"Вона була найвідомішою жінкою у світі — і жінкою, яку не всі розуміли". Так Крістен Стюарт описує принцесу Діану, роль якої їй пощастило зіграти в новому фільмі "Спенсер. Таємниця принцеси Діани" режисера Пабло Ларраіна. Про роботу над роллю актриса розповіла британському Vogue.
Святвечір, 1991 рік. Діана, принцеса Уельська, одягнена у святковий картатий піджак і величезні перлові сережки, їде на своєму кабріолеті Porsche англійською сільською місцевістю. Місце призначення: маєток Сандрінгем, що сусідить із будинком її дитинства, Парк-Гаусом, на узбережжі Норфолка. Вона одна. Без шофера. Ніяких служб безпеки. Пізніше вона пояснює, що була в Кенсінгтоні, вирішила залишити свиту й поїхати без неї. Вона розгублена.
Вона зупиняється, бере карту, дивиться на неї й на замерзлі поля довкола.
"Де я, чорт забирай?"
Так починається "Спенсер. Таємниця принцеси Діани" — фільм про різдвяні свята королівської сім’ї, під час яких Діана вирішила покинути свого чоловіка Чарльза, принца Уельського. У цій чудовій, інтимній і тривожній драмі, прем’єра якої відбулася на Венеційському кінофестивалі, чилійський режисер Пабло Ларраін розповідає про Діану, яку втілила на екрані яскрава актриса Крістен Стюарт.
З перших хвилин перебування Діани в маєтку криза очевидна: вона більше не може жити в жорстких традиціях королівської сім’ї, а дотримуватися їх і поготів. Їй набридли чвари при дворі, і давній роман її чоловіка з Каміллою Паркер-Боулз, і його нотації — вона не може витримати їх більше ані хвилини, а папараці тим часом фіксують кожен її рух. "Їхні лінзи як лупи, а я комаха в тарілці", — каже вона у фільмі. Єдина втіха Діани — це два її маленькі сини, принци Вільям і Гаррі, і саме в ті хвилини, коли вона залишається наодинці з ними, вона може видихнути, набути ясності й сили духу та нарешті спланувати свою втечу з палацу.
"Діана" — це друга спроба Пабло Ларраіна зануритися в характер яскравих жінок XX століття. У 2016 році він зняв стрічку "Джекі" з Наталі Портман у ролі Жаклін Кеннеді Онассіс, ще однієї вродливої, вихованої жінки, яка вийшла заміж за члена впливової політичної родини й мала придумати, як вижити в цьому, не збожеволівши.
Ларраін розповідає, що вирішив зняти байопік про Діану, тому що "вона випромінювала якусь величезну таїну, і ця таїна в поєднанні з її магнетизмом створює ідеальні елементи для фільму". Головний успіх фільму — у виборі актриси на головну роль. Ларраін каже, що побачив багато паралелей між Крістен Стюарт і Діаною... Як і Діані на момент створення цієї історії, Стюарт було 30, коли вони знімали стрічку. Як і Діана, Стюарт має глибокі блакитні очі. І, як і Діана, Стюарт перетворилася із сором’язливого симпатичного підлітка у вродливу жінку на очах у публіки й боролася з агресивною нав’язливістю слави, яка прийшла разом з її життєвим вибором.
Крістен Стюарт грає Діану масштабно і яскраво. Більшу частину фільму ми бачимо її обличчя великим планом. Її Діана — це грубий начерк, а не реалістичний портрет. "Якби я спробувала справити ідеальне враження на глядача, то ми б втратили справжню Діану та її енергію, — пояснює Стюарт. — Весь конфлікт у тому, що вона просто відчайдушно намагалася розкрити правду в середовищі, просоченому дуже специфічною атмосферою. Звісно, я не британка, а стороння спостерігачка, але можу сказати, що британці справді можуть поводитися дуже холодно... Я дивлюся на її фото або просто переглядаю якісь невеликі відео з Діаною, і мені здається, що земля під її ногами трясеться, і ви не знаєте, що буде далі з її життям... Найдивовижніше в її історії те, що вона робила інших людей щасливими. Діану всі обожнювали й водночас вона сама почувалася так погано! Я думаю, за період світової історії в нас було дуже багато таких людей. Вона справді вирізняється на загальному тлі — як яскравий і сяйливий дім, охоплений полум’ям".
"Вона була найвідомішою жінкою у світі, яку чи не найбільше фотографували, — продовжує актриса, якій вже пророкують за цю роль її перший „Оскар". — Усім здається, що вони знають її, тому що це її талант — любити людей: вона доступна, вам здається, що вона ваша подруга. Але за іронією долі вона буда людиною, яку чи не найменше розуміли. Найсумніша частина історії в тому, що ми ніколи й не пізнаємо її. І це все, що вона хотіла в житті: мати змогу самій розповісти свою історію".
За матеріалами vogue.co.uk