У видавництві Vivat вийшов український переклад найбільш обговорюваного роману 2020 року — "Моя темна Ванесса" Кейт Елізабет Расселл. Розповідаємо про нього в постійній рубриці vogue.ua про кращі книжкові новинки.
Американський Vogue назвав "Мою темну Ванессу" головним романом епохи #metoo. "Потужний і непростий психологічно, цей текст заслуговує на репутацію роману, який визначає епоху #metoo", — написали у виданні. У 2020 році дебютний роман 37-річної Кейт Елізабет Расселл став національним бестселером, його переклали на 22 мови і збираються екранізувати. Серед шанувальників роману (а це важливо для маркетингової кампанії) — Стівен Кінг і Барак Обама. Уже цих гучних фактів має вистачити, щоб переконати вас прочитати його — але насправді все навіть крутіше і серйозніше.
Дія роману починається у 2000 році. Ванессі 15 років, вона яскрава, талановита, розумна, захоплена літературою, мріє стати письменницею. У новій школі вона знайомиться із 42-річним викладачем англійської літератури Джейкобом Стрейном. Учитель спокушає дівчину, у них починається роман, який відіб'ється на всьому житті Ванесси. Дія переносить нас то в 2007-й, коли Ванесса виросте, закінчить університет, але так і не позбудеться хворобливої прихильності до Стрейна; то в 2017-й, коли колишня учениця її школи напише в соцмережах викривальний пост про те, що вчитель її домагався, і вибухне скандал; то знову в 2000-й, коли Ванесса, розумна, але дезорієнтована і невпевнена в собі, шукатиме заспокоєння в обіймах чоловіка, старшого за неї на 27 років. Тут не буде тих, хто має рацію, і винних (учитель, безумовно, педофіл, але Ванесса так і не посміє звинуватити його в цьому), а сама оповідь нагадуватиме то класичний роман про дорослішання, то жорсткий і викривальний текст про #metoo.
"Потужний, шокуючий дебют" — світова преса розсипається компліментами на адресу Кейт Елізабет Расселл. Здається, цим дебютом Расселл раз і назавжди увійшла до когорти лідерів серед сучасних авторів, поселившись десь поруч з Ханьєю Янагіхарою і Донною Тартт. Усі знають про те, як пише свої книги Тартт, — приблизно по одній книзі в десятиліття. З "Моєю темною Ванессою" така ж історія — текст такого рівня не напишеш за рік. Для написання цієї книги Расселл знадобилося 16 років, упродовж яких вона не лише писала, а й збирала факти: вивчала автобіографії дівчат, які постраждали від насильства, а також клінічні дослідження на тему сексуального насильства і педофілії; зустрічалася з психологами. Расселл — докторка філософії з креативного письма, так що до збору фактури для книги вона підійшла як учений, фундаментально. За книгу вибухнула справжня битва видавців — зрештою права на неї купили за мільйон доларів.
З джерелами і роботою з фактами все ясно, але чи є в цій книзі автобіографічний елемент — ось головне запитання, яке цікавить літературний світ після публікації роману. Через місяць після його виходу американська письменниця мексиканського походження Венді Ортіс, випустивши перед цим мемуари про свої стосунки з учителем, звинуватила Расселл у плагіаті. Скандал, що розгорівся (Опра Вінфрі навіть відкликала свій відгук про "Мою темну Ванессу" — раніше вона включила роман до свого щомісячного must read list), змусив Расселл зізнатися: книга написана з досвіду її власних травматичних стосунків з учителем у юності.
Та важливо інше: наскільки потужний, у літературному насамперед сенсі, цей роман. Він сміливий, відвертий, і тому подекуди нещадний і здатний відштовхувати — за силою впливу на читача Стівен Кінг порівняв роман з бомбою. Расселл — неупереджений арбітр — не романтизує героя, і не захищає героїню. Стрейн у її книзі — не дуже молодий, не надто красивий, не дуже сексуальний чоловік. Але Ванесса так хоче з головою зануритися у любовний роман, так хоче сексу і подорослішати якнайшвидше, що їй неважливо, яким насправді є Стрейн. У цій історії балом править її нездорове его, яке росте від усвідомлення дівчиною, що в неї закохався не прищавий, такий ненависний їй однокласник у пубертаті, а дорослий і розумний чоловік. Дорослий чоловік тим часом зізнається Ванессі в коханні, купує піжаму в "полуничку", і просить називати його татком під час сексу по телефону...
Мине 17 років, і навіть коли педофільні нахили Стрейна випливуть назовні, Ванесса так і не розповість світу про те, що він її спокусив, — найменше, що вона хоче, так це те, щоб більшість людей вважали її жертвою. Стрейн зламав їй життя (вона так і не стала письменницею — в 32 працює на стійці готелю, вечори проводить у товаристві алкоголю і наркотиків), але в її хворій уяві він залишиться людиною, яка її любила і цінувала. Здається, саме для цього нам необхідний рух #metoo — щоб нарешті навчитися називати речі своїми іменами.
Роман "Моя темна Ванесса" вийшов у видавництві Vivat. Переклад Олени Оксенич.