Засновники бренду Proenza Schouler Джек Маккалоу та Лазаро Ернандес змінили нью-йоркську прописку на паризьку, щоб очолити модний Дім Loewe.
Чи можна закохатись у зразок шкіри? Дизайнер Лазаро Ернандес роздивляється тонкий шкіряний клаптик із таким захопленням, що я починаю в це вірити. "Наче частина картини, правда? Як акварель або полотно Ротко, де кольори перетікають один в інший", — Ернандес розвиває тему з таким запалом, наче розповідає про фантастичне перше побачення. Йдеться про шари шкіри, оброблені в старовинній техніці сківінг (стоншення шкіри із внутрішнього боку та країв.— Прим. ред.) — точніше, у її сучасному переосмисленні. Водночас спостерігаю, як Джек Маккалоу, партнер Ернандеса в роботі й житті, приміряє нову сумку-відро. Якщо пощастить, ця модель стане частиною нової колекції Loewe. У січні Ернандес і Маккалоу оголосили, що залишають Proenza Schouler — бренд, який заснували 23 роки тому, ще за часів навчання у престижній школі дизайну Парсонс. У квітні вони покинули свій дім у Нью-Йорку й передислокувалися до Парижа, де на них чекала посада креативних директорів Loewe. Ми зустрічаємось у штаб-квартирі Дому поблизу Вандомської площі на початку літа. Тимчасове житло пара винайняла в 7‑му арондисмані — речі досі не розпаковані. Маккалоу пояснює: часу на пошуки "справжньої домівки" критично немає — робота передусім.
Цей рік увійде в історію сучасної моди. У календарі показів весняно-літніх колекцій, що стартували у вересні й завершаться в жовтні, щонайменше десяток брендів — із новопризначеними креативними директорами. Американець Майкл Райдер вийшов на авансцену, щоб замінити француза Еді Слімана в Celine; французько-бельгійський дизайнер Матьє Блазі був фаворитом у Bottega Veneta до свого призначення в Chanel; попередник Ернандеса і Маккалоу в Loewe, північно-ірландський модельєр Джонатан Андерсон, перейшов у Dior. До цього німкеня Чемена Камалі очолила Chloé, англійка Сара Бертон — Givenchy, а французько-колумбійський дизайнер Гайдер Акерманн — Tom Ford. Список кадрових змін на чолі головних брендів світу можна продовжувати. З усіх дизайнерів, що взяли участь у цьому модному перевороті, Ернандес і Маккалоу — єдині, хто раніше не працював у класичному Домі моди і не бачив його залаштунків.
Потрапивши вперше на фабрику Loewe в Хетафе, вони були щиро вражені. "Деякі майстри працюють там 50 років, це неймовірні професіонали,— каже Маккалоу.— Відтепер сотні цих людей дивляться на нас, ніби запитуючи: "Що ми можемо для вас зробити?" В ателье Proenza Schouler завжди були тільки ми, наші знання та ідеї, а тут із нами діляться техніками, над якими працювали роками, — він робить паузу, щоб вгамувати емоції. — У нас ніколи не було нічого подібного".
Блукаючи офісом Loewe, марно намагаюся вловити підказки щодо майбутньої колекції — розвішані на рейлах речі створені ще за керівництва Джонатана Андерсона. Єдиним натяком на майбутній доробок все ще є зразок замші, яким захоплювався Ернандес, — її тонкі смужки непомітно з’єднані між собою, створюючи ілюзію цілісного різнобарвного полотна. Згодом я дізнаюся, що дизайнери використали цю шкіру для одягу, взуття та сумок — вона має стати ключовим акцентом дебютного шоу, призначеного на 3 жовтня в Парижі. "Це буде щось шалене, — припускає головна редакторка американського журналу W і давня подруга Ернандеса й Маккалоу Сара Мунвес про дебютну колекцію Loewe. — Досі ми бачили їхню роботу лише у Proenza Schouler, незалежному бренді, що спеціалізується на сучасному одязі в дусі American sportswear. Тепер цікаво побачити, як їхня допитливість і винахідливість у роботі з матеріалами й техніками розкриється в масштабах Loewe, де вони мають усі можливості та ресурси".
