Українська математикиня Марина В’язовська – друга жінка в історії, яка здобула найпрестижнішу у світі математичну премію Філдса. Розповідаємо, як складався професійний шлях українки, перемогу якої цими днями обговорює весь світ.
Минулого року математикиня Марина В’язовська стала героїнею соціального проєкту Stem is Fem, покликаного заохотити молодих дівчат опановувати точні науки. Адже в цій царині спостерігається гендерна нерівність — за останніми даними, кількість жінок у сфері інженерії та технологій в Україні становить менш як 40%. Учасниці проєкту, українські школярки, писали есеї про видатних українських науковиць, а фіналістки проєкту дістали гранти на навчання. Абітурієнтка Ганна Бросаліна написала чудовий есей про зірку світової математики Марину В’язовську, що мав романтичну назву: "Загадка двадцятичотиривимірного простору".
Так, Ганна пише, що Марина В’язовська полюбила математику за… точність. "… Їй ще з дитинства подобалися своєю чіткістю алгебра й геометрія. У них, за словами Марини, можна все перевірити самостійно, чого не можна було зробити з багатьма іншими предметами. Далі азарт у вивченні точних наук тільки зростав, адже в них є стільки всього, що можна дослідити! Тож врешті-решт Марина першою в цілій династії хіміків обрала своєю професією математику… Марина В’язовська – неймовірно крута науковиця, вона не тільки розв’язала задачу, яку не могли розв’язати 405 років, а й зробила це, на думку своїх колег, "приголомшливо просто". Марина є чудовим прикладом того, що наполеглива праця й жага досліджень завжди ведуть до перемоги".
Справді, доля Марина В’язовської – приклад того, що бажання здійснюються, якщо над ними працювати. Киянка Марина В’язовська виросла в родині інженерів і хіміків, її батько працював на заводі "Антонов". Українську освіту Марина (вона закінчила механіко-математичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка) зміцніла європейською, діставши ступінь магістра математики в Німеччині.
Вже з 2013 року розпочалася блискуча європейська кар’єра української математикині. Спершу її публікації з’явилися в знаних математичних журналах, а у 2015 році Марина здобула ступінь доктора математичних наук в університеті Бонна. Після цього наукова кар’єра українки розвивалася, як у кіно: вона працювала над дослідженнями в знаменитому Гумбольдтівському університеті в Берліні (серед його випускників), а 2018 року стала професоркою у Федеральній політехнічній школі Лозанни, здобувши це вчене звання в доволі молодому віці – 33 роки.
2016 року Марина В’язовська дістала одну з найпрестижніших премій у світі – премію Салема. Її дають математикам, якім вдається розв’язати задачі світового рівня, над якими роками й століттями б’ються вчені всього світу. Саме це й зробила українка. Марина розв’язала задачу пакування куль у 8-вимірному та у 24-вимірному. Науковий світ назвав рішення українки приголомшливим.
В інтерв’ю виданню The Ukrainians Марина розповідала, що робота над цим рішенням була дуже цікавою та азартною. "Витратила на цю роботу два роки. Іноді здавалося, що це безрезультатно. Але мені важко зупинитися, коли входжу в азарт. Тут емоційна сфера залучена, де не все можна раціонально пояснити".
Днями стало відомо, що Марина В’язовська здобула премію Філдса – яку ще називають Нобелівською премією з математики. Це найпрестижніша нагорода у світі в галузі математики, яку дають раз на чотири роки. Нею відзначають видатні здобутки в галузі математики з 1936 року – чи варто говорити, що за цей час її дістала тільки одна жінка (Мар’ям Мірзахані), а другою стала саме українка?..
І хоча В’язовська – абсолютна зірка наукового світу, вона непублічна особистість, тож відомо про неї мало. 37-річна Марина В’язовська заміжня й має двох дітей. ЇЇ чоловік Данило Євтушенський фізик і також працює разом з нею в Лозанні. В есеї для проєкту Stem is Fem його авторка Ганна Бросаліна називає Марину В’язовську романтичною особистістю, яка просто залюблена у власну справу. "Найцікавіше те, що вона ніколи не думала про практичне застосування своїх розв’язків та про те, що її робота стане такою відомою. Марина просто любила математику й робила те, що їй до душі".
Сама ж математикиня в інтерв’ю The Ukrainians каже, що "математика — це мистецтво думати повільно". "Можливо, цим математики й відрізняються від інших людей. Грати в шахи, наприклад, я зовсім не можу. А от коли беру задачу, то можу над нею думати днями, місяцями, роками".