6 липня на facebook-сторінці Vogue UA відбувся прямий ефір з режисером, кліпмейкером та продюсером Аланом Бадоєвим. У цьому році Бадоєв відзначає 15 років своєї професійної діяльності. За цей час режисер зняв кліпи більш ніж 70 українським виконавцям та артистам інших країн, працював над багатьма телепроектами й зняв відомий усім "Оранжлав". Читачі ставили свої питання режисеру в режимі Live. Найцікавіші відповіді ми зібрали тут, а повну версію ефіру дивіться за лінком.
- Алане, як ви знайшли своє покликання?
- Дуже просто. Я дійсно в своєму житті більше нічого не вмію робити. Я вмію створювати візуальну частину і це те, що мені дане з самісінького дитинства. Я завжди цим займався, завжди розповідав якісь історії, збирав людей у свої міні-театри, влаштовував у школі шалені шоу. Я ріс у маленькому місті Горлівка (Донецька обл., прим. ред.) і це звичайне місто поза Києвом. Там, у 1990-ті, було досить складно жити і він не був схожий на розмальовку мрій. Там було складно дитині, яка бачила сни зовсім про інше. І я, напевно, все ж веселив себе і намагався розфарбувати будні свого дитинства. Робив це таким чином, щоби було й мені весело, і моїм друзям. З часом я зрозумів, що можу займатися лиш одним: спостерігати за світом і переносити його до кадру так, як відчуваю.
- Якщо не режисером, то ким би ви стали?
- Як хлопець, що любить підходити до справ ґрунтовно, одного разу я пішов до реальної в'язниці і взяв інтерв'ю в ув'язнених, мені було дуже цікаво розібратися в їхніх долях. Після цього я пішов до суду. І поспостерігав, як там усе відбувається. Те, що я побачив, не було схожим на американські фільми. Там не можна було встати й заявити: "Панове присяжні! Я хочу вам сказати, що ця людина не винна!". Там усе вирішувалося грошима та папочками з документами. А я зрозумів, що не хочу присвячувати своє життя паперам. Я хочу бачити світ – це важливо.
- Якби вимогли поговорити з будь-якою людиною, хто б це був?
- Ось прямісінько зараз мені було би дуже цікаво поговорити з Вуді Алленом. Мені шалено подобається ця людина. Я захоплений ним, як режисером, який грає музику, який знає, як він живе. Мені подобаються його книги, мені подобається його стиль, саме дихання цієї людини. Мені здається, він живе приголомшливо (що не означає – легко). Живе так, що хочеться підбігти, запропонувати випити кави й дійсно поставити декілька питань.
- Ви щаслива людина?
- Так! Я дуже щасливий чоловік. Я прямо таки шалено щасливий, тому що займаюся улюбленою справою. І мені за це ще й платять. Я завжди цьому дивуюся. Тато постійно каже мені: "Боже, ти такий нероба. Як же ти називаєш це роботою?". Я щасливий, у мене вражаюча донька, прекрасна сім’я, такі друзі справжні. І Всесвіт дійсно дарує мені абсолютно усе, чого я хочу.
- Алане, скажіть, будь ласка, коли чекати на прем’єру вашого нового фільму?
- Фільм буде. Але в мене така особливість, – я завжди йду проти течії. Якщо щось модно, значить Алан іде в інший бік. Якщо щось лобіюється урядом, значить я точно йду в інший бік. Мені не подобається нині велика кількість дивних українських фільмів. На них виділяються гроші, але дивитися їх неможливо. Я не можу це вихваляти. Мені за останні два роки запропонували дуже багато проектів, але з дуже поганими сценаріями. Я вважаю, що кліпи – це моя робота. Те, чим я заробляю, в тому числі, це не лише творчість. А кіно – це 100% творчість. Коли я створював "Оранжлав" – це була 100% творчість. Мені дуже важливо, яким буде наступний фільм. І те, що він не виходить до цих пір – це не тому, що ми не працюємо. Я працюю, у мене початі чотири сценарії. Який з них буде тим самим, якому я захочу присвятити два-три роки свого життя – я обов’язково зрозумію пізніше.
Читайте також: