Юлія Татік — юристка, правозахисниця та президентка АО "Всеукраїнська асоціація адвокатів" — вже понад 15 років у професії. На власному прикладі вона демонструє, що навіть у настільки конкурентній і чоловікоорієнтованій сфері можна досягти неабияких успіхів, і надихає інших жінок ставити перед собою найамбітніші цілі. Ми поговорили з Юлією про перші кроки у професії, гендерні стереотипи у цій галузі та, звісно, про моду.
Про шлях у професії
Не можу сказати, що в мене була якась казкова історія, яка привела мене в цю професію. Радше, це результат знання історії України (це був один із найцікавіших предметів у школі) та роздумів, які це породило. Це були міркування про роль справедливості та законів, які її підтримують у нашому житті. Це також про моє бажання допомагати тим, хто слабший та потребує захисту.
Справа в тому, що коли закони, за якими ми живемо, руйнуються, ми опиняємося в архаїчному світі, де сильний та агресивний завжди перемагає, просто залякуючи всіх інших. У такому світі немає перспективи. Право для мене — це система, яка зберігає виживання цивілізації як такої через реалізацію принципу справедливості. Це те, що допомагає будь-якому суспільству сформувати правила, як ми будемо жити разом. Це спроба людства перемогти хаос та визначити такі категорії, як добро та зло.
До речі, саме це ставлення до права надихнуло мене викладати юридичну етику в Міжнародному гуманітарному університеті. Потім я зрозуміла, що хочу більше часу приділяти практиці та розвиватися в науці, тому поступила в аспірантуру. Цього року маю захищати кандидатську.
Про роль команди
На початку кар’єри в мене була особиста традиція встановлювати щороку власні рекорди — по справах, якими я пишаюся. Але сьогодні можу сказати, що для мене кожна справа є особливою. Тут немає шаблонних і простих рішень — щоразу це новий челендж. Тому сьогодні для мене одне з головних досягнень — побудова команди. Я справді пишаюся тим, що створила професійну команду людей, де кожен є зіркою у своєму напрямі. Вони дійсно люблять цю професію і віддані справі, як і я.
Про благодійну діяльність
Вже близько 20 років допомагаю одному із дитячих будинків в Одесі, який має спеціалізоване відділення для дітей з особливими потребами. Там живуть дітки з інвалідністю, від народження до п’яти рочків, які потребують догляду 24/7. У цих дітей є батьки, тобто вони не відмовилися від них, але утримання дитини в інтернаті дозволяє їм продовжувати працювати. Для мене ця діяльність — щось дуже інтимне. Я не люблю про це розказувати, чесно кажучи, адже це ті людські долі, на які суспільство намагається не дивитися.
Як змінився світ юриспруденції
У юридичній справі я вже багато років — за цей час наша професія дійсно змінилася. Серед ключових інституційних змін для мене — запровадження інституту медіації, відмова від третейських судів, реформа Верховного Суду та Конституційного Суду, посилення Вищої ради правосуддя та ослаблення Ради суддів України, оптимізація Державної судової адміністрації. Система права України зараз активно інтегрується в європейський простір, тож тут багато змін. Якщо ти працюєш в цій професії, то треба бути готовою постійно навчатися та робити апгрейд своєї системи знань. Насправді, це одна із причин, яка тримає мене в цій діяльності. Я знаю, що ніколи не буде такого ранку, коли я прокинуся і скажу собі "ну все, я вже все знаю — мені стало тут нудно".
Гендер і право
Жінці для того, щоб бути успішною, — не тільки у сфері права, а й у бізнесі — потрібно знати та працювати в кілька разів більше, ніж чоловікові. Подобається нам це чи ні, ми продовжуємо жити в патріархальному світі, який має упередження щодо жінок-лідерок. Я думаю, це одна із причин, чому в історії незалежної України ще не було жодного президента-жінки.
Якщо говорити про правову сферу, то давайте будемо чесними, у суспільстві досі існує думка, що найвищі судові посади мають обіймати чоловіки через нібито більшу стресостійкість та управлінський досвід. Попри формальні законодавчі гарантії рівності, реальна практика призначень демонструє нерівномірний розподіл. Наприклад, у 2022 році на посади голів судів жінки призначалися значно рідше, ніж чоловіки.
З іншого боку, юридична практика досі має проблеми з імплементацією гендерно-чутливих підходів. Іншою важливою проблемою є брак чіткого механізму застосування виборчого законодавства щодо гендерних квот. Наприклад, хоча Виборчий кодекс вимагає 40% представництва жінок, у 2020 році деякі партії використовували схему "технічних кандидатів", що підривало ефективність закону.
Ще важливо пам'ятати, що Україна зараз зіткнулася з безпрецедентним демографічним викликом. Якщо ми хочемо вижити не тільки як країна, але і як нація, маємо врахувати роль та значення жінок, зокрема на керівних посадах. Наявна зараз проблема "скляної скелі" може стати обмеженням, від якого на тлі війни та її наслідків програють абсолютно всі. І бізнеси, і суспільство в цілому. А щодо самих жінок, я хочу побажати їм бути більш впевненими в собі, не боятися й активно відстоювати власні права, використовуючи всі здібності та таланти.
Улюблені фільми про юриспруденцію
У цій категорії багато гарних стрічок, але особливо я хочу виділити фільми "Суддя", "Вирок", "Небезпечна гра Слоун" та "Лінкольн для адвоката". Кожен із них з різних боків відкриває світ юриспруденції та судової системи, розкриваючи характери головних героїв і демонструючи глядачам, які риси потрібні в цій сфері, до яких моральних дилем треба вдаватися.
Про взаємини з модою
Модниця — це точно не про мене. Ів Сен-Лоран колись казав, що найважливіше в сукні — це жінка, яка її носить. Цей вислів точно передає мій принцип у виборі одягу. Одяг для мене — більше про сенси, які я можу певним чином транслювати світові про себе. Є мова жестів, є мова стилю. Це спосіб комунікувати з іншими, повідомляючи про те, хто ти є.
У моєму гардеробі є речі від Каті Сільченко, Юлії Магдич та інших українських дизайнерів. Але частіше я шию одяг особисто під себе. Мені подобається обирати кольори та створювати індивідуальні моделі разом із моїм модельєром. Виходить авторський продукт, який поєднує моє бачення й талант спеціаліста.
Про плани на майбутнє
Ми живемо в часи великої невизначеності, коли будувати конкретні плани, як то було до війни, — то важка справа. Але я маю певну життєву стратегію та стратегію розвитку Адвокатського обʼєднання, яке я очолюю, зокрема в проєктах pro bono. Намагаюся будувати життя не лише навколо певних планів чи стратегій, але через реалізацію своїх життєвих цінностей.
Однією з моїх цінностей є моя країна. Я точно знаю, що буду жити, працювати та будувати своє майбутнє та майбутнє двох своїх дітей в Україні.