28 жовтня 1896 року народився письменник-авангардист, досконалий лінгвіст і король більярду. Розповідаємо докладніше.
– Прізвище Йогансена — не псевдонім: його батько Гервасій Генріхович походив з остзейських німців, був учителем німецької. "Перші вірші свої я, Майк Йогансен, вирізав на дверях льоху німецькою мовою… Мавши вже 9 літ з дня народження, дуже розумно філософствував там про старість і смерть. Року 1918-го спробував писати вірші українською мовою і знайшов, що вони виходять природніше" — згадував письменник в "Автобіографії", 1929.
– Йогансен здобув класичну гімназійну й університетську освіту — встиг якраз до 1917 року: володів давньогрецькою й латиною, вільно говорив німецькою і польською, знав англійську. Перекладав Шіллера, Шекспіра, По. А на анкетне запитання "Чому ви пишете українською мовою?" якось відповів: "Бо я не живу в Ірляндії, не живу в Тамбові".
– Дебютні вірші українською збіглися в часі з мороком першого голодомору 1918—1922 років. Саджав тоді з родиною лушпиння картоплі ("Сій же. Пазурями землю копай, Лушпайа Сій бараболі – Ще карам не край, Ще боротись довго за волю", 1921), але врятувати рідню не вдалося: брат, сестра і батько не пережили лихоліття.
– Майк Йогансен був одним зі співтворців Спілки пролетарських письменників "Гарт" (1923), співзасновником ВАПЛІТЕ (Вільної академії пролетарської літератури, 1926), працював редактором ВУФКУ (Всеукраїнського фотокіноуправління) — писав титри для німих фільмів.
– Талановитий, товариський, богемний, прихильник жартів і розіграшів, він мав незаперечний талант гуртувати. Його колегами й друзями були Юрій Яновський, Микола Хвильовий, Володимир Сосюра. Обожнював футбол, теніс, шахи. Виграв парі в не менш досвідченого більярдиста Володимира Маяковського, після чого став харківським "королем більярду".
– З Олександром Довженком зійшлися в захопленні полювати та рибалити, саме з нього почасти списаний дипконсул у бестселері Йогансена "Пригоди Мак-Лейстона…". Не надто відомий факт: Майк Йогансен разом з Юрієм Тютюнником писав сценарій до фільму "Звенигора". Коли Довженко вніс зміни до редакції Йогансена, той відмовився фігурувати в титрах узагалі — відтак дружба двох митців дала тріщину.
– Йогансен був неперевершеним майстром нарису, вважав, що "немає у світі такої речі, про яку не можна цікаво розповісти". Говорив, що кожен має (і здатен) створити захопливу "подорож довкола власної кімнати" і "книгу про коробку сірників". Подорож як проникнення в простір, час і сутність речей була квінтесенцією його світогляду й творчості.
– Високо цінував себе як поета, проте шалено популярною була його проза — насмішкувата, абсурдистська, всипана побрехеньками (на кшталт: "Не дурно було сказано в Письмі: не ставте ресор нових на доджі старі"). 1925 року вийшов перший бестселер — роман-містифікація "Пригоди Мак-Лейстона, Гаррі Руперта та інших". 1932-го — повість "Подорож ученого доктора Леонардо та його майбутньої коханки Альчести у Слобожанську Швайцарію".
– Людина-оркестр, Йогансен випробовував свій талант різними жанрами — аж до оперети та естрадних куплетів для театру "Березіль". Складав дитячі оповідання, гуморески. Водночас мав хист до науки: писав праці з теорії літератури, укладав словники, брав участь у написанні українського правопису 1928 року. На мовній конференції 1927 року висловив думку про перехід на латинку, аби запобігти зросійщенню та триматися далі від кремля.
– Майк Йогансен пережив особисту драму. Друга дружина письменника, художниця, ілюстраторка його "Подорожі ученого доктора Леонардо…" і письменниця Алла Гербурт, закохалася в набагато старшого відомого художника Михайла Бойчука — і родина розпалася. Писав Миколі Бажану: "З жінкою розійшлися ми остаточно. Так сказать, назавжди. Жаліти мене не треба. Я не з таких, кого жаліють. Я курю".
– Совіти наглядали за Йогансеном вже через "сумнівне" прізвище й національність "німець" у документах. До всього, почавши віршувати українською, він змінив дане з народження ім’я Михайло на Майк. У серпні 1937 року Йогансена заарештували й звинуватили в націоналістичній діяльності. На допитах заступався за Остапа Вишню, свідчив, що "арешти українських письменників є результатом розгубленості й безсилля радянської влади".
– У згадуваній "Автобіографії", 1929, підсумовував наперед: "Отже, я, Майк Йогансен, умру в 1942 році і, оселившись у царстві тіней, буду вести розумну бесіду з Ґесіодом, Ґейне і Міґелем Сааведро де Сервантесом. Але я з ними говоритиму українською мовою, бо вірю, що наша квітчаста Батьківщина є діамант у гроні вільних народів світу". Письменника розстріляли в Лук’янівській в’язниці 27 жовтня 1937 року. На 42 році життя, напередодні дня народження.