Vogue Ukraine продовжує щорічну ініціативу Vogue Leaders, яка вшановує професіоналів у галузях мистецтва, дипломатії, освіти та громадського активізму, які визначають сьогодення країни та формують її майбутнє. Однією з героїнь Vogue Leaders Class of 2025 стала Рита Бурковська — акторка, військова, керівниця медійного напряму 4-го окремого медичного батальйону.
"Я могла б усе життя грати в кіно, але війна така довга, я не хотіла бути осторонь", — каже акторка Рита Бурковська, яка минулого вересня склала присягу та доєдналася до лав ЗСУ, де очолює медіакоманду 4-го окремого медичного батальйону. Ще вчора вона була на Харківщині, а сьогодні ми сидимо на подвір’ї київської фотостудії на Подолі, доки команда виставляє світло для цього знімання. Тиша сонячного недільного ранку створює ілюзію миру й момент щастя. "Я рада бути в Києві, ходити рідними вулицями, спостерігати за людьми в кав’ярнях. Відчуття того, що фронт далеко і КАБ сюди не дістанеться, розслабляє", — каже Бурковська.
Телефон вібрує в її руці, вона перепрошує та записує голосове: "Ні, тобі нікуди не треба дзвонити й про щось хвилюватися. Ти служиш у найкращій бригаді. Лікуйся і чекай, матимеш усе необхідне". Згодом пояснює: це 19-річний хлопець, з яким проходила військовий вишкіл, — дістав ампутацію, треба заспокоїти. У голосі Рити немає хвилювання, стабпункт вона називає хорошим місцем — там роблять усе можливе для одужання бійців. "Так, буде ампутація, але про нього подбають, зроблять протезування, він зможе знайти себе в житті".
"У мене була мета — допомогти світові дізнатися про воєнні злочини, скоєні росіянами. Важливість цієї справи додавала сил"
Бурковська впевнена, що зараз у її оточенні найкращі люди, які не тільки тримають фронт, а й розвивають армію. Третя окрема штурмова бригада в цьому березні розширилася: на її базі виріс армійський корпус і розбудовується 4-й окремий медичний батальйон. Він забезпечуватиме медичну допомогу пораненим і хворим військовослужбовцям. У них буде доступ до всіх лікарів — терапевта, невропатолога, офтальмолога й інших фахівців. "Ми пишаємося командою вузькопрофільних лікарів і стоматологією. Бо там, де ми стоїмо, це така розкіш, на яку навіть цивільні не завжди можуть розраховувати. Ми змінюємо цю ситуацію", — розповідає Бурковська. Завдання команди медичного батальйону — побудувати взаємодію між усіма підрозділами, організувати навчання й обмін досвідом. "Нам треба рухатися, щоби не застигати. Усі хочуть вижити. Те, наскільки ефективно розбудована медслужба в армії — показник ставлення до людей", — підсумовує вона.
Рита Бурковська — зірка стрічок "Бачення метелика" (2022) режисера Максима Наконечного та "Парфенон" (2020) литовського постановника Мантаса Кведаравічюса, закатованого росіянами у квітні 2022 року в окупованому Маріуполі. Образ військової вона приміряла ще до мобілізації — у кадрі. У драмі "Бачення метелика", знятій до повномасштабного вторгнення, її героїня Ліля — аеророзвідниця з позивним "Метелик" — намагається адаптуватися до мирного життя після російського полону. Готуючись до ролі, акторка їздила на Донеччину, на позиції українських військових, розмовляла з людьми, які пройшли неволю.
Після Каннського кінофестивалю, де у 2022 році відбулася прем’єра фільму, Рита Бурковська продовжила їздити на фронт та деокуповані території — уже як фіксерка для міжнародних медіа. З британським журналістом BBC News Джоелом Ґюнтером вирушила на ексгумацію тіл у звільненій Бучі. З фоторепортером The New York Times Антуаном д'Агата два тижні працювала в Київській психіатричній лікарні імені Павлова — збирала історії цивільних та військових, які через пережите на війні страждали на ПТСР, депресію та інші ментальні розлади. Міста і села миготіли перед очима — Херсон, Ізюм, Тростянець, Бахмут, Ягідне, — а розповіді в’їдалися під шкіру. Проте два роки такої роботи не спустошили Бурковську: "У мене була мета — допомогти світові дізнатися про воєнні злочини, скоєні росіянами. Важливість цієї справи додавала сил".
Із Бучі вона привезла пса Белза, метиса німецької вівчарки й пітбуля. "Коли ми вперше зустрілись, він біг до мене як до рідної. Тепер він дуже не любить залишатись у моєму домі поблизу лінії фронту". Белз став для Рити острівцем стабільності, якої їй часто бракує". На запитання, що ще тримає її на плаву в темні часи, Бурковська відповідає: люди, які виконують обов’язок перед країною та захищають свої родини, а ще все живе — тварини, дерева. "Нещодавно кота рятували. Він помер, ми з волонтерами так плакали. Але намір щось зробити є вирішальним. Є зміни, які відбуваються в секунду. І твоя особиста трансформація впливає на світ".
"Інколи ти маєш робити те, чого від тебе вимагають час і місце, і від цього отримувати задоволення"
Кіно й далі залишається у фокусі акторки: "Війна надовго, і я не бачу сенсу відрізати цю можливість". Каже, що прагне реалізувати свій талант для широкої аудиторії, а якщо не знайдеться підхожий сценарій — зібрати команду й спродюсувати фільм буде її наступним викликом. "Мстислав Чернов віднайшов універсальну мову у своїх документальних стрічках "20 днів у Маріуполі" та цьогорічній "2000 метрів до Андріївки". Треба вчитися злазити з вигаданих олімпів і приходити до людей. Я бачу зараз таке завдання".
Я запитую, чи щаслива вона сьогодні, Бурковська зауважує, що щастя — ефемерний конструкт, як і нещастя, тож із цим можна працювати. Важливо зростити ідею, що інколи ти маєш робити те, чого від тебе вимагають час і місце, і від цього отримувати задоволення. "Я мрію, щоб ми перемогли, зупинили це насилля, дізналися більше про себе. Я б хотіла бути поруч із коханою людиною, народити дитину, мати затишний дім, займатися кіно, поїхати в Італію. Хочу, щоб у мене був ще один етап у житті".
Замовити свій примірник Vogue Ukraine Leaders 2025 можна за посиланням.
Фото: Stepan Lisowski
Текст: Анна Золотарьова
Стиль: Vladyslav Askerov
Зачіски та макіяж: Sasha Vetrova
Асистентка стиліста: Yaryna Lobanova
Гафер: Sergiy Koshkin
Лінійна продюсерка: Marie Nikolaenko