У прокат вийшла кримінальна драма Олега Сенцова "Носоріг", події якої розгортаються в 90-ті. Жорстке й чесне кіно Сенцова про бандита на прізвисько Носоріг, життя якого руйнується, хоч як він намагається почати все заново, викликало великий міжнародний резонанс: стрічку показали в конкурсній програмі Венеційського кінофестивалю, а вже навесні її можна буде переглянути на платформі Netflix. Про те, як створювали костюми й декорації, ми поговорили з художником костюмів Костянтином Кравцем і художником-постановником Юрієм Григоровичем.
Події фільму Олега Сенцова відбуваються в дев’яності роки в невеликому містечку на сході України. Перша частина фільму — швидкий калейдоскоп сцен з дитинства й підліткових років головного героя, на ім’я Вова, який згодом дістане бандитську кличку Носоріг. Ось його дитинство разом з мамою, сестрою і старшим братом. Теплі сімейні сцени змінюються сценами драматичними: батько, який часто заглядає в чарку, б’є матір; брат іде на війну в Афганістан; сестра розлучається з чоловіком. Все летить шкереберть, і герой шукає підтримки на вулиці, знаходячи її в місцевих бандитів, які пропонують йому стати частиною їхнього угруповання. Що станеться далі, можна здогадатися — кримінальне життя затягне героя; а коли він каятиметься і спробує втекти від нього, виїхавши до Німеччини, буде занадто пізно.
Яскравий і дивний час — так художник Юрій Григорович описує епоху дев’яностих. "Дев’яності — це передусім час контрастів: комусь тоді було дуже добре, а комусь — дуже зле. Люди втратили основи, і в пошуках нового опертя кидалися на все, що виблискувало, — тому цей час так характеризує потяг до багатства. Люди жили сьогоднішнім днем — тому що завтра могло й не настати. Я думаю, дев’яності — це драйв у певному сенсі".
Дім героя в стрічці "Носоріг" відіграє роль якогось прихистку — тут не безхмарно, але це місце дає йому певну стабільність, а от поза домом, "у великому й дорослому" світі життя героя руйнується. За словами художника фільму Юрія Григоровича, візуальний образ дому головного персонажа певною мірою натхнений особистими спогадами про дім дитинства в Ізмаїлі. "Це був тихий, затишний приватний сектор, де всі одне одного знали, — згадує художник. — У фільмі я намагався передати деталі, які пам’ятаю: світло вуличного ліхтаря у вікні, дуже простий, аскетичний, але все ж затишний побут, безперервний гомін у домі, який ніколи не пустував. Можливо, це також схоже на місця, де ріс Олег Сенцов. Ми говорили з Олегом про те, що в дитинстві та юності у нас були спільні моменти. Ми обидва добре пам’ятаємо дев’яності й чи так інакше у фільмі віддзеркалені наші спогади про той час".
На пресконференції, присвяченій фільму "Носоріг", Олег Сенцов зізнався, що в роботі дуже скрупульозний: вникає в усі деталі, контролює всі нюанси. Підтверджує це і Юрій Григорович: художник каже, що Сенцову було особливо важливо розуміти, який вигляд кожна деталь матиме в кадрі та чи справляє вона враження реальної. "Ми не могли використовувати в кадрі нові предмети побуту, речі або іграшки, що були в будинку. Нам було важливо, щоб це були речі з історією, енергією. Наприклад, якоїсь миті ми зрозуміли, що нам терміново потрібен фен того періоду, і просто попросили його в місцевої бабусі". За словами Григоровича, він працював без мудборда й референсів, а вихідною точкою став сценарій Сенцова й завдання створити атмосферу.
"Працюючи над фільмами, я не використовую інші стрічки як референси або джерело натхнення, — додає художник костюмів Костянтин Кравець. — У цьому разі завжди є небезпека на підсвідомому рівні зробити щось подібне, скопіювати оригінал. Я використовував власні спогади, відчуття, фото й деякі приватні відео, які ми знімали з друзями. На мою думку, у художньому фільмі не потрібна документальна реконструкція. Глядач має занурюватися повністю в художній простір фільму, а не звертати увагу на те, чи були ці речі тоді. Саме тому я уникав використання клішованих речей на взірець малинових піджаків".
За словами творців фільму, велику частину костюмів знайшли на секондах і в шафах та скринях серед друзів і знайомих. Частину вінтажних речей купували в місцевих жителів у селах біля Кривого Рогу. "Деякі речі досі в ужитку і їхній стиль мало змінився, тому скуповувалися на ринках і в місцевих крамницях", — каже Костянтин Кравець.
Хоч яким перебільшеним видається стиль представників кримінального світу в 90-ті, у деяких сценах головний герой навіть має елегантний вигляд — здебільшого він одягнений у чорне з голови до ніг. Образ і стиль Носорога явно трансформується й еволюціонує впродовж фільму — власне, як і герой, що переживає внутрішні зміни. У другій частині фільму він майже весь час носить чорне: це не тільки данина пам’яті близьким, яких утратив, а й, мабуть, якоюсь мірою плач за власним минулим і життям, яке могло скластися інакше.
"Людям властиво підкреслювати свій статус, — каже Костянтин Кравець. — Криміналітет 90-х взагалі хотів мати все краще. Присутність бандитів на модних показах і конкурсах краси давно стала мемом, тому навіть за наявності дуже дивних міксів в одязі сформувався особливий стиль. А сам Носоріг, як і багато вцілілих у ті часи бандитів, мімікрували візуально під успішних бізнесменів. Тому-то у фінальних сценах була мета взагалі розчинити головного героя в натовпі, щоб уникнути героїчного пафосу бандита з оригінальною долею. Але якби треба було описати стиль представників кримінального світу 90-х у кількох словах, то я обійшовся б двома словами. Цей стиль дуже наївний, як на мене".
"Носоріг" у прокаті з 17 лютого