Тиждень високої моди в Парижі, що нещодавно завершився, став успішним для української моделі Марфи (материнське агентство FACES) – вона взяла участь в показах Armani Prive, Jean Paul Gaultier і Givenchy. Особливим для неї стало останнє шоу, оскільки французький бренд пропонував українці ексклюзив, від якого вона відмовилася. Vogue.ua дізнався у Марфи враження від показу.
Як такий, кастинг перед шоу я не проходила. Я це зробила ще місяць тому, коли команда Givenchy шукала дівчинку для примірок під час пошиття колекції. Через пару днів ми почали працювати і я залишилася з ними до самого показу.
Атмосфера на шоу була дуже душевною і по-сімейному теплою, адже в кінці показу на подіум вийшла не тільки головний дизайнер Клер Вейт Келлер, але і команда майстрів, яким, зазвичай, не приділяють належної уваги. Колекція була присвячена спадщині Юбера де Живанши і такий крок мав абсолютно природний вигляд. Мені приємно було стати частиною цієї історії.
Я вперше працювала на примірках кутюрної колекції, яка практично народжувалася на моїх очах. Дуже цікаво було спостерігати як картинки з мудборда і ескізи перетворювалися в конкретні речі, з яких вже складався образ.
Локація шоу (парк у дворі Національного архіву Франції –прим.ред.) – одна з найкрасивіших, на яких мені пощастило опинитися. Це були непередавані відчуття – свіже повітря і затишний зелений двір посеред кам'яного Парижа. Особливу урочистість шоу надавав дзеркальний подіум – здавалося, що небо у тебе під ногами. Хотілося перестати думати про щось земне, віддатися відчуттям прекрасного навколо і всередині себе, а також по максимуму відчути цей момент, зберегти його в пам'яті до найдрібніших деталей.
Головна складність, з якою зіткнулася, було взуття. На тесті світла за день до показу виявилося, що воно не зручне для довгих дистанцій. Уже на другому колі я натерла ноги. Наступного дня, після ще однієї примірки, я зрозуміла, що це взуття більше не одягну. З горем навпіл дизайнери взуття погодилися поміняти мені пару з відповідним розміром і, в підсумку, довелося змінювати силь всього образу. Звичайно, таке ставлення не дуже сподобалося і навіть здивувало, що вони за весь час, що я у них працювала, не зробили нормального розміру взуття і не захотіли подбати про комфорт моделі.
Клер – дуже мила і добра людина, хоча, на перший погляд, вона здалася мені досить холодною. Моя думка швидко змінилась – приємно спостерігати, коли очі дизайнера горять під час роботи.