Французький дермакосметичний бренд Vichy використовує багату мінералами вулканічну термальну воду у всіх своїх засобах. На запрошення бренду б'юті-редакторка Vogue Ukraine Альона Пономаренко вирушила до містечка Віші, щоб на власні очі побачити єдине в світі місце, де виготовляють засоби догляду за шкірою Vichy.
Три години потягом з паризького вокзалу Берсі — і потрапляєш до невеличкого містечка Віші в регіоні Овернь. Всього 320 км на південний захід від французької столиці — а за відчуттями інший, курортний вайб. Кокетливі будівлі з червоно-білої цегли в неокласичному та ар-деко стилі, мереживні альтанки, акуратно підстрижені платани та безліч салонів краси.
Лялькове місто з населенням 25 000 людей — немов живе промо бренду Vichy. Вивіски, вказівники — назва Vichy всюди. У крамниці спа-готелю Célestins можна купити знамениті льодяники в жерстяній банці Pastilles de Vichy, що виготовляються з додаванням солей з місцевих джерел.
Або мінеральну воду Vichy з характерним солонувато-содовим присмаком чи чарівні келихи для мінеральної води в плетених холдерах: їх так і хочеться прикріпити на літню сумку і зануритися в розслаблену атмосферу "на водах".
Містечко Віші пише свою зіркову історію з 1677 року. Тоді на курорт вперше приїхала маркіза де Севіньє, письменниця, майстриня епістолярного жанру — у листуванні з донькою (яка зрештою налічувала більше тисячі листів) вона детально та дотепно описувала побут, плітки та скандали того часу. Маркіза була переконлива і щодо термальних джерел Віші: вона так розписувала доньці їхні переваги, що фактично стала першою амбасадоркою курорту.
У 1785 році до Віші приїхали доньки Людовіка XV — і настільки закохались у води, що ініціювали будівництво справжньої термальної інфраструктури. В ХІХ сторіччі Віші облюбував Наполеон III — саме за його наказом місто повністю перепланували: розбили парки вздовж річки Альє, побудували розкішне казино, Оперу, де у внутрішньому оформленні використали не бордовий, а золотисто-жовтий колір, а у 1862 році проклали залізничну колію. Почалося справжнє паломництво та спа-бум.
Процедура, яку тут роблять досі, — знаменитий душ Віші, коли людину поливають теплою водою з багатьох мікроструменів одночасно, імітуючи теплий дощ, і поєднують це з масажем у чотири руки.
У місті — 12 джерел різної температури. У всіх вода різна за складом: від холодної (14 оС) питної до гарячої (66 оС) термальної, насиченої рідкісними мінералами та вуглекислим газом. Секрет вод Віші — в їхньому походженні: дощова вода просочується крізь кристалічні породи прадавніх вулканів Оверні на глибину до 4000 метрів. Там прогрівається, насичується вуглекислим газом і розчиняє в собі унікальний коктейль мінералів (калій, кальцій, магній, залізо, марганець, фтор та літій).
Lucas (Люка) — одне з найбільш мінералізованих джерел басейну Віші; саме його воду використовують у складі косметичних продуктів Vichy. Вона гарно відновлює pH шкіри, заспокоює подразнення, зміцнює імунітет епідермісу та захищає від агресивного середовища. Тому вона є основою всієї косметики Vichy.
Vichy Laboratoire заснував у 1931 році французький лікар Аллер. Саме він оцінив дерматологічні переваги води Vichy, насиченої 15 різними мінералами, з наукової точки зору. І став першою в світі людиною, яка придумала використовувати термальну воду з вулканів у засобах для догляду.
"Стартап" виявився успішним, і в 1955-му підприємець, засновник L’Oreal Group Ежен Шуеллер викупив бренд. А вже у 1969 році відкрив завод у Крезьє-ле-В'є, за 15 хвилин від центру міста. Його вирішили будувати якнайближче до джерела Lucas: це зменшує час на транспортування. Швидкість важлива: після видобутку воду потрібно використовувати якомога раніше, щоб не втратити корисних речовин. Тож в резервуарах вона перебуває всього кілька годин, перш ніж стати частиною наших улюблених кремів та санскринів.
Сьогодні завод у Крезьє-ле-В'є зі штатом у 700 працівників — єдине в світі місце, де виготовляють усі засоби догляду за шкірою Vichy: сироватки, креми, емульсії тощо. Все, що потім опиниться в 450 000 точок продажу, виходить звідси. Крім цього, виконують замовлення і для інших брендів L’Oreal Group — La Roche-Posay, CeraVe та SkinCeuticals, розповідає Олів'є Будіно, генеральний директор CAP L'Oréal Vichy.
Перш ніж потрапити на завод, потрібно перевдягтися. Вимоги до стерильності суворі — продукція та виробництво сертифіковані за тими ж правилами, що й на заводах, де виробляють ліки. Все тому, що в певних країнах світу деяка косметика справді прирівняна до лікарських засобів — як, до прикладу, протисонцеві засоби на ринках США, Австралії, Канади.
