У травні українська оперна діва Людмила Монастирська сяє зі сцени нью-йоркського Metropolitan Opera – вона виконує партію жорстокої та неприступної принцеси Турандот в однойменній опері Пуччіні. Заспівати "Турандот" Монастирську запросили після того, як керівництво нью-йоркського театру розірвало контракт з росіянкою Анною Нетребко, відомою своєю пропутінською позицією.
Сцену одного з найвідоміших театрів світу Людмила Монастирська використала для того, щоб нагадати світові про події в Україні. Оперна діва вийшла на поклон, загорнута у величезний український прапор, наче в плащ. Побачивши це, багатотисячний зал вибухнув оваціями, багато людей плакали – з ними і сама Людмила. У Києві зараз перебуває родина Монастирської, і в численних інтерв'ю до і після прем'єри, в розмовах із журналістами BBC і New York Times, Людмила повторює: я думаю про них кожну хвилину свого життя. Що ж, вчинок Людмили Монастирської є яскравим прикладом того, що коли говорять гармати – музи, принаймні українські, точно не мовчать.
Людмила впевнена: артист повинен мати громадянську позицію, і не має права мовчати у складні для свої країни часи. "Контракт, який я підписала з Metropolitan, – це і є, власне, вираження моєї громадянської позиції. Для мене надзвичайно важливо, що Metropolitan запропонували саме мені вийти на сцену замість Анни Нетребко, – адже вони могли запросити сопрано з будь-якої країни. Але вони запросили українську співачку – на знак солідарності".
47-річна Людмила Монастирська – одна з найуспішніших українських співачок у світі, відома всім поціновувачам опери своїм розкішним глибоким сопрано. Міжнародна кар’єра Монастирської розпочалася 2010 року з партії Тоски в опері Пуччіні в Берлінській опері. Вже через рік харизматична та темпераментна українка співала партію леді Макбет у Ковент-гарден в Лондоні. Контракти Монаcтирської – один гучніший за інший: Ла Скала, Паризька опера, Метрополітен. Світовий успіх, щоправда, не заважає їй пам’ятати про батьківщину – на сцену рідної Національної опери Людмила Монастирська зазвичай виходить мінімум раз на два місяці. Серед останніх прем’єр Монастирської у Києві – вистави "Набукко" та "Тоска", "Норма", "Дон Карлос", деякі з них були поставлені спеціально для Монастирської, яка завжди радо відгукується на пропозиції Національної опери.
Коли 24 лютого рідний для Монастирської Київ почали бомбувати, артистка перебувала в Італії, де мала контракт з оперою Сан Карло в Неаполі на виконання "Аїди". У Києві тоді перебували діти Людмили, батьки, брат. Вийти на сцену та співати здавалося майже неможливим, але Монастирська мала зробити це – і зробила.
"26 лютого я мала вийти на сцену та співати Аїду – а мою країну тоді вже бомбили… – розповідає Людмила телефоном, перебуваючи вже у Нью-Йорку. – Це мені коштувало таких емоцій – зібратися та вийти на сцену!.. 26 лютого моя донька якраз виїжджала з Києва до Румунії... Дорога була складною та небезпечною, тому ми були на телефоні увесь час. Відірвавшись на кілька годин від телефону, я вийшла на сцену, але в душі просто ридала".
Людмила Монастирська – ідеальна співрозмовниця для будь-якого журналіста: відверта, чесна, темпераментна. Слів не підбирає, а речі називає своїми іменами: війну – війною, окупантів – злочинцями, а свою колежанку по оперній сцені Анну Нетребко – "людиною, яка має відповідати за свої слова".
"Я до останнього не могла повірити в те, що відбувається. Як у ХХІ сторіччі можна напасти на суверенну і незалежну країну? Країну, яка вже понад 30 років будує власний шлях, є мирною та демократичною державою... У мене і сьогодні це не вкладається в голові. Але це розуміють люди, що здатні розумно мислити, як ми з вами. На жаль, наш ворог не такий… Я постійно думаю про те, як російській державі вдалося так зомбувати людей, що вони вірять в ті нісенітниці, що лунають з їхніх екранів? Причому чим більші небилиці, тим більше вірять".
Людмила Монастирська – одна з найзатребуваніших у світі українських співачок: на рік вона мала близько 5–7 контрактів, подорожуючи країнами та містами. Але зізнається, що після повномасштабного вторгнення, коли Україна стала темою номер один на шпальтах світових газет, відчула ще більше уваги. У березні вона переїхала до Варшави – і тут посипалися дзвінки зі світових театрів. Так, 12 березня українська зірка співала в латвійському місті Лієбая на благодійному концерті на підтримку України, 25 березня виконала у Варшавській філармонії "Реквієм" Верді, до речі, з прекрасним молодим українським тенором Валентином Дитюком, а 27 березня вже була в Парижі, виступала в Опера Гарн’є. "Я впевнена, чим більше уваги до України – тим краще, і кожен із нас, українців, має бути на своєму місці, – каже Монастирська. – Я відчуваю, що за межами країни нас, артистів, сприймають як амбасадорів України – тому ми маємо розповідати усьому світу про Україну".
