На Netflix вийшов перший сезон мінісеріалу "Неортодоксальна" (Unorthodox) — блискучої історії про дівчину, що втекла з ортодоксальної громади хасидів у вільний світ. Unorthodox порушує водночас десяток глобальних питань: від консерватизму релігії до ставлення до жіночого тіла.
– Ти ж утекла з дому?
– Ти говориш так, ніби я була у в’язниці.
– Хіба ні?
– Ні, але я дійсно пішла й не сказала нікому про це.
– Чому ти пішла?
– Бог очікував від мене занадто багато.
Цей спокійний зовні, але внутрішньо дуже напружений діалог відбувається в другій серії "неортодоксальної" між головною героїнею Естер та її новими берлінськими друзями й багато говорить про проблеми, які порушує серіал. Есті 19 років, і вона втекла з хасидської громади в Нью-Йорку, у якій виросла. Сіла в таксі, попросила водія їхати в аеропорт Кеннеді — і полетіла в Берлін, де живе її матір-лесбіянка, яка колись так само втекла, і де Естер хоче почати вільне життя й присвятити себе музиці. "Бог", який очікував від неї надто багато, — це ортодоксальна віра й традиції, яких дотримує її громада. Насамперед, від неї очікують бути тихою й скромною; ходити в крамницю й готувати традиційні єврейські страви; народити дитину (бажано в перший рік заміжжя) і виховувати її. Але важливіше навіть те, чого, згідно з "богом", їй робити не варто, — читати й вчитися (їй навіть не можна читати Тору, а улюблену американську класику, яку вона тримає під ліжком, і поготів), мати професію й творити. Саме це Естер в діалозі з друзями називає "занадто багато" — і саме цим вона жертвувати не готова.
Серіал знятий за однойменним автобіографічним романом Дебори Фельдман, який вийшов у 2012 році й наробив чимало галасу. 33-річна Дебора дійсно виросла в хасидській громаді у Вільямсберзі в Нью-Йорку, а покинувши її, випустила відвертий роман "Неортодоксальна: скандальна відмова від моїх хасидських коренів". Йдеться про найвідомішу у світі хасидську комуну Сатмар, яка існує з 1905 року й сьогодні налічує близько 100 тисяч осіб. Дебору виростили бабуся й дідусь, адже її мати втекла з громади, а в батька був психічний розлад. Тривалий час дівчина говорила тільки на ідиші, тому що до англійської мови в учасників громади негативне ставлення: не дозволяють ані використовувати її в повсякденному житті, ані читати на ній. У 17 років дівчина вийшла заміж за хлопця з громади, в 19 народила дитину. Потім почала вивчати літературу в Sarah Lawrence College, а у 23 роки разом із чотирирічним сином пішла від чоловіка, порвавши всі зв'язки з громадою. Її роман народився з інтернет-блогу, а після публікації став бестселером. Громада хасидів відреагувала на нього негативно, зокрема й через відверті розповіді Дебори: вона відкрито говорить не тільки про консервативні звичаї громади, а й про іноді дуже жорстоке ставлення до жінки.
Обкладинка книги Дебори Фельдман
Серіал знятий досить наближено до книги. Можливо, це пов'язано з тим, що його авторка і шоуранерка Анна Вінгер — близька подруга Дебори Фельдман, чиї діти разом вчилися у школі в Берліні. За словами Вінгер, у цій темі був і її особистий інтерес: їй було важливо проговорити в серіалі тему, що означає бути євреєм у сучасній Німеччині. За словами Вінгер, цей серіал — своєрідне "подвійне повернення до історії", тому що зображує "єврейського героя, який уникає меж власного життя й сміливо повертається до джерела травми її громади". У цьому сенсі показано кардинальну, філософську різницю між Есті та її громадою у Нью-Йорку: ті ненавидять як Ізраїль, так і Німеччину, тоді як для Естер Берлін, попри минуле Німеччини, — все ж таки символ свободи й місто, де вона може бути собою. Засвідчує це й мультикультурність її нових берлінських друзів — студентів консерваторії, які приїхали до Німеччини з усіх куточків світу — Єгипту, ПАР, Ізраїлю.
"Неортодоксальна" порушує безліч важливих питань. Це не тільки консерватизм ортодоксальних громад і ставлення до жінки як до речі, а й проблеми більш персональні. Наприклад, ставлення до сексу та жіночого тіла. У Естер вагінізм, від чого вона страждає й не отримує задоволення від сексу; водночас вся сім'я її чоловіка знає про це, а його мати закликає чоловіка кинути Естер, тому що та "неповноцінна" — що змушує дівчину страждати ще більше. До слова, цей факт автобіографічний: в інтерв’ю Дебора Фельдман не раз казала, що тему її вагінізму часто обговорювали на сімейних радах у громаді.
Знімали серіал у Берліні, а його команда двічі їздила до Вільямсбергу, де спілкувалася з представниками громади. Саму громаду відтворили за допомогою декорацій у Берліні. За словами Анни Вігнер, їм було важливо створити в глядача відчуття історичного фільму. Дійсно, ті кадри, що малюють будні громади у Нью-Йорку, сприймаються саме як історичне кіно — здається, його герої застрягли на початку XX століття; тоді як те, що відбувається з Есті в Берліні, переносить глядача в наші часи. Що стосується одягу, яку носять члени громади, то художниця з костюмів Джастін Сеймур придбала частину одягу у Вільямсберзі в крамницях, де вдягаються члени громади; частину було пошито в берлінських театральних майстернях.
"Жарт у серіалі полягає в тому, що чоловікам потрібно набагато більше волосся та макіяжу, ніж жінкам", — каже Анна Вінгер. Дійсно, процес переодягання чоловіків для релігійних ритуалів — ми спостерігаємо це, коли чоловік Естер Янкі разом зі своїм другом Мойшею селиться в готелі в Берліні, — схожий на театральне дійство; тоді як дівчата вдягнені скромно й просто: довга спідниця, непрозорі щільні колготи й застебнутий на всі ґудзики кардиган. Це вбрання, приїхавши до Берліну, Естер відразу змінює на джинси — і знятий цей момент перевдягання-перетворення героїні неймовірно гарно. Грає Естер 23-річна ізраїльська актриса Шира Хаас, у деяких сценах — наприклад, у сцені купання, коли Естер знімає з себе ненависну перуку, — абсолютно геніальна. Ширу Хаас, найімовірніше, ми ще не раз побачимо на великому екрані.