Фільм новозеландської режисерки Джейн Кемпіон "У руках пса" здобув рекордні 12 номінацій на премію "Оскар". Неперевершений акторський склад, музика від гітариста Radiohead Джонні Грінвуда, несподіване перевтілення Бенедикта Камбербетча — розповідаємо, чому стрічка "У руках пса" гідна кожної з 12 номінацій.
"У руках пса" — роман американського письменника Томаса Севіджа, що вийшов у світ 1967 року. Севідж, який народився і виріс у штаті Юта, увійшов в історію літератури як письменник, який досліджував Дикий Захід. "У руках пса" — його найвідоміша книжка, драматична сімейна сага, що розповідає про непрості стосунки двох братів, Філа й Джорджа Бербанків, які живуть на Дикому Заході. Події відбуваються у 1920-ті, коли в суспільстві панують стереотипи про брутальних, мужніх ковбоїв, які не плачуть. Брати Бербанки — власники багатого ранчо в Монтані і надія своїх батьків. Філ — складний, нервовий, загадковий незручний чоловік, якого поважають ковбої і бояться всі довкола, а його старший брат Джордж — повна протилежність, добра й м’яка людина, яка проводить весь час у кабінеті серед паперів. Одного разу Джордж одружується зі скромною вдовою Роуз. Вона має сина Пітера, над яким кепкують за тендітність і "немужність". Коли Роуз і Пітер переїжджають на ранчо, Філ буквально влаштовує братовій дружині бойкот, ревнуючи і намагаючись повернути їхнє колишнє життя вдвох.
Книжка Севіджа порушила питання домашнього насилля, токсичної брутальності й маскулінності та стала предтечею і натхненням для збірки оповідань "Горбата гора" Енні Пру, яка вийшла в 1997 році й описала життя ковбоїв у штаті Вайомінг, сповнене такої ж токсичної брутальності й неможливості героїв бути собою в навколишніх обставинах.
У 2021 році новозеландська режисерка Джейн Кемпіон, володарка премії "Золота пальмова гілка" Каннського кінофестивалю за фільм "Піаніно", екранізувала роман Севіджа. Кемпіон — одне з найяскравіших імен у сучасному кіно, вона здобула світову популярність за драму "Піаніно" в 1993 році. Ще одна гучна робота Кемпіон, яку ви напевно бачили, — драматичний серіал "Вершина озера", події якого відбуваються в провінції Нової Зеландії й оповідають про жінку-детектива, яка розслідує вбивства на ґрунті сексуального характеру.
"Спеціалізація" Кемпіон — людські драми, вивчення емоцій і тривог. У 2021 році стрічка "У руках пса" стала однією з найпопулярніших: дістала "Срібного лева" за найкращу режисуру на Венеційському кінофестивалі, сім номінацій на "Золотий глобус" (у підсумку нагороду отримав молодий актор Кода Сміт-Макфі, який зіграв сина Роуз Пітера), а тепер ще й вважається головним фаворитом оскарівських перегонів.
Роль складного й жорстокого Філа Бербанка, який бореться із собою і не готовий прийняти свою ідентичність, дісталася Бенедикту Камбербетчу. Попри те, що багато критиків назвали роль брутального ковбоя не найвдалішою в кар’єрі британського актора, за цю роботу Камбербетча номінували на "Оскара". Перед початком знімання він і Джейн Кемпіон домовилися, що весь час на знімальному майданчику, включно з перервами, Камбербетч не виходитиме з образу, залишаючись брутальним, грубим, жорстоким Філом упродовж 24 годин. Це допомогло акторові краще пізнати свого персонажа, який бореться між стереотипною ковбойською маскулінністю і власною гомосексуальною ідентичністю.
"У руках пса" — возз’єднання на екрані двох талановитих акторів і сімейної пари, Кірстен Данст і Джессі Племонса. Данст бере на себе роль Роуз, тихої овдовілої трактирниці з чутливим сином-підлітком, на ім’я Пітер, а Племонс грає Джорджа, ніжного брата жорстокого Філа. Коли Джордж таємно одружується з Роуз, Філ лютує і називає її "дешевою інтриганкою". Коли вона намагається музикувати на фортепіано, згадуючи, як раніше виступала в кінотеатрах, він загрозливо грає на банджо. На званій вечері вона виявляє, що не може грати для їхніх гостей, Філ знущається з неї і жінка починає пити. До того часу, як Пітер приїжджає з коледжу, вона стривожена ще більше: Філ бере Пітера під своє крило, що призводить до катастрофічних наслідків. Обидва актори — і Кірстен Данст, і Джессі Племонс — отримали за цей фільм номінації на премію "Оскар".
За словами Кірстен Данст, це одна з найскладніших ролей в її кар’єрі. Перед зніманням вона навмисно дотримувалася дистанції з колегами на майданчику, щоб зануритися в потрібний стан. "Ми з Бенедиктом Камбербетчем не розмовляли одне з одним на знімальному майданчику. Іноді я ні з ким взагалі не розмовляла, щоб у мене був клубок у горлі. Ти почуваєшся таким маленьким — і тільки тоді розумієш, через що проходить цей персонаж. Моя героїня весь час ніби ховається у своїй спальні в нічній сорочці — коли занадто багато п’є, або з похмілля, або занадто налякана, щоб вийти й зустрітися з Філом. У цих сценах вона почувається вразливою. Ми подумали: важливо, щоб її волосся було мокрим, ніби вона завжди приймала ванну, і щоб вона завжди була в цих блідих і ніжних рожевих тонах. Її шкіра ніби зливається з кольорами нічної сорочки...
Всі, хто дивився "У руках пса", звернули увагу на те, яка потужна музика звучить у фільмі, і що вона іноді стає окремим персонажем. Автор музики — гітарист гурту Radiohead Джонні Грінвуд, що входить до списку 100 найвидатніших гітаристів XX століття за версією Rolling Stones. Крім цього, Грінвуд — успішний кінокомпозитор, номінований на премію "Оскар" і "Золотий глобус" за музику до стрічки Пола Томаса Андерсона "Примарна нитка". Цього року Грінвуд також номінований на "Оскара" за драматичну й щемливу музику, що звучить у фільмі "У руках пса".
Крім музики, у фільмі зачаровує картинка — за неї відповідала Арі Вегнер, 37-річна австралійська операторка, у доробку якої "Попіл", "Леді Макбет". Фільм знімали серед захопливих краєвидів Нової Зеландії: Окленд, гори Квінстауна, ранчо на Південному острові.
"Ми хотіли фільм, який ви могли б подивитися знову й дістати інший досвід або продовжити дивитися у своїй голові, коли він закінчиться", — каже режисерка Джейн Кемпіон.