27 квітня редакція українського Vogue організувала перший допрем’єрний показ фільму "Диявол носить Prada — 2" в Києві. Враженнями після перегляду ділиться шеф-редакторка vogue.ua Віолетта Федорова.
У 2006-му "Диявол носить Prada" подарував мені, підлітці, мрію про світ моди й глянцю, про що я детально написала тут. У 2026-му друга стрічка дуже боляче нагадала, як змінилась індустрія за 20 років. Сюжет сиквелу розгортається навколо спроб головної редакторки Міранди Прістлі адаптувати журнал Runway до нових реалій в часи трансформації "старих медіа". Кілька разів фільм справді б'є по живому, висвітлюючи болючі для багатьох сучасних редакцій питання — від опанування нових форматів і залучення молодої аудиторії до побудови взаємодії з партнерами.
Голова сюжетна лінія у другому "Дияволі" розгортається вже не між Мірандою Прістлі (Меріл Стріп) і її асистенткою Енді (Енн Гетевей), а між головною редакторкою Runway та її колишньою підлеглою Емілі Чарлтон (Емілі Блант), яка стала топменеджеркою люксового конгломерату. Тепер Міранда змушена просити допомоги (і рекламних бюджетів) у своєї колишньої асистентки, до якої колись ставилася зі зневагою. Паралельно з цим ми бачимо, як улюблениця мільйонів Енді Сакс продовжує ідеалізувати світ навколо себе, намагаючись всіх врятувати й допомогти. Вона розповідає про своє життя: після Runway багато подорожувала світом, родину не завела, але подумала про майбутнє і заморозила яйцеклітини. Багато міленіалок точно впізнають тут себе.
Червоною лінією через всю стрічку проходить тема зміни поколінь. Сценаристка Алін Брош Маккенна багато уваги приділяє краху старої ієрархії, коли тренди тіктока задають порядок денний. Фільм докладно досліджує, як Міранда Прістлі намагається вижити в епоху інфлюенсерів, коротких відео та повної прозорості, де її холодний авторитаризм більше не працює. Водночас ми бачимо, що магія глянцю нікуди не зникла — найбажаніші ньюзмейкери планети все одно готові розкривати свої секрети саме виданням з репутацією та історією.
Якщо подивитися глобально, то перша частина фільму була історією дорослішання, ця ж — про цінності та силу брати на себе відповідальність. Глядач бачить Міранду як героїню, яка веде корабель крізь бурю і сповнена рішучості знайти землю. А ще готова залучити усі зв'язки й контакти, але зберегти справу свого життя.
Важливо, що над другою частиною фільму працювала та сама команда, що і 20 років тому. На мою думку, спроба зберегти тонкий баланс між сатирою та щирим захопленням модою, що зробило перший фільм культовим, вдалася. І якщо у 2006-му бренди боялися надавати речі для знімань, щоб нікого не образити, то зараз залюбки брали в них участь, адже "Диявол носить Prada" став культурним феноменом. Участь Донателли Версаче та Леді Гаги підтверджує, що індустрія моди повністю підтримала сиквел. Про що свідчить і остання обкладинка американського Vogue, на якій Міранда Прістлі позує поруч з Анною Вінтур, яка частково надихнула акторку на цю роль.
"Диявол носить Prada — 2" точно викличе палкі дискусії в соціальних мережах, але цей ажіотаж підтверджує: попри всі труднощі мода залишається такою ж привабливою, як і раніше, а хімія між Меріл Стріп, Енн Гетевей та Емілі Блант — те, заради чого мільйони підуть у кіно.