25 грудня у світовий прокат виходить фільм "Боб Ділан: Цілковитий незнайомець" Джеймса Менґолда про музиканта, поета та володаря Нобелівської премії Боба Ділана. Спеціально для vogue.ua кінооглядачка Наталія Серебрякова поговорила з виконавцем головної ролі Тімоті Шаламе і розповідає, чому варто подивитися цю стрічку.
Стрічка Джеймса Менґолда, натхнена книгою Елайджі Волда "Dylan Goes Electric! Ньюпорт, Сігер, Ділан і ніч, що розколола шістдесяті" (2015), починається влітку 1961 року в Нью-Йорку.19-річний Боб Ділан (Тімоті Шаламе), з газетною вирізкою в руках, блукає вулицями Мангеттена, шукаючи хоспіс, де перебуває його герой Вуді Гатрі (Скут МакНейрі). Хоча Гатрі частково паралізований і втратив голос, він не залишився у повній самотності. Саме тут Ділан знайомиться з іншим іконічним фолк-музикантом — Пітом Сіґером (Едвард Нортон), який не тільки співає про соціальні проблеми, але й активно бореться за свої ідеї, не боячись конфліктів із владою.
Згодом Боб знаходить своє місце на фолк-сцені Гринвіч-Вілліджу; а також знайомиться з художницею й активісткою Сільвією Руссо (Ель Фаннінг), яка є прототипом реальної Сюз Ротоло, дівчини Ділана, зображеної на легендарній обкладинці альбому The Freewheelin' Bob Dylan (1963). Однак події швидко переносять глядачів у 1965 рік, коли Ділан, вже ставши зіркою світового масштабу, починає експериментувати з електрогітарою. Це викликає гучний протест серед шанувальників та соратників під час виступу на Ньюпортському фолк-фестивалі.
Тімоті Шаламе блискуче втілює образ молодого Боба Ділана, поєднуючи щиру енергію початківця та зухвалість, що поступово стає невід’ємною рисою його персонажа. Його герой — амбітний митець, що свідомо будує власну легенду, балансує між харизмою та егоцентризмом. Цей конфлікт найбільш яскраво виявляється у стосунках із жінками: якщо його незвична поведінка в музичних колах сприймається як частина творчого процесу, то для близьких людей це стає непростим випробуванням.
Другорядні герої, такі як Сільвія (Ель Фаннінг) і Джоан Баез (Моніка Барбаро), додають до фільму глибини й емоційності. Сільвія, розумна та сильна, ставить під сумнів його міфологію, тоді як Джоан Баез відкрито протистоїть його егоїзму. Її безкомпромісна позиція щодо подвійних стандартів створює яскравий образ.
Менґолд у своїй роботі не лише розкриває складність особистості Ділана, але й показує, як у ньому співіснують талант і нарцисизм. Це історія про митця, який створював себе, часто залишаючи після себе неоднозначні наслідки, і про людей, які надихали його, але часом залишалися розчарованими.
Тімоті Шаламе розповідає, що вперше він дізнався про Боба Ділана в дитинстві, від друга свого батька: "Один із друзів мого батька був фанатом Ділана. Він буквально був одержимий Діланом. І, здається, у дитинстві я навіть не чув жодної пісні Ділана. Я просто знав, що цей друг мого батька, Ларрі, був дуже захоплений співаком та його поетикою, і у нього в квартирі висів величезний чорно-білий портрет Ділана. Це справило на мене сильне враження."
Щоб більше дізнатися про співака, Шаламе занурився з головою у його життя: "Дослідження життя Боба на якомусь етапі перестало бути просто дослідженням — воно перетворилося на одержимість. Це був, безумовно, подарунок долі — мати стільки часу, щоб працювати над персонажем, а також просто жити створенням фільму. Це тривало п’ять чи шість років — до ковіду, під час пандемії та після неї. Знаєте, якщо готуєшся до ролі протягом двох чи трьох місяців, це більше схоже на дослідження. У моєму ж випадку я мав стільки часу, що міг просто "вдихати" цей досвід. Я побував у Гіббінгу та Дулуті у Міннесоті, де Боб народився та виріс. Я навіть не можу описати словами цей досвід."