Перебуваючи у Варшаві, Монастирська отримала дзвінок від Пітера Гелба, генерального директора Metropolitan Opera. Зазвичай артисти отримують пропозицію про співпрацю через своїх агентів, але тоді Пітер хотів поговорити особисто з Людмилою. У лютому вони розірвали контракт з Анною Нетребко через її прокремлівську позицію – і заявили про це публічно, засудивши війну росії проти України. "Пітер сказав: співати Турандот маєте саме ви. Вони запропонували мені весь контракт Нетребко, це 5 вистав. З боку Metropolitan Opera – це певна акція і політична позиція, їхня підтримка України. Скажу відверто, "Турандот" – не одна з моїх улюблених партій, я вже сім років її не співала, і не збиралася. Але я погодилася – адже це було важливим для моєї країни. Стосовно Анни Нетребко я можу сказати тільки одне – ми дорослі люди, і маємо відповідати за свої вчинки. Її пропутінська позиція відома усьому світові – і зараз вона за це відповідає".
Наразі Монастирська, яка дебютувала у всесвітньо відомому The Met ще 10 років тому, в опері "Аїда", отримала ще кілька пропозицій від Metropolitan Opera. У новому сезоні вона виконає голову партію в опері "Тоска" Пуччіні, а до цього, влітку, приєднається до новоствореного українського оркестру Ukraine Freedom Orchestra. Цей оркестр – особиста ініціатива Пітера Гелба та його дружини, диригентки Керолін Вілкон.
Світова прем’єра опери "Турандот" відбулася в Театрі Ла Скала 1926 року. Остання опера Пуччіні — це епічна казка, дія якої відбувається в Китаї. У Metropolitan Opera "Турандот" йде в постановці легендарного режисера Франко Дзефіреллі та є однією з найпопулярніших постановок театру. Людмила Монастирська зізнається: співати Турандот не було для неї легким завданням. "По-перше, я не співала цю партію сім років, по-друге, мене охоплюють емоції через війну. А кожен артист знає, що перебір в емоціях не є корисним на сцені, ти маєш бути зосередженим. Тож напередодні я увесь час намагалася сконцентруватися на партії і хоча б на кілька годин відволіктися від думок про Україну. Але тільки на кілька годин…"
Світлини з Людмилою Монастирською, загорнутою в український прапор на поклоні після прем'єри, облетіли всі світові ЗМІ. Простий жест – але скільки в ньому гордості та любові до рідної країни.
"Я сказала керівництву, що для мене це дуже важливо. Пітер Гелб охоче підтримав мене, навіть дав мені свій особистий прапор – бо мій був замаленький. Прапор Пітера був величезний, і я загорнулася в нього, наче у плащ. Коли я вийшла на поклон, глядачі ридали і я разом з ними. Але водночас я відчувала піднесення: я дуже горда і дуже пишаюся тим, що представляю Україну у світі!"
Під час інтерв’ю Монастирська кілька разів повторює: я дуже люблю Україну і дуже сумую. З 2010 року артистка має контракти в усьому світі, але зізнається, що ніколи не хотіла переїжджати назавжди. Навіщо? "У Києві мої діти, мама, моя кішка (сміється.), улюблена квартира в центрі міста. Це мій дім, моє місце сили. Я звикла повертатися до Києва після кожного свого контракту. Люблю гуляти Подолом, Пейзажною Алеєю, обов’язково пройтися повз улюблену Андріївську церкву. Це рідні місця у повному сенсі цього слова".
"Звісно, я весь час відчуваю провину, що я у Європі, а мої близькі в небезпеці, – повторює кілька разів артистка. – У березні я співала в Польщі, а мій Київ бомбили, і мама нізащо не хотіла виїжджати. Уявіть, з яким серцем я виходила на сцену!.. Мама до останнього не хотіла виїжджати. А коли нарешті виїхала, взяла із собою у мішечку розсаду (бо напередодні посіяла розсаду у квартирі, та їй було прикро залишити рослини, бо вони точно загинули б). "Що у вас із собою?", запитали її на кордоні. "Це земля", – відповіла моя мама. Українська земля, яку мама забрала з собою у Польщу. Це наші господині, україночки!" (Сміється.)
Людмилу Монастирську можна почути в "Турандот" на сцені Metropolitan Opera 11 і 14 травня.
Текст: Дарія Слободяник