Редакція Vogue.ua і далі рекомендує найцікавіші нові книги. Оглядач відділу моди Тетяна Соловей ділиться враженнями про книгу Томаса Гілланда Еріксена "Сміття і люди. Зворотний бік споживання".
Екологи тільки роблять припущення, чого вартуватиме екології пандемія, і якою буде ситуація зі сміттям після карантину. Саме час подумати, що таке сміття взагалі. Книгу "Сміття і люди. Зворотний бік споживання" антрополог Томас Гілланд Еріксен починає з простого твердження: Сміття немає. Сміття — це невикористаний ресурс. Раніше його майже не було. Залишки зі столу багатих потрапляли на столи бідних, а їхні недоїдки йшли на корм тваринам або компост; одні доношували за іншими, зношений одяг поділяли на клапті, якими перев’язували рани й використовували в господарстві, а зовсім зношений текстиль збирали, щоб отримати целюлозу для паперу; одноразового не було, так само як і пластику. До винаходу поняття "циркулярної економіки" світ практично жив за її заповітами.
Цю книгу навряд чи варто сприймати як крик про допомогу або заклик бути свідомим. Радше — захоплива подорож-екскурс. Сміття — невіддільна частина нашого життя. Різницю між класами, країнами й культурами можна провести за однією простою ознакою: що в них вважають сміттям.
Наприклад, автор помічає, що куріння стало популярним в епоху індустріалізації: найбільше сигарет курили в мікроспільнотах, пов’язаних з промисловим виробництвом. Димливі труби заводів римувалися з димливими ротами людей. Куріння стало непопулярним синхронно з тим, як виробничі викиди стали сприймати як екологічну проблему. Там, де сміття лежить на кожному кроці на вулиці, зазвичай жителі виглядають ошатними й підкреслено доглянутими — у них є манікюр, укладки й святковий одяг. На відміну від щасливих жителів Норвегії, рідної країни автора, де всі вдягаються максимально просто й комусь може видатися, що неохайно. У щурів погана репутація тому, що вони живуть на звалищах. Якби вони жили в лісі, про них би складали казки й можливо б запікали їх на чергове свято. Наука гарбологія (вивчає сміттєві відходи та методи їхньої утилізації) взагалі може виявитися захопливішою, ніж археологія. Дослідження, що і як викидають бідні й багаті, робочі або селяни, може багато розповісти світу про людство (зокрема, бідні більше купують солодощів, хоча вони загалом коштують дорожче за корисніші овочі).
Від сміття матеріального автор переходить до інформаційного. Обійдемося без спойлерів, але в цій сфері людство навчилося генерувати таку ж кількість сміття, як і в реальному житті.