Війна змусила українців покинути свої домівки та бігти у невідомість, шукаючи безпечніші місця для себе та своїх дітей. За даними ООН, кількість біженців сягнула майже 4 млн людей. UNICEF Україна зібрали поради щодо стабілізації психологічного стану українців, які залишили свої домівки. Vogue.ua публікує деякі з них.
Процес адаптації до місця тимчасового перебування – складний, і може проходити наступні стадії:
Організація побуту. На цьому етапі відбувається забезпечення базових потреб, тому основна увага спочатку може бути спрямована саме на це, без активного усвідомлення того, що зміна місця проживання вже відбулась.
Зіткнення з відмінностями. Упродовж етапу "не так, як удома" може виникати роздратування, розгубленість, швидка втома, апатія.
Невизначеність. Так, людина може відчувати безпорадність та розгубленість, пов’язану із ситуацією невизначеності, з’являються питання на кшталт "що робити далі", "як надовго ми тут" тощо.
Планування. На цьому етапі первинну адаптацію вже пройдено, а отже, тепер з’являються плани щодо короткострокових і довгострокових дій.
Інтеграція досвіду. На цьому етапі актуальним стає проживання психотравмувального досвіду, який був пов’язаний із бойовими діями, розлученням із близькими та втратою звичного способу життя.
Прийняття. На цьому етапі відбувається процес, пов’язаний із прийняттям тих змін, які відбулись, та адаптації в нових умовах і пошук ресурсів.
Допомогти стабілізувати психоемоційний стан можуть деякі рекомендації. Серед них – не звинувачувати себе ні в чому. Будь-яке прийняте під час війни рішення – правильне. Також допоможе фокусування на позитивних думках та спогадах, які є для вас підтримкою, та спілкування з іншими людьми – не лише смс-повідомленнями, а й за допомогою відеозвʼязку.
Окрім цього, дайте собі можливість прожити власні емоції. Спогади про домівку, близьких, які залишились, можуть викликати сум, тривогу, страх. Важливо дозволити собі ці почуття. При цьому ці емоції можуть супроводжувати такі тілесні реакції, як тремор, прискоренне серцебиття, спазми, труднощі із засинанням тощо – і це нормальна реакція організму.
Відслідковування негативних поведінкових реакцій, таких, як бажання дистанціюватися або ізолюватися чи напади агресії, спрямованої на себе, має допомогти сформувати нові ритуали та сенси, що допоможуть пройти цей етап. Так, наприклад, можна долучитися до волонтерства або опанувати нову професію.
Якщо ви відчуваєте, що ваш стан не змінюється і вам важко впоратися з ним самостійно, зверніться по професійну психологічну допомогу.