Як за рік випустити дюжину мальовничих і цікавих колекцій, знає дизайнер Джонатан Андерсон. З ним поговорив Олександр Ф ’ юрі.
Ми спілкуємося з Джонатаном Андерсоном у Zoom. Він перебуває в Парижі, я — у Лондоні. Через пандемію обидва опинилися під замком, і це інтерв’ю — одна з безлічі "цифрових розмов", які ми, як і всі нині, проводимо безперервно. Під час локдауну я зустрічався з Джонатаном три або чотири рази, і завжди — онлайн.
Джонатан вів трансляції зі своїх студій і шоурумів у Лондоні й Парижі, а також з дому в Східному Лондоні. І кожен ефір виходив дуже інтимним, що характерно для Джонатана. Він легко зближується з людьми й ділиться таємницями, навіть коли його співрозмовники не поруч із ним. Він рідко буває потайливим або надмірно обережним в інтерв’ю — особливо якщо відповідає на запитання зі свого дому. На тлі ілюстрацій Тома оф Фінланда наша розмова, запланована на 10 хвилин, переросла в більш ніж годинну розмову. Ми встигли обговорити буквально все — від брекзиту до ескізів для лукбуку JW Anderson.
Ця наша онлайнова зустріч припала на січень. Джонатан тільки закінчив роботу над своєю колекцією чоловічого одягу JW Anderson осінь-зима 2021 і над передосінньою для жінок. Нині під його керівництвом команда в Парижі закінчує дві колекції для іспанського Дому Loewe, креативним директором якого Андерсон працює з 2013 року. Отримати коментарі про весняно-літню колекцію JW Anderson, що ілюструє цей матеріал, досить складно: чимало води упливло відтоді, як задум дизайнера втілився в життя, — він починає роботу задовго до виходу своїх колекцій. Такий темп потрібен, щоб впоратися із численними зобов’язаннями, покладеними на Андерсона: за останні півтора року він випустив для двох вищезгаданих брендів чотири колекції чоловічого одягу й шість колекцій жіночого, створив капсульні колекції у співпраці з Moncler, Uniqlo та іншими брендами.
"Нині такий час, що нічого не загадуєш наперед, — каже Джонатан. — Мені, до речі, це вже починає подобатися. Тому що немає потреби нескінченно щось планувати". Він і справді не прихильник планів. У роботі керується інстинктом — діє спонтанно й вільно. Саме це в підсумку виливається в дивні, цікаві комбінації в його колекціях — як, наприклад, невагомий топ, прикрашений намистом і пір’ям, одягнений поверх утилітарних шортів-карго, або скроєне по фігурі пальто, розшите кристалами, або ж сліпони, подібні до сабо, з гіпертрофованими золотими ланками на носках, що несподівано підірвали продаж. Дизайн цих речей, звісно, ретельно продуманий, але їх об’єднує та сама легка недбалість, яка зазвичай свідчить про видатний талант творця.
Весняно-літню колекцію JW Anderson дизайнер розробив під враженням від книг Оскара Вайльда. У них спільне коріння: Вайльд з’явився на світ у Дубліні в 1854 році, Джонатан, через 130 років, — у Магерафельті, провінційному містечку в Північній Ірландії. За словами дизайнера, творчістю Вайльда він зацікавився зокрема й через карантинні обмеження: "Я сидів удома, і в мене була можливість переглянути безліч книг про Оскара Вайльда, про художників, які покликалися на нього. А тут ще й цікавий збіг: я страшенно люблю аукціони, і водночас у Нью-Йорку на вельми дивних торгах мені на очі потрапила листівка з підписом Оскара Вайльда: „Таїна життя — у мистецтві". Я відразу ж вирішив, що зобов’язаний її придбати: такий напис мав би добрий вигляд на светрі!". Зрозуміло, так воно й вийшло, але написом дизайнер не обмежився. Вайльд надихнув Андерсона по-новому поглянути на власну роботу — і на життя загалом. "Для свого часу Оскар Вайльд був справжнім радикалом, — каже Джонатан. — І ми не до кінця розуміємо, якими передовими були його ідеї. Навіть сьогодні ми не такі вільні, щоб піти за ними".
