"Дякувати Богові, все скінчилося", — напівжартом вітаємо один одного. Ми зустрічаємося у Парижі на другий день після закінчення марафону показів жіночих колекцій. Високий (188 см), зі смоляно-чорним довгим волоссям та повним мейкапом, як у супермоделей 1990‑х, мій співрозмовник одягнений у чорний робочий комбінезон Valentino — в незвичних для цієї пори року сонячних променях він схожий на готичного принца off-duty. З-під широких штанин не помітно підборів. Але я знаю: вони там є.
За 23‑річним стилістом Расом Бартрамом я із захопленням та професійним інтересом спостерігаю під час щосезонного пілігримажу на Тижнях моди в Мілані та Парижі. Він завжди привертає увагу. Навіть на театралізованому шоу Rick Owens навколо фонтану Токійського палацу, де скупчення публіки в архітектурному вбранні дизайнера нагадує світову конвенцію вісників Апокаліпсису.
Разом зі стилісткою та легендарною редакторкою французького Vogue Карін Ройтфельд ми зупиняємося, щоб роздиви- тися Бартрама. Його фірмовий лук цього сезону: обтислі топи з лайкри чи шкіри, недбало заправлені у відрізані шорти-бермуди чи чорні нейлонові колготки. Саме так — напівпрозорі колготки та грайливі мюлі на "котячих" підборах. Чи туфлі з гострим носком на небезпечних стилетах. Дуже по-гічкоківськи.
Не хочеться казати, що Рас має андрогінний вигляд — або дівочий. Проте припускаю, що це найпростіший спосіб описати його. Бартрама це не засмучує: "Знаю, багатьом було б легше, якби я вдягався більше як чоловік. Але на це немає жодної причини — мені комфортно з моїм біологічним гендером і виглядом". Згодом додає: "Мене складно ідентифікувати — тому я маю свободу робити те, що хочеться і у що я вірю".
Напівоголені образи Раса нагадують мені радикальну вправу у стайлінгу — їх легко уявити на шпальтах модних журналів. Вони видаються цілком природними під час Тижнів моди. Складніше вписати їх у реальне життя. Бартрам наполягає: це не костюм, а повсякденна уніформа: "Я просто не можу одягатися інакше". Єдиний привід для компромісів — ранкові пробіжки в Люксембурзькому саду: "Іноді мені здається, що я стримуюся, аби люди сприймали мене серйозно. Я міг би бути ще радикальнішим". Питаю, що мається на увазі. "Латекс! Я б одягався з голови до п’ят у латекс".
Він народився і виріс у Данії. В дитинстві був захоплений гардеробом своїх бабусь — і намагався вбиратися, як вони: "Я постійно носив хустку на голові — робив вигляд, що в мене довге волосся. А ще обожнював перли та підбори". У підлітковому віці були болісні спроби вписатися в гетеронормативну матрицю, де хлопці мають поводитися як хлопці й мати відповідний вигляд. Це не спрацювало: Рас почувався аутсайдером, змінив пʼять шкіл. "Зараз я вдягаюсь так само, як коли мені було пʼять".
Самотні вечори вдома він проводив за малюванням, переглядом колекцій Александра Макквіна та документальних фільмів про Vogue. Вивчав, як влаштована індустрія, відкривав для себе фотографів та знакових моделей 1990‑х. Записався на вечірній курс місцевої fashion-академії:"Наймолодшим студентам було 20, мені —13. Нас навчали кроїти жакети, а я хотів знати, як робити неносибельні речі з латексу". Натхненням для нього були поп-ікони нульових: Мадонна, Брітні Спірс та Леді Гага. Якось я спитав про його драматичний макіяж — щось середнє між штудіями Сержа Лютана та траурною маскою Мортісії Аддамс. Скільки часу йде на цей глем? "Зазвичай 40 хвилин. Але за нагоди я залюбки присвятив би цьому дві години. Є щось медитативне в процесі розглядання себе в дзеркалі, — пояснює він. — Дивитися собі в очі та розмальовувати обличчя — моя терапія".
Першу роботу Бартрам отримав у Копенгагені — в 17 років почав асистувати стилістці Маї Соул Постіан. Пропускав школу, разом із друзями організовував імпровізовані знімання, які викладав у соціальних мережах. Паралельно підпрацьовував в місцевих барах та кофешопах. Під час локдауну отримав електронний лист від команди Каньє Веста, який тоді активно займався дизайн-лінійкою Yeezy. Рас долучився до колективу і два роки консультував для бренду. Пізніше брав участь у роботі над музичними відео репера Hurricane та Heaven and Hell. У січні 2022 року його призначили директором відділу моди незалежного німецького видання 032с. На рахунку Бартрама — обкладинки з актрисою Гантер Шафер, топ-моделями Вітторією Черетті та Моною Тугаард. З останньою вони товаришують ще з дозіркових часів у Данії.
"Я інтуїтивно знаю, в які двері входити", — каже про свій карʼєрний шлях Рас. Цю навичку він перейняв у матері, яка працює в журналістиці: "Запрошення на першу роботу вона отримала в кафе — імітувала виступ на ТБ, тримаючи ложку як мікрофон". Він додає, що ніколи нічого не планує: "Знаю, що моя доля знайдеться сама".
Знімання для українського Vogue Бартрам пропонує провести просто неба на півночі Копенгагена — світлини робить подруга юності Фрая Вівар, за стайлінг відповідає колишня керівниця Постіан. Наш герой позує, ніби відтворюючи маньєризми зі світлин Горста П. Горста та Гельмута Ньютона. Вдягнений у парадне, але штучне хутро Balenciaga та Jacquemus, він нагадує мені Круеллу де Віль та Норму Дезмонд з "Бульвару Сансет". Проте в розмовах з ним стає зрозуміло: цей образ — не дрег і не спроба перевдягатись у жінку. Він бадьоро знизує плечима: "Можна довго розбиратися, чому я маю саме такий вигляд. Але насправді немає іншого сенсу, окрім того, що це робить мене щасливим". Якщо жінки відстояли право вдягатися, як чоловіки, без пояснень, чому та навіщо, чи не настав час чоловікам вчиняти так само з жіночим одягом? Найточніший спосіб описати Раса Бартрама для мене — free spirit, вільний дух. Ця риса його характеру підкуповує найбільше.
Текст: Веня Брикалін
Фото: Freja Wewer
Стиль: Maya Soul Paustian
Грумінг: Gitte Guldhammer
Продюсер: Jonas Persson
Асистентка стилістки: Laura Von Schedvin
Асистент продюсера: Louis Rømer