Ателье Loewe дизайнери порівнюють з величезним парком розваг — тут вони випробовують свою кмітливість і втілюють найзухваліші фантазії
Мунвес не єдина, хто ставить собі це запитання. Задовго до першого дефіле модна публіка спекулює: яким буде новий Loewe і яке місце він посяде в оновленому модному світопорядку? Андерсон завжди привертав увагу провокаціями — в експериментальних колекціях та рекламних кампаніях, дотепних тікток-релізах та в артизанальних проєктах на кшталт щорічної премії Loewe Foundation Craft Prize для підтримки майстрів ужиткового мистецтва. Шанувальники бренду хочуть переконатися — його спадщина в надійних руках. Ернандес і Маккалоу усвідомлюють цю відповідальність, але не зважають на тиск. "Від нас одразу очікують великих ідей, але навіть якщо подивитися на Джонатана, він не побудував Loewe, бренд, який ми знаємо сьогодні, за одну ніч,— каже Маккалоу.— Ми підходимо до першого шоу як до початку процесу. У новому сезоні важливо задати тон і створити правильну атмосферу".
Дизайнери зізнаються: донедавна вони мало знали Париж і тільки з переїздом почали відкривати його для себе. Прогулюючись разом із ними вулицями міста, помічаю, як на все навколо вони дивляться широко розплющеними очима. Жоден не володіє французькою, але у своєму новому ательє пара вже почувається як удома. І здається мені дуже щасливою. "Ми використовуємо багато складних технік — і це добре, що фотографії не завжди передають те, як насправді все зроблено",— каже Маккалоу, коли я за місяць знову зв’язуюся з ними. Дебютна колекція поступово набуває форми, а вечори в офісі стають довшими. Часто вони повертаються додому після десятої, на вечерю смажать нашвидкуруч яйця, куплені в крамниці через дорогу від нового житла — також у 7‑му арондисмані, знову ж таки орендованого на короткий термін. "Все ще шукаємо дім", — коротко констатує Маккалоу.
Їм подобається ця частина міста: тиша, постійні вітри, невеличкі крамниці, де продають рибу, вино, хліб і сир. Сен-Жермен комфортний для життя — так само, як і їхня колекція, у якій мають поєднатися сучасна поетичність і сувора практичність. У розмові дизайнери часто вживають слова "м’якість", "чуттєвість" і "тепло" — апелюють насамперед до відчуттів, а не до образів. Ернандес і Маккалоу були улюбленцями динамічного й амбіційного модного світу Нью-Йорка, але до кінця так і не вписалися в істеблішмент. Колекції Proenza Schouler завжди спокушали деталями: кроєм і конструкцією, кольорами й матеріалами — саме це створювало їхній фірмовий стиль. "Від початку Джек і Лазаро мали чітке уявлення, що таке сучасний жіночий гардероб, — каже Саллі Сінгер, президентка з питань мистецтва й комерції в холдингу талант-агенцій WME і колишня креативна директорка Vogue Digital. — Зараз я б сказала: світ не потребує просто нового одягу. Я й досі ношу ті смугасті футболки, які вони шили на початку кар’єри і які досі не вийшли з моди. Але у Loewe вони можуть створити цілий світ речей, які даруватимуть людині можливість почуватися особливою".
