчиком для фотовиставок Мартіна Парра, Еллен фон Унверт і Дайдо Моріями. Позаду ресторану, в якому подають оливкову олію власного виробництва і вирощені біля готелю помідори декількох сортів, є крихітний бар з проектором. Старовинні фільми тут демонструють над невеликим басейном, який знаменує собою вхід до спа-центру Andéols. Деяка грубість і строгість місцевого інтер'єру цікаво контрастує з дурманною ніжністю лавандових полів Провансу.
За матеріалами cntraveller.com.
Читайте також:
Побачити Барселону: найкращі в місті бари на даху