Леді Кітті Спенсер, племінниця принцеси Діани й амбасадорка Dolce & Gabbana, — про співпрацю з модним домом і любов до Італії.
Ви вивчали історію мистецтва та італійську мову у Флоренції і в одному з інтерв’ю саме той час назвали золотим періодом свого життя. Чому він такий значущий для Вас?
Я вперше так надовго опинилася далеко від дому й була повністю незалежна. Це дуже бентежно — переїхати в іншу країну й жити у Флоренції абсолютно самостійно. Я тоді не мала ані телефона, ані соцмереж — ніяких відвабних чинників. Щодня я вивчала те, чим справді захоплювалася, і умови навколо надихали мене. Я вірю в те, що освіта й незалежність неоціненні, особливо для жінок. І усвідомлюю, як мені пощастило з тим і іншим.
Чи вплинула італійська культура на Ваш світогляд?
В Італії я точно навчилася цінувати красу життя. Думаю, італійці з дитинства вбирають правильні життєві цінності й оспівують їх: сім’ю, любов, історію, мистецтво, творчість. Мені подобається, що в італійській культурі немає нічого половинчастого: все насичено, яскраво й правдиво. Італійці відкрито говорять про те, що для них важливо, і пристрасно висловлюють свою позицію. Мені пощастило не тільки жити в такому середовищі, а ще й працювати в Італії з Dolce & Gabbana. Коли занурюєшся в італійську культуру, наповнюєшся енергією. Ніде у світі немає нічого подібного. Італійці навчили мене ставитися до життя так само радісно й оптимістично, як це вміють вони самі. Я в захваті від їхньої поваги до деталей і тієї турботи, з якою вони підходять до всього, від пам’ятника архітектури до предмета одягу, від тарілки з пастою до букета квітів, з єдиною метою — зробити все ще прекраснішим, смачнішим або приємнішим.
Культурний розквіт у Європі почався з італійського Ренесансу. Чи маєте улюблені праці того часу?
Дерев’яна "Покаянна Марія Магдалина" Донателло в баптистерії Сан-Джованні. Натомість зобразити її святою, в образі, до якого ми звикли, її зображено як людину, яка страждає, — як і будь-хто з нас. Вона обвітрена й тендітна на вигляд, усе, що в неї залишилося, — це духовність. Донателло показує не просто покутницю, а й неймовірно стійку людину. Це разюча скульптура, я пам’ятаю, як застигла перед нею, коли вперше пішла до Museo dell'Opera del Duomo. Те, що Донателло створив Марію Магдалину з дерева, а не з бронзи чи мармуру, надає вразливості цій статуї. Один з її знаменитих атрибутів — дуже довге волосся, єдине, що вкриває її виснажене постаріле тіло. Також можна побачити сліди золотої фарби, але велика її частина з часом зникла.
У 2018 році Ви відкривали показ Dolce & Gabbana Alta Moda на озері Комо. Розкажіть про підготовку до шоу. Я пам’ятаю, як упевнено Ви спускалися величезними сходами в пишній сукні й золотий тіарі як німб. Які емоції переживали тоді?
Цей день я ніколи не забуду. Важко описати емоції, які відчула, діставши такий вотум довіри від Стефано й Доменіко. У мене є відео примірювання сукні, під час якого я розридалася, — так була вражена її красою. Все, що відбувалося тоді, було схоже на сон, і я боялася прокинутися. Найчудовішим сюрпризом було дізнатися, що я відкриваю показ. Напередодні ввечері ми на яхті відзначали успішний запуск колекції Alta Gioielleria, і я сказала Доменіко, що страшно хвилююся перед завтрашньою подією. Він відповів: "Я втішений, що Ви відкриваєте шоу!". Я втратила дар мови. Це була незабутня мить — спускатися масивними кам’яними сходами й відкривати такий величний показ. Моя сукня була справжнім витвором мистецтва, і я з трепетом спостерігала за лаштунками, як працюють швачки й дизайнери, як ретельно вивіряють кожен рядок і кожну деталь. Вся команда — справжні художники.
Розкажіть про Ваші стосунки з Доменіко Дольче й Стефано Габбаною. Як давно товаришуєте?
Ми вперше зустрілися, коли вони попросили мене взяти участь у їхньому шоу в лютому 2017 року. Після цієї події між нами виникла довіра, наші відносини розвивалися дуже природно і з роками тільки зміцнювалися. Я безмежно поважаю Доменіко й Стефано. Люблю слухати про те, як вони прийшли до того, ким є сьогодні, про випробування на цьому шляху. І дуже багато чого в них навчаюся: неприпустимо бути поруч із двома геніями і не скористатися такою можливістю.
Нещодавно Ви стали всесвітнім амбасадором бренду Dolce & Gabbana. Якими є Ваші обов’язки? Як цей статус впливає на Ваше життя?
