З 12 до 20 липня у Києві проходить Одеський кінофестиваль. В межах національної конкурсної програми за перемогу змагається дебютна документальна стрічка Ганни Тихої "Кілометр". Кінокритикиня Соня Вселюбська розповідає, чому варто подивитися цю картину, яка пропонує глядачам незвичний погляд на тему війни.
"Кілометр" — це повнометражний документальний дебют Ганни Тихої, який розповідає історію однієї родини на тлі початку повномасштабного вторгнення. Втім, оповідь Анни стоїть осторонь документальних стрічок про війну останніх років, оскільки "Кілометр" має неочевидне кінематографічне обрамлення та життєствердний мотив попри свою тему. Фільм не просто ще раз переносить глядача на початок вторгнення, а й знаходить креативний підхід до використовування дуже різних між собою документальних матеріалів, які врешті зливаються воєдино.
Головний герой фільму "Кілометр" — український режисер Роман Любий, член обʼєднання Вавилон 13ʼ. Торік його фільм "Залізні метелики" про збиття рейсу MH17 біля Донецька у 2014 році був показаний на кінофестивалі "Санденс", збирав нагороди на кінофорумах світу та вписав себе у списки найкращих українських документальних фільмів. За формою "Залізні метелики" — це перформативний антипропагандистський документ, який поєднав архівні кадри, фрагменти новин, уривки перехоплених розмов та перформанси. Після того, як український і міжнародний глядач запам'ятав ім'я Романа Любого як талановитого режисера, Ганна Тиха вирішила адаптувати його авторський документальний підхід до створення свого фільму.
Починається фільм з того, як Роман Любий зустрічає повномасштабне вторгнення в Лондоні. Він загорнутий в український прапор, рішуче прямує на протест зі своїми друзями і постійно дивиться в екран свого телефона. Дома, в Ірпені, залишилися його дружина та маленька донька, за якими він дуже сумує і заповнює цей сум постійними листуваннями з рідними. Роман ухвалює рішення повернутися додому — в Україну, в Ірпінь. Діставшись міста, Роман долучився до групи аеророзвідників, щоб допомагати боронити своє місто і водночас мати змогу спостерігати за своїми рідними. Адже коли Роман запускає дрон, щоб вислідити ворожу техніку, у нього є можливість побачити рідний дім, де за ним дуже сумують. Інколи відстань між Романом і його родиною дуже маленька, всього кілометр. Але він не може покинути свої обовʼязки, тому просто продовжуватиме ментально знаходитися поруч з рідними, допоки не настане правильний час для воззʼєднання.
Хоча переважна частина відеоряду у фільмі — це записи тактичної камери Любого, яка знаходилась у нього на тілі й записувала пересування Бучею та Ірпенем, ці кадри скоріше є базою, навколо якої режисерка будує історію крізь призму особистості. Так само як і Роман в "Залізних метеликах", Ганна теж вдається до трансмедійного оповідання, поєднуючи різні типи зображень, звуку і навіть анімації. Ганна використовує не загальнодоступні, а навпаки — дуже інтимні фрагменти цього відтинку життя родини і складає цей емоційно різнобарвний пазл у єдине ціле. Режисерка тонко поєднує еклектику спільних почуттів, що відчуває кожна людина під час війни, з особистими фрагментами — фотографіями родини Романа й повідомленнями в месенджерах. Сирі й дуже рухомі відеозаписи з вулиць врешті знаходять свою гармонію у поєднанні з теплими образами дому й родини, оскільки випромінюють відчуття любові, яке є сильнішим за все.
Такі фільми, як "Кілометр", продовжують розвивати кіно про повномасштабну війну в Україні в його незвичному і винахідливому напрямку. На жаль, суто документальні записи воєнних дій, які не просто добре знає український глядач, а й вже встиг вивчити міжнародний, поступово втрачають необхідну силу впливу, тож автори шукають інші форми для рефлексії. Зокрема ми спостерігаємо за тим, як кадри, зняті тактичними камерами, посідають своє місце у візуальному мистецтві. Своїм фільмом Ганна Тиха показує, що такі кадри мають потужний рефлексивний потенціал, якщо знайти для них правильний кінематографічний підхід. Такі ідеї ще раз доводять, що документальне кіно не має єдиних естетичних правил, щоб розказати правду, політичну чи особисту.
Цікаво, що у фільмі переконлива лінія суму за родиною є настільки теплою, що перемагає екшен і жорстокість війни, знятий камерою Любого. "Кілометр" демонструє, що акцент на персональних історіях в період війни дає можливість показати світові колективний портрет сучасних українців набагато об'ємнішим, ніж просто образ жертв. Це люди, які відчувають любов, сум, тривогу і надію. І ці почуття врешті є набагато сильнішими за ті кілометри, якими війна нещадно розділює нас.