У фільмі Шаламе сам грає на гітарі та виконує усі пісні Ділана. Виявляється, у актора був досвід у музичному театрі зі шкільних років, хоча він і не може назвати себе співаком: "Проте я багато працював над своїм вокалом і закохався в музику Ділана. І важко не закохатися. І пандемія, яка зачинила нас усіх удома, надала багато часу. Тоді я почав брати уроки гри на гітарі в Нью-Йорку з Ларрі Зальцманом — неймовірно талановитим гітаристом і викладачем."
Проте Тімоті розгублюється, коли його питаєш про улюблену пісню Ділана: "Не знаю щодо моєї улюбленої пісні, але те, як моє сприйняття його музики змінюється з часом, – це унікальність, яка відкривається й досі. Наскільки його музика специфічна і прив’язана до моменту. Я можу сказати, що слухав сьогодні перед нашим зумом. Це Watching the River Flow, демо-версію. Чи навіть не демо, це була невипущена пісня, яку можна інтерпретувати як таку, що стосується творчої кризи. І перші рядки такі: "Що зі мною не так? Я не маю, що сказати." Він написав геніальну пісню про те, що насправді йому нема чого сказати. Це схоже на те, як спостерігаєш за фантастичним актором, типу Деніела Дей-Льюїса, наприклад, протягом десятиліть. Порівнюєш його гру в "Останньому з могікан" із "Примарною ниткою" і бачиш, які вони геніальні та водночас різні. Те ж саме з Бобом. Знаєте, слухаєш Time Out of Mind, потім Lovesick, а тоді порівнюєш це з Worried Blues з початку 60-х. Це подарунок, який ви продовжуєте отримувати знову й знову, розумієте?"
Здається, актор настільки зрісся зі своїм персонажем, що, як екранний Ділан, теж вночі сидів з гітарою у руках. Ця риса співака видається не дуже зручною в особистих відносинах – як із Сільвією, так і з Джоан Баез, з якими герой Шаламе поводиться не дуже чемно. Коментує Шаламе: "Мені подобаються сцени, де він пише тексти о третій чи четвертій ночі й не може покласти ручку. І, за винятком жорстокої поведінки, однією з найкращих рис Боба у фільмі є те, що він ставив свою творчість на перше місце. І це було на користь усім. Якщо бути конкретним, то його прагнення створити щось велике було просто прагненням до великого. Його не цікавило, як це вплине на людей поруч. Це зовсім інше, ніж коли людина свідомо завдає неприємностей. Якщо ти когось зачепив, це не тому, що мав такий намір, а тому, що твої думки були зосереджені на роботі."
Шаламе довго роздумує над питанням, як він ставиться до того, що зіграв геніальну особистість, Нобелівського лауреата наших часів, а потім все ж таки дає відповідь: "Я не можу говорити за справжнього Боба Ділана, тому що він, ймовірно, дав би вам зовсім іншу відповідь. Він живий і здоровий у Малібу, і мав би власну точку зору. Але щодо інтерпретації Боба у фільмі, можу сказати, що така обдарована людина, як Боб, у молодому віці, коли він лише починає розуміти свій талант, не повторює страву за рецептом, який давно відточений, а винаходить все на ходу".
Шаламе не впевнений, чи подивиться зірковий співак байопік про себе: "Я був би надзвичайно радий, якби Ділан подивився фільм. Вважаю, це була б велика честь. Але Боб — така загадкова та мінлива фігура, що я не здивуюся, якщо він цього не зробить." Сміючись, Тімоті додає: "Я навіть не знаю, чи дивився він документальний фільм Мартіна Скорсезе No Direction Home…Ходили про це чутки".
Зрештою, "Боб Ділан: Цілковитий незнайомець" отримає високу оцінку завдяки багатьом своїм складовим. Особливе визнання, безумовно, дістанеться виконанню Тімоті Шаламе, яке вже отримало схвальні відгуки від критиків і колег режисера. 28-річний актор заслуговує таких похвал, адже йому вдалося поєднати зрілість, не властиву його вікові, із тендітною відчайдушністю, створивши образ Ділана, одночасно яскравий і загадковий. Крім того, Шаламе вдало імітує характерну манеру співу Ділана, що надає його грі природності й динаміки, які було б важко досягти за використання синхронізації з оригінальними записами.