У нас з Доменіко й Стефано вже багато років чудові стосунки. Чому б не перевести їх у статус офіційних? Я відчуваю, що все йде правильно, і мене тішить їхня довіра. У нашій співпраці було багато знакових моментів: починаючи з мого першого показу в Мілані в лютому 2017-го, знімання кампанії у Венеції у вересні того ж року й відкриття шоу Lake Como Alta Moda у 2018-му — усе це привело мене до ролі представника бренду. Стати всесвітнім амбасадором — це мрія, здійснення якої мені складно було навіть уявити. У міру того, як ми виходимо з пандемії, я хочу подорожувати з Доменіко й Стефано, хоч куди вони прямуватимуть. І сподіваюся, що в новій ролі зможу зробити для них якомога більше. Чи то фотосесії, чи то заходи для клієнтів або шоу — я ціную кожну хвилину.
Кого вважаєте своєю іконою стилю?
Я завжди відповідаю на це запитання одне й те ж: Софі Лорен. Вона моя абсолютна ікона. Я читала й перечитувала її автобіографію і щоразу глибоко надихаюся її умінням подати себе й тією гідністю, з якою вона перегортає кожну сторінку свого життя. Для мене вона — ідеальний приклад поєднання краси, жіночності, сили й упевненості. Мене надихає кожна людина, яка не боїться демонструвати свою індивідуальність і свій настрій, щиро виявляє себе і знає, що їй до душі. Я захоплююся цим.
Ваше дитинство минуло в Кейптауні, серед неймовірної природи. Що особливо тішило в юному віці?
Південна Африка дає унікальне виховання. Саме там було закладено основи мого характеру й прищеплено справжні цінності. У моїх дитячих альбомах багато фото, де ми лазимо по деревах, влаштовуємо кемпінг, здіймаємося на скелі, доїмо корів, риємо нори в саду й навчаємося бодибордингу. Мені здається, таким і має бути дитинство. Пізніше, у підлітковому віці, я пішла з головою в навчання. Я ніколи не любила спорту — і ховалася в бібліотеці під час фізкультури. Зате я обожнювала грати на піаніно й читати книги. Іноді думаю, що мені треба було б дозволити собі веселитися й не бути такою пай-дівчинкою, але, з іншого боку, я була вірна собі, і це головне.
Ви посол Centrepoint — доброчинної організації, яка допомагає безпритульній молоді повернутися до нормального життя. Я знаю, що для привернення уваги до цієї проблеми організація організовує ночі Sleep Out, під час яких амбасадори Centrepoint сплять на вулиці. Ви не боялися ночувати просто неба?
Зовсім ні. Sleep Out — це ініціатива зі збору коштів, яка не просто показує, що означає опинитися на вулиці. З одного боку, вона дає амбасадором уявлення про ситуацію, у якій перебуває багато молодих людей, а з іншого — підтримує тих, хто стикається з цим у житті. Ініціатива Centrepoint виявилася особливо важливою під час пандемії, коли чимало молодих людей позбулися дому вперше — багато хто втратив торік роботу й дім, а деякі стали бездомними свідомо, тому що для них було безпечніше піти з дому, ніж залишитися. Насилля, жорстоке поводження, розпад сім’ї й проблеми з психічним здоров’ям — головні причини, з яких молодь опиняється на вулиці. Наша доброчинна організація допомагає понад 14 000 особам щорічно. Передусім організовуємо навчання з питань складання бюджету та поведінки на співбесіді, проходження практики або отримання додаткової освіти, а також дбаємо про фізичне й психічне здоров’я молоді.
У Вашому Instagram є фото з раннього дитинства з підписом "надто вбралася", — на ньому Ви в пишній жовтій сукні принцеси. А тепер могли б перестаратися, створюючи образ?
Зрозуміло, то був жартівливий підпис, але я люблю вбиратися — це факт. Я завжди почуваюся впевненіше, коли знаходжу час, щоб зібратися "від і до". Оскар Вайльд казав: "Ніколи не можна бути надто добре вдягненим або надто освіченим". Мені подобається ця цитата, і я отримую втіху від вбрання — на те воно і є, щоб насолоджуватися, виражати себе й викликати усмішку.
Як Ви давали собі раду під час локдауну? Які особливі рутини допомагали пережити цей час?
Це була повна зміна темпу. Останні кілька років я постійно подорожувала, упаковувала, розпаковувала валізи й перетинала часові пояси. Під час локдауну я вирішила організувати власний побут, зробити генеральне прибирання й викреслити зі списку справ пункти, на які завжди бракувало часу. Намагалася більше гуляти, дихати свіжим повітрям і мати добрий вигляд щодня, тому що для мого психологічного стану це дуже важливо. Я читала багато книг, дивилася документальні фільми й слухала лекції. Також записалася в ту ж школу, у якій навчалася у Флоренції, і пройшла кілька онлайн-курсів з історії мистецтва та італійської мови.
Ви маєте ступінь магістра в бренд-менеджменті (European Business School London at Regent's University London). Чи хотіли б професійно розвиватися в модній індустрії?
Я думаю, це було б захопливо. Мені дуже цікава ділова сторона модної індустрії, і я не проти розібратися, як це все працює. Думаю, що колаборація чи капсульна колекція — це вже якийсь вихідний пункт, а далі подивимося.
Текст: Анастасія Йовановська
Фото: XAVI GORDO