17-річна українка Єва Подурян підкорила в цьому сезоні всі чотири столиці моди. Покази Chanel, Burberry, Stella McCartney, Roberto Cavalli, Dolce&Gabbana, Lacoste – тільки мала частина шоу, які вона "зробила" в цьому місяці. Спеціально для Vogue UA Єва написала щоденник, в якому розповіла, як вона впоралася з такою кількістю роботи, чому любить Мілан більше інших столиць і команди яких брендів працюють найбільш злагоджено.
У модельний бізнес я прийшла три роки тому. І весь цей час працюю в Elite World Wide. Були тижні моди в Мілані й Парижі. В цьому сезоні мені дуже несподівано повідомили про поїздку в Нью-Йорк. Хоча документи й віза готувалися задовго до цього, я до останнього була певна, що не полечу. Абсолютно несподівано я опинилася в Нью-Йорку. Це велетенське місто, де почуваєш себе самотнім, нікому не потрібним камінчиком. Тут проходять усі найважливіші шоу та кастинги. Але в цьому сезоні я вирішила абсолютно не перейматися з цього приводу й пустити все на самоплив. Будь що буде. Не вийде в цьому сезоні — нічого страшного, отже поїду вчитися, а може в наступному сезоні спробую знову.
Напевно це і сподобалося кастинг-директорам: легкість, повна відсутність хвилювання й відкритість.
Після вдалого початку в Нью-Йорку (показ Bottega Veneta), я поїхала до Лондона (теж уперше). У цьому місті з першого ж кроку я відчула зниження напруги, яку привезла з Нью Йорка. Щирі люди, приємне місто. Єдине "але": дорога з пункту А в пункт B завжди займає не менше 40 хвилин. Іноді мені доводилося їхати півтори години тільки щоб почути "thank you, bye!". Це означає, що кастинг пройшов даремно і тебе, скоріше за все, не підтвердять. Але почалися шоу.
У Лондоні дуже просунута тема захисту тварин. Зоозахисники обрали саме Лондон центром проведення своїх акцій. Після кожного показу, в якому дизайнер використовував шкіру та хутро, активісти виходили з протестом під двері будинку, де відбувалося шоу. Коли я відкривала показ Mary Katrantzou, прямісінько на подіум, мені назустріч, вийшла одна з активісток з криками "shame on you, shame on London Fashion Week". У цю ж секунду я пожалкувала що беру участь у показі. Мені хотілося стояти за права тварин разом з нею. Але робота є робота. Довелося обходити дівчину і не показувати емоцій на обличчі.
І останнє місто – Париж. Для мене воно завжди здавалося найважчим. По-перше, тому що сил вже особливо ні в кого немає. Я намагаюся тримати енергію до останнього, але коли навколо бачиш і чуєш тільки те, як же всі втомилися, то і сам починаєш це відчувати.
По-друге, до цих пір можна зустріти французів, які не люблять іноземців і не хочуть тобі допомогти. Цей стереотип дуже близький до реальності. До всього цього, я захворіла, день пролежала з температурою 39, і на наступний день з температурою 37 бігала по кастингах. Мені допомагає тільки думка: ще пару днів і до Києва! Потім відкрилося вже соте за цей Тиждень моди дихання і тиждень пролетів ніби за кілька годин.
Мої улюблені покази цього сезону я виберу не за критерієм "до мурашок по шкірі", а саме за злагодженістю й насолодою від роботи з командами цих брендів – Vaquera, Philip Lim, Drome, Stella McCartney, Alexander Macqueen. Обожнюю!