"У нашій роботі не можна розслаблятися": жінки, що розміновують українські території, в інтерв'ю VOGUE UA

Січень 1997-го, Ангола. Принцеса Діана в блакитному бронежилеті з написом HALO та захисному щитку-візорі на обличчі йде вузьким коридором посеред поля, де майорять знаки "Обережно, міни". Цей кадр облетів світ та увійшов в історію.

Минуло майже 30 років, а робота британської The HALO Trust – найбільшої у світі благодійної організації з гуманітарного розмінування – актуальна як ніколи. В українській філії, яка відкрилася 2016 року, сьогодні працюють півтори тисячі людей. Третина з них – жінки. HALO планомірно, метр за метром, очищує землі в тилу та на деокупованих територіях. Перевіряють поля, ліси, закинуті ділянки, щоб фермери могли повернутися до роботи на полях, а місцеві мешканці – вільно пересуватися без ризику для життя.

"Коли я йшла в демінерки, не розраховувала на знімання у Vogue", – зізнається 26-річна Валентина Висторопська. Тендітна й русявоволоса, вона працює в команді дистанційного зондування, яка за допомогою дронів обстежує місцевість і будівлі з повітря: значні площі перевіряють великими безпілотниками, які роблять тисячі фотографій кожного метра землі. Для закинутих будівель або бліндажів беруть маленькі, з долоню, дрони. Після виїзду команда завантажує всі ці тисячі знімків у комп’ютер і збирає з них детальну карту з позначками потенційно небезпечних ділянок.

До початку повномасштабного вторгнення Валентина вивчала комп'ютерні науки в Національному аерокосмічному університеті Харкова, захоплювалася фотографією та купила свій перший квадрокоптер. Коли навесні 2022-го евакуювалася до Франції, дрон поїхав разом із нею: у Шампані дівчина знімала виноградники для місцевих виробників ігристого. Вона могла залишитися за кордоном, шукати роботу в ІТ, але повернулася до Харкова. Натрапила на вакансію пілота дрона в HALO. Сьогодні Висторопська знімає з повітря поля Харківщини та Сумщини, виявляє території, що потребують розмінування.

Україна нині – одна з найбільш замінованих країн світу. Розмінувальники й розмінувальниці HALO працюють у Київській, Чернігівській, Сумській, Харківській, Миколаївській та Херсонській областях. "Насамперед розміновують поля, щоб їх можна було знову обробляти", – розповідає 22-річна Діана Обжелян. В університеті вона вивчає англійську філологію, паралельно проводить тренінги для школярів і фермерів, жителів деокупованих і потенційно небезпечних регіонів. Раніше дівчина працювала в полі з металошукачем на Київщині та Чернігівщині, а тепер використовує цей досвід у мінній просвіті: вчить розпізнавати вибухонебезпечні предмети й замасковані пастки, зчитувати попереджувальні знаки й маркування, а головне – правильно діяти в разі виявлення загрози.

"Київщину звільнили від окупації навесні 2022 року, але роботи з пошуку мін ще й близько не завершені", – розповідає Тетяна Рубанка, керівниця групи ручного розмінування. Після початку великої війни її чоловік мобілізувався до ЗСУ. Тоді вона стала демінеркою – "щоб допомагати тут, у тилу, поки військові захищають нас на передовій". Подала резюме, пройшла співбесіду в HALO і після 25-денного навчання стала до роботи. Її руки засмагли від постійного перебування на сонці: демінери просуваються мінними полями буквально по сантиметрах, тримаючи "лаби" – детектори Minelab, які сигналізують, якщо поблизу трапляється вибухонебезпечний предмет.

"Коли я починала, серце підстрибувало на кожен писк металодетектора", – згадує 33-річна Кароліна Присяжнюк. У Чернівцях вона будувала кар’єру в ІТ, однак після переведення хлопця-військового на харківський напрямок, поїхала за ним, там обрала нову професію. "Мої дитячі кумири – Мулан, Баффі, винищувачка вампірів, та принцеси, які рятують людей", – додає вона. З дерев'яними кілочками, якими позначають уже перевірені ділянки землі, Кароліна й сама нагадує Баффі.

"У нашій роботі не можна розслаблятися", – каже Ольга Яхимович, яка вже десять років проводить гуманітарне розмінування і нині очолює групу демінерів: під її керівництвом вісім людей. Вона в команді з 2016 року – відтоді, як The HALO Trust почала працювати на сході України. Ольжиному синові тоді ледь виповнилося три, і протитанкові міни він називав "небезпечними тортиками" – вони дійсно схожі.

Сьогодні 40-річна Яхимович працює на Київщині, де допомагає убезпечувати території після обстрілів – зокрема від наслідків застосування боєприпасів. Місцеві старенькі дачники – вдячна публіка: "Понині телефонують, щоб сказати "спасибі"".

Професія пов’язана з постійною небезпекою, але жінки запевняють: суворе дотримання ретельно відпрацьованих протоколів мінімізує ризики. Кароліна Присяжнюк зізнається, що для неї розмінування стало ще й способом упоратися з хронічним стресом і тривогою: "Працюєш – і сторонні думки зникають. Усе доведено до автоматизму".

На кінець березня цього року демінери HALO Ukraine опрацювали понад шість тисяч гектарів землі – територію, зіставну з площею Мангеттена. На її очищення від вибухонебезпечних предметів потрібні роки. Майже 1750 гектарів уже розміновано, третину з них повернуто до безпечного використання: тут знову можна працювати, сіяти, будувати й пересуватися без страху.

У квітні до України завітав принц Гаррі. Він відвідав ліс у деокупованій Бучі – у такому ж блакитному бронежилеті, який майже тридцять років тому вдягала в Анголі його мати. Принц підтримує проєкти The HALO Trust, зокрема випробування дрона зі штучним інтелектом, здатного в режимі реального часу виявляти й картографувати вибухонебезпечні предмети.

За цей час технології гуманітарного розмінування здійснили квантовий стрибок. Проте найбільше фахівці сподіваються дочекатися дня, коли їхня професія в Україні більше не знадобиться.

Фото: Yuliia Gorbachenko
Стиль: Sonya Soltes
Текст: Альона Пономаренко
Зачіски: Daria Zhadan
Макіяж: Svitlana Rymakova
Освітлення: Yuri Chaika
Продюсерка: Mariia Nikolaienko
Асистентки стилістки: Yuliia Ostapchuk, Kateryna Kapshtyk
Асистентка продюсерки: Daryna Skakun

Читайте також

Як ми стали великою родиною: Інна та Тимур Мірошниченки відверто про усиновлення

"Ми не ведемо діалогів з іноземцями – для цього є дипломати": інтерв'ю з художниками Яремою Малащуком та Романом Хімеєм

Режисерка Марина Ер Горбач – про фільм «Ротація», любов і страх