Художниця Дарія Альошкіна, авторка масштабних ажурних панно-витинанок, переосмислила давній вид мистецтва і заслужила світове визнання
Витинанки, назва яких походить від слова "витинати", що означає "вирізати", колись в українських домівках відігравали роль прикраси-оберега. Ажурними полотнами часто завішували вікна, щоб перегородити дорогу злим духам. А ще вони служили бюджетною і простою прикрасою дому до свят. При виготовленні папір складався в кілька разів: від двох до восьми. "Особливість цієї техніки — в симетрії, я створюю візерунки за допомогою спеціального ножа і воджу їм по полотну, як пензлем", — розповідає Дарія Альошкіна. Витинанки стали основним видом творчості художниці і принесли їй світове визнання.
Дарія народилася в Києві в родині скульпторів, які, як справжні хіпі, в 1980-х вирішили переїхати в село у Вінницькій області. Там її батьки створювали скульптури, гончарні вироби, писали картини і виховували п'ятьох дітей. "Пам'ятаю, буквально щодня ми з братами і сестрами вчилися вишивати, ткати, створювати статуї і малювати. Мої батьки багато спілкувалися з місцевими бабусями, які навчали їх старовинним технікам рукоділля, а батьки, своєю чергою, — навчали нас", — розповідає майстриня.
Дарія зізналася, що ставати художницею не планувала. "Коли зростаєш у творчому середовищі, більше мрієш про "приземлені" професії. Я постійно бачила, як художникам важко і бідно. Зовсім не хотіла наслідувати батьків, але вони наполягли, щоб я вступила до Львівської академії мистецтв, на скульптора". Університетські роки мініатюрна Дарія провела сам на сам з величезними брилами, яким вчилася надавати форму. "У мене добре виходили декоративно-монументальні роботи, я часто представляла Україну на симпозіумах".
Про витинанки Дарія згадала як про дитяче хобі і вирішила зайняти себе на час вагітності. "Я, як художник, завжди шукала свою мову вираження. Займаючись скульптурою, відчувала дисонанс, а з витинанкою склалося легко і гармонійно. Образи відразу вимальовувалися в уяві — і втілювалися в папері. Найчастіше в моїх сюжетах присутні жінки-берегині, я зображую їх в різних емоційних станах і вплітаю орнаментальні символи — це додає цілісності". У Дарії троє дітей, і між вихованням і домашніми клопотами вона встигає створювати ідеально вивірені полотна, які досягають п'яти метрів.
Сьогодні за плечима у художниці колаборації з ювелірними брендами Cartier і OBERIG, робота з французьким декоратором Ізабель Даерон над вітринами для "Всі. Свої ", оформлення стенду українських дизайнерів на Паризькому салоні Maison & Objet, а також створення експозиції витинанок в штаб-квартирі ООН у Швейцарії. У 2018 році, з ініціативи Ірени Карпи, Дарію запросили в Париж, в Grand Palais, показати свої полотна на виставці високого ремесла ручної роботи. Там витинанки помітили Michelangelo Foundation і запросили художницю брати участь на Бієнале крафтового мистецтва у Венеції. За 10 років своєї творчої біографії художниця створила сотні квадратних метрів ажурного полотна — і орнаменти жодного разу не повторилися.
На виготовлення однієї роботи йде 10 днів, і щоразу, розкриваючи полотно, майстриня до кінця не знає, що саме вийде. "Коли я створювала ансамбль орнаментів для Cartier, відштовхувалася від прикрас бренду 1906 року, схожих на гірлянди. Я провела паралелі з нашими традиційними символами і поєднала це в єдине ціле. Вийшло вісім паперових витинанок — кожна завдовжки два метри", — каже Дарія.
Художниця впевнена, що сьогодні витинанка вийшла на нову хвилю популярності: "Я знаю, багато молодих людей пробують себе в цій техніці, тому що отримую багато листів, де мене запитують, як впоратися з тим чи іншим завданням. На жаль, вузу, де є кафедра, присвячена саме виготовленню витинанки, у нас немає. У Білорусі, наприклад, є коледж, де навчають цьому ремеслу. Сподіваюся, і в Україні скоро з'явиться".
Текст: Анастасія Йовановська
Фото: Marta Syrko
Стиль: Mary Babak
Зачіски і макіяж: Ivanna Mamchuk