Презентація весняно-літньої колекції JW Anderson стала експериментом. Відмовившись від ідеї показу, дизайнер надіслав гостям перев’язані стрічками альбоми зі знімками моделей і зразками тканин — організувавши, за його словами, "шоу в коробці". Приблизно так само він обіграв презентацію чоловічої колекції цього сезону — тоді до запрошення на показ було додано переплетену книгу-іграшку, з якої потрібно було вирізати й конструювати паперових ляльок. Метрополітен-музей уніс "шоу в коробці" Андерсона до своєї постійної колекції, що стало своєрідним свідченням того, як мода відреагувала на пандемію COVID-19. Тоді більшість модних брендів показувала свої колекції онлайн, але ця ідея не припала до душі Джонатану. "Я спілкуюся з людьми в цифровому форматі. Мої батьки — цифрові. Все навколо цифрове, — журиться він, — зокрема й ви, поки ми розмовляємо в Zoom. Так, технології частково полегшили наше життя. Але в кінцевому підсумку настала мить, коли світ відчув себе паралізованим. Тож інтуїція підказала: треба робити навпаки". Це означало — дати публіці можливість знову пережити тактильний досвід: доторкнутися, помацати, відчути.
Ці презентації Show-In-A-Box красномовно ілюструють, як радикально й самобутньо Джонатан дивиться на моду з моменту свого дебюту у 2008 році: інакше, ніж інші, під несподіваним кутом, придумуючи нові правила гри в індустрії. Незмінні тільки любов і повага до свого ремесла й спрага до унікальних новаторських рішень. У своїх колекціях Андерсон наносив делікатну вишивку на тонку шкіру й поєднував в одному виробі мохер і каучук. У новій весняній колекції він використовував жакард рожевого кольору й відтінку слонової кістки, на що його надихнули дамаські серветки XVII століття; гофровану замшу незвичних пастельних і пудрових тонів; вишивку гігантськими намистинами й кришталевими краплями. У колекції багато об’єму — тканину на сукнях менін підібрано під подолом задля ефекту пишних спідниць, і створено урочисті рукави-буфи. Нового сезону жодного натяку на скромність, відстороненість або спрощення — це особливо вражає, коли знаєш, що колекцію створила невелика лондонська команда Джонатана фактично в Zoom.
"Потрібно відпустити власне его, — міркує Андерсон про особливості роботи в умовах сучасного світу. — Коли лютує пандемія, починаєш розуміти, як мало від тебе користі. Я не можу рятувати життя. Чим я можу допомогти?". Джонатан вирішив, що найкраща відповідь на виклик часу — зануритися у свою справу й зосередитися на роботі. Він прекрасно знає, що таке відповідальність. "Коли в тебе 50 працівників, завжди думаєш про те, що вони приходять в офіс і треба зробити все можливе, щоб ніхто з них не заразився коронавірусом, — розповідає він. — Водночас важливо, щоб всі вони були зайняті, кожен на своїй дільниці". Андерсон відчуває відповідальність і перед індустрією — навіть в умовах пандемії він має втілювати свої ідеї, які надихатимуть людей.
"Правду кажучи, я ніколи не відчував себе вільнішим, — несподівано підсумовує Джонатан. — Раніше перед показом я часто непокоївся, переживав: а чи помітять мене люди, чи запам’ятають? Нині мене турбує тільки одне: команда, яка допомагає створювати одяг. Я просто хочу, щоб ми могли продовжувати нашу справу".
Портрет: Scott Trindle
Фото: Adrian Samson @Industry Art
Стиль: Chloe Grace Press
Зачіски: Naoki Komiya @Julian Watson Agency
Макіяж: Erin Green
Диджитал: Alex Gale
Продюсер: Jordan Groves @Industry Art
Асистент фотографа: Aron Tarjani
Асистент стиліста: Andra-Amelia Buhai
Асистент перукаря: Makoto
Кастинг: Max Märzinger для Julia Lange Casting
Моделі: Elspeth @Milk, Clementine @Anti, Karishma @Elite