5 письменниць, яких любила читати Мерілін Монро

Чи була Мерілін Монро завзятою читачкою? Це запитання було предметом обговорення з моменту публікації знаменитої світлини, на якій Монро читає роман "Улісс" у парку Лонг-Айленду. Багато хто назвав цей знімок постановчим.

image

Публіці, яка сприймала Монро як спокусливу легковажну блондинку, було складно повірити в те, що в актриси є інші грані. Але щоб не говорили скептики, є реальні факти, які підтверджують, що Мерілін дійсно була затятою читачкою. Почнемо з того, що Монро тісно дружила з письменницею Карсон Маккалерс і була одружена з драматургом Артуром Міллером. Ця теорія остаточно була підтверджена на аукціоні Christie's у 1999 році, де були виставлені на торги особисті речі актриси, зокрема й каталог з 390 книг з її особистої бібліотеки.

Завдяки цьому великому каталогу ми можемо знову відкрити для себе актрису, ознайомившись з її літературними вподобаннями: тридцять політичних біографій, твори Вільяма Фолкнера, Джозефа Конрада, Флобера й Достоєвського, книги віршів Вільяма Блейка й Емілі Дікінсон і навіть дюжина або близько того наукових книг. Серед них було й кілька книг, які написали жінки. Хоча їх було всього шість, але це були книги видатних літературних фігур, які часто поставали перед труднощами і які допомогли закріпити в галузі, де переважають чоловіки, легітимність жінок-письменниць. Про них і розповідаємо в цьому матеріалі.

"Балада про невеселу кав’ярню", Карсон Маккаллерс

"Балада про невеселу кав’ярню" — це перша історія із серії оповідань однойменної збірки, опублікованої в 1951 році. У ній розповідається про дивний любовний трикутник в американському містечку. Події розгортаються на тлі відкриття невеликої кав’ярні. Історія вважається одним із шедеврів Карсон Маккаллерс, яка була близькою подругою Мерілін Монро. Дві жінки вперше зустрілися в 1955 році в готелі Gladstone в Нью-Йорку. Тоді актриса розлучалася з Джо Ді Маджіо, і письменниця намагалася допомогти їй оговтатися від цих подій. Відтоді зав’язалася їхня дружба, яка тривала досить довго.

The portable Dorothy Parker, Брендан Джілл і Дороті Паркер

Ця разюча книга являє собою збірник всіх творів американської письменниці Дороті Паркер. Вона була успішною журналісткою, яка писала для Vogue, Vanity Fair і The New Yorker. Паркер славилася своєю гострою критикою, похмурим гумором і сильними політичними переконаннями (вона була співзасновницею голлівудської антинацистської ліги й потрапила в списки ФБР під час комуністичного "полювання на відьом" Джозефа Маккарті).

"Моя Антонія", Вілла Кесер

Третій роман із серії "трилогія прерій" Вілли Кесер — це історія про малоймовірну зустріч Джіма, сироти з Небраски, й Антонії, доньки чеських іммігрантів, які нещодавно оселилися в США. Це люди з однаковими життєвими цілями, але різними долями. Кесер виграла Пулітцерівську премію в 1922 році за свій роман "Один з наших" і вважалася однією з найважливіших письменниць свого часу. Мерілін Монро також мала копію "Люсі Гайхарт", ще одного роману Кесер.

Збірка оповідань Колетт

Збірка оповідань Колетт була серед книг, знайдених у бібліотеці Мерілін Монро. Зокрема, у ній є шість коротких оповідань, які французька письменниця охрестила своїми "маленькими романами": Cheri, The Last of Chéri, The Other Woman, Duo, Cats і Claudine. Серед історій, Cheri, безсумнівно, є найсимволічнішою, демонструючи талант Колетт як плідної письменниці, глибокої спостерігачки й витонченої перфекціоністки. Описуючи запахи саду або психологію жінок, Колетт йде ва-банк.

The Little Disturbances of Man, Грейс Пейлі

Феміністка, екологиня, активістка цивільних прав — Грейс Пейлі опікувалася всім. Письменниця публікувала короткі оповідання, першим з яких було The Little Disturbances of Man у 1959 році. Історії Пейлі розповідають про життя часто забутих жінок середнього віку, які пишуть від першої особи про свої долі: від тривіальної до трагічної.

Популярне на VOGUE