Дмитро "Орест" Козацький – людина, завдяки якій світ дізнався, що відбувалося в лабіринтах "Азовсталі", як наші захисники виживали під ворожим вогнем та рятували життя інших. Завдяки фотографіям пресофіцера полку "Азов" вдалося змусити світ звернути увагу на ситуацію на заводі та змусити діяти. За кілька тижнів він потрапив до російського полону, де провів нескінченні чотири місяці, але не впав духом – Козацький і далі розповідає світові правду. Цього разу він змінив роль і постав з іншого боку об’єктива. Авторами цього історичного знімання стали Костянтин і Влада Ліберови, інтерв’ю з якими читайте за посиланням.
фс
"„У перший день удома я пішов до барбершопу, підстригся і побрився. Я ніколи не хотів мати вигляду жертви". Ці слова кажуть про "Ореста" дуже багато. Його знімки стали символом незламності української нації, і якщо ви спитаєте нас сьогодні, хто зробив головне фото цієї війни, нашою відповіддю буде – він, Орест, – розповідає одеський фотограф Костянтин Ліберов. – Але він цього начебто не усвідомлює. Ба більше, саме Орест, не знаючи того, став людиною, яка не дала нам з Владою кинути документувати війну. Це досить особиста історія, але ми думаємо, що маємо її розповісти".
"Інформаційні портали тоді щодня розривали серце новинами з Маріуполя й „Азовсталі", і коли ми випадково натрапили на сторінку, з якої на нас дивився світлий сонячний хлопець, першим пориванням, попри те, що ми навіть не знайомі, було написати йому. І ми написали. Що він герой. Що понад усе ми хочемо, щоб він повернувся живим. Ми не чекали на відповідь, але Орест відповів, що вдячний нам за те, що ми робимо. Вдячний за нашу фотографію. Ці слова припали на, мабуть, найтяжчий для нас період у цю війну. Нас роздирали сумніви, адже в Україні працювали вже, мабуть, усі відомі журналісти, і ми навіть самим собі не могли відповісти: навіщо витрачаємо всі гроші на виїзди, де тільки ризикуємо життям, нічого не заробляючи. Кому це потрібно?
А тут хлопець, який наразі в пеклі "Азовсталі" пише нам, що наші фото його надихають. Зараз ми розуміємо, наскільки ці слова були визначальними для нас. Скажи їх тоді будь-хто інший – ми не повірили б і, найімовірніше, згодом повернулися б до звичайного життя. Але з його вуст вони злетіли ніби той самий магічний промінь, який проймає його самого на тій легендарній світлині та який ми спробували відтворити в цій серії. Ми написали хлопцеві, щоб підтримати його, а натомість – він урятував нас. Ми багато спілкувалися вчора: і про Маріуполь, і про полон, і про звичайне життя. Ви почуєте ці історії з майбутніх інтерв’ю. А сьогодні можете просто подивитись Орестові в очі. Вони багато чого бачили".
Нагадаємо, що Дмитрові Козацькому лише 26 років, він народився на Житомирщині, а друзі й рідні називають його невиправним романтиком і великим патріотом України. У 2014 році, коли йому було лише 18 років, він покинув навчання в одному з польських університетів і поїхав на Майдан. Після Революції Гідності вирушив захищати країну – спершу вступив до лав Національної Гвардії України, а потім приєднався до полку "Азов". Більше про Дмитра читайте за посиланням.
Фото: @libkos