Сінгер була в журі CFDA/Vogue Fashion Fund (фонд, започаткований як відповідь на кризу індустрії після подій 11 вересня 2001 року, щоб допомогти дизайнерам-початківцям і підтримати наступне покоління американських модних талантів. — Прим. ред.), яке 2004‑го присудило Proenza Schouler першу премію. Вона вірила в них тоді, вірить і зараз. За два десятиліття роботи над власним брендом дизайнери побудували впізнаваний світ. Але після двадцятої річниці почали запитувати себе: "невже це все?", "хіба наше життя складатиметься лише з цього?". "Звичайно, ми дуже любимо Proenza Schouler,— каже Маккалоу.— Але з’явилося відчуття, ніби ми вже сказали все, що хотіли". Вони із захопленням чекають, як Рейчел Скотт, новопризначена креативна директорка, формуватиме новий курс бренду, у раді директорів якого вони залишаються. У решті питань відбувся повний розрив. "Ми дуже несентиментальні", — каже Ернандес. "Навіть ніколи не бували у власному архіві", — додає Маккалоу. У дизайнерів так само немає туги за домівкою — зізнаються, що не сумують за друзями: деякі також переїхали до Парижа, щоб працювати разом, інші часто навідуються сюди у справах.
Після насиченого дня у штаб-квартирі Loewe ми вирушаємо до Центру Помпіду на відкриття гучної виставки німецького фотографа Вольфґанґа Тільманса, де Ернандес і Маккалоу мають побачитися з давнім приятелем, американським художником Нейтом Лоуманом, який дорогою на Art Basel у Швейцарії завітав до Франції. На виході з офісу випадково зустрічаємо подругу дитинства Маккалоу. "У Парижі завжди є хтось знайомий", — радісно вигукує Ернандес. Після роботи їхній шлях додому пролягає через сад Тюїльрі, далі мостом на Лівий берег — споглядати захід сонця над Сеною. Обовʼязкова програма у вихідні — мистецтво або коротка подорож до Лондона, Альп, Сен-Тропе, куди можна дістатися за пару годину літаком. Увесь світ перед ними. Запитую про ностальгію. "Якби хтось із нас проходив цей шлях наодинці, було б складно", — каже Маккалоу. Ернандес киває: "Абсолютно. У цьому наша унікальність — дім там, де ми разом".
Loewe — один із найстаріших й одночасно наймолодших Домів моди в портфоліо групи LVMH. Він був заснований 1846 року в Мадриді колективом майстрів шкіряного ремесла (Hermès старший лише на дев’ять років). Велику частину свого шляху Loewe розвивався як поважний іспанський Дім, знаний завдяки сумкам і виробам зі шкіри. Але у 2013 році почався відлік його нової історії: з’явився Джонатан Андерсон і перетворив його на зухвалий міжнародний модний бренд. Його наступники мають врахувати й новий дизайнерський бік Loewe, й статечні іспанські корені. За словами Паскаль Лепуавр, головної виконавчої директорки Loewe, вирішальним аргументом на користь Ернандеса й Маккалоу стало їхнє відчуття історичної спадщини бренду: "Це те, з чим інші дизайнери не давали ради". Ернандес, чия родина має іспанське коріння, погоджується: цей аспект Дому моди за останні роки розмився. "У цій культурі є життєрадісність і енергійність, які яскраво віддзеркалюються в бренді. Це висока мода, але вона вітальна й весела, — каже дизайнер. — Проте є дещо, чого нам поки тут бракує, — тілесність. Не сексуальність, а інше: глибоке, інтимне, щедре — те, що відчувається шкірою".
Нове для себе ательє Loewe дизайнери порівнюють із великим парком розваг, де випробовують свою кмітливість і втілюють найзухваліші фантазії. За місяць ці ігри мають добігти кінця: "Ми редагуємо колекцію, доводимо її до ладу", — розповідає Ернандес. Прагматичний американський підхід може не тільки закласти нову главу в історії Loewe, а й стати орієнтиром для інших гравців індустрії. "Маємо надію, що перша колекція буде по-справжньому бажаною, — каже Маккалоу. — Ми хочемо створювати одяг, у якому люди почуватимуться собою".
ФОТО: ANNIE LEIBOVITZ
СТИЛЬ: JACK BORKETT
ТЕКСТ: МАЯ СІНГЕР