Тож я знаходжу прозорий бокс зі своїм прізвищем на стікері — там халат, шапочка, змінне взуття. Знімаю прикраси, перевдягаюсь і, присягнувши не заходити за жовті обмежувальні лінії в цехах, нарешті вирушаю до виробничого відділу.
Виробничий відділ
Цікаво, що складів як таких тут практично немає. Готову продукцію пакують — і одразу відправляють до IDC (міжнародного розподільчого центру).
Загалом принципи сталого розвитку в пріоритеті: тут повторно використовують воду, виробляють енергію, користуються електровантажівками, розробляють нові типи паковання, щоб зменшити кількість пластику.
Олів’є пояснює виробничий процес простими словами: "Це як випікати пиріг: спочатку інгредієнти зважують, потім поміщають в реактор. Це ємність для приготування того, що ми називаємо "bulk" (маса продукту) з водної та олійної фаз. Потім ми передаємо масу на лінії наповнення та пакування через труби або мобільні резервуари". Олів’є каже, що на виробництві використовують безліч технологій, від 3D друку до віртуальної реальності.
Спостерігати за виробничою лінією — цікаво, як в Діснейленді. Все автоматизовано (і навіть залучені коботи — спеціальні роботи, що мають спільне управління). Флакончики їдуть на стрічках, вправно заповнюються, отримують помпи-дозатори, кришечки; пакуються в акуратні коробки, маркуються — і вуаля. Дуже швидко, дуже satisfying.
Але важливо знати, що на кожному етапі, від сировини та пакування до готової продукції, ретельно контролюється якість.
Відділ якості
Надважлива частина виробничого процесу — лабораторія якості. Тестування тут — це остання перевірка готового товару перед випуском. Загалом кожен засіб проходить понад 100 етапів контролю, тому на фінальному етапи знайти брак — рідкість. "Завдяки тому, що якість перевіряють на кожному етапі, фінальні тести просто підтверджують, що вся система працює правильно", — пояснює Орелі, очільниця відділу якості.
Я питаю, чи бувало таке, що в засобах дійсно знаходили брак. "Так, іноді траплялось. Це цікавий момент: коли ми щось знаходимо, ми проводимо повне розслідування, щоб зрозуміти, на якому саме етапі стався збій. І знищуємо готову продукцію". Але це стається нечасто: адже перед запуском кожного продукту проводять аналіз ризиків разом із техніками. "Вони відповідають за масштабування: від 200 грамів у лабораторії до 10 тонн на виробництві. Ми аналізуємо кожен крок, який може призвести до низької якості. Якщо наявних заходів недостатньо, ми додаємо контрольні точки або змінюємо спосіб обробки".
Система тестування розділена на три фази: первинна оцінка органолептики (аромат, текстура, відчуття на шкірі), випробування стабільності продукту протягом усього терміну придатності та складні аналітичні дослідження. Останні підтверджують відповідність формули заявленим характеристикам, як-от точний рівень SPF-фільтрів, концентрація вітамінів , антиоксидантів тощо.
Один із тестів, який роблять для прозорих засобів (наприклад, лосьйонів чи гелів для душу) — це перевірка на відсутність сторонніх часток. "Хоча масу фільтрують протягом усього виробництва, теоретично є ризик, що щось могло потрапити з упаковки. Тому ми проводимо візуальний контроль із підсвіткою, щоб переконатися, що клієнт отримає ідеально чистий продукт", — пояснює Орелі.
Ультразвуковий тест дозволяє переконатися, що у засобі відсутні сторонні часточки, невидимі для ока. "Також ми вимірюємо в'язкість — те, що споживач відчуває як консистенцію", — додає Орелі.
У кутах стоять центрифуги. Тут перевіряють стабільність формул. "Ми піддаємо їх силі у 900 g (відцентрова сила), щоб побачити, чи не розшаровується емульсія. А ще проводимо тест на текстуру і розтікання засобу".
Наприкінці стоїть мікроскоп. "Більшість наших кремів — це емульсії, щось на кшталт майонезу, тому важливо, щоб вони тримали структуру".
Аналізують всі етапи виробництва: зразки беруть і з десятитонних контейнерів, і з 200-мл глянцевих баночок, які виходять з заводу. Все, щоб гарантувати споживачеві безпечний і якісний продукт.
Фотографувати на виробництві заборонено, тому з фабрики я уношу з собою спогади і відчуття свіжості та оновлення. Можливо, справа у свіжому овернському повітрі, можливо — в пасторальних пейзажах з зеленими пагорбами, де пасуться овечки. Можливо, все ж таки вода має свій цілющий вплив.
Заношу в вішлист мрію повернутися сюди туристкою, щоб поплавати в басейнах, попити воду і зануритись в курортне життя хоч ненадовго. Попереду — великий захід Vichy Longevity Clinic. Тож не перемикайтесь.