Головним тріумфатором премії "Оскар" цього року став південнокорейський фільм "Паразити", який виграв у номінаціях "Найкращий оригінальний сценарій", "Найкращий режисер", "Найкращий фільм іноземною мовою" і "Найкращий фільм року" . Тим часом HBO оголосили, що знімають серіал за мотивами фільму. Що слід знати про його режисера Пон Чжун Хо, і як "Паразити" стали головною стрічкою 2019 року, розповідає Vogue.ua.
"Паразити" – кіно моторошне і прекрасне водночас. Сюрреалістична картина про те, як сім'я бідняків влаштовується на роботу до сім'ї багатіїв, і до яких катастроф це призводить, знята в Південній Кореї за 10 мільйонів доларів і вже пів року збирає колосальний резонанс по всьому світу. Це і "Золота пальмова гілка" Каннського кінофестивалю, і чотири перемоги з шести номінацій на "Оскара", і величезний фінансовий успіх – збори "Паразитів" уже перевищили позначку в 110 мільйонів доларів. А ще – рейтинг на IMDB у кінострічки 8,7 бала, що величезна рідкість для цього порталу.
Пон Чжун Хо – найбільш визнаний у світі південнокорейський режисер: захопливий оповідач, майстер сатири, людина з рідкісним почуттям гумору і, до речі, один з улюблених режисерів Квентіна Тарантіно. У світі про нього заговорили ще 2006 року, коли його друга повнометражна робота "Вторгнення динозавра" виграла ключовий приз кінофестивалю в Брюсселі і стала найкасовішим південнокорейським фільмом в історії. Це був хоррор про монстра, що виріс у річці Ханган у Сеулі, і в той же час алегорія режисера на політичні події в країні, зокрема, роздуми про присутність американських збройних сил в Кореї. Безжальний гумор, винахідливий божевільний сюжет і чудове "жонглювання" жанрами (від хоррора до комедії): вже тоді стало зрозуміло, з чого складатимуться найкращі фільми Пон Чжун Хо.
2014 року постапокаліптичний трилер Пон Чжун Хо "Снігобур" з Тільдою Свінтон у ролі моторошної диктаторки Мейсон був визнаний одним з найкращих фільмів року, а 2017-го його "Окча" (про дружбу корейської дівчинки і генетично модифікованої свині) боролася за "Золоту пальмову гілку" на Каннському кінофестивалі. Соціальна нерівність – улюблена тема режисера. Саме про це фільм "Снігобур", дія якого відбувається в страшному потязі, що мчить крізь замерзлий світ. У світі настав Льодовиковий період і вижили лише ті, хто знайшов собі притулок на поїзді. Там панують свої правила і своя диктатура: на чолі потяга – багатії, які живуть у розкоші, у хвості – бідняки, яким нічого їсти, і які періодично влаштовують повстання і революції.
Щоб зрозуміти особливий інтерес Пон Чжун Хо до соціальної теми, потрібно знати його біографію. Він виріс у Сеулі в успішній творчій сім'ї – його батько графічний дизайнер, дід – відомий в Південній Кореї письменник, а як студент він вивчав соціологію і був затятим учасником мітингів і політичних акцій. Останні кілька років Пон Чжун Хо – член Робочої партії Південної Кореї, яка дотримується лівої ідеології. Разом з колегами Пон Чжун Хо виступає проти капіталізму і за соціальну рівність.
Сюжет "Паразитів" він замислив ще 2013 року і розповідає, що "просто взяв його з голови". "Хоча сюжет складається з низки специфічних і самобутніх ситуацій, ця історія цілком могла статися в реальному світі. Вона – наче сюжет з новин або соціальних мереж, перенесений на великий екран. Тобто це досить реалістична драма, схожа, щоправда, на страхітливий трилер", – каже режисер. Сім'я Кім живе у страшному підвалі: у них немає електрики, вай-фай вони ловлять у сусідів зверху, а заробляють складанням з картонок коробок для піци. За допомогою підробленого диплома син втирається в довіру до сім'ї багатіїв Пак, а за короткий час на них починає працювати вся сім'я, переміщаючись зі свого моторошного підвалу в стерильний будинок сім'ї Пак, побудований модним архітектором. Мати готує їжу, батько стає водієм у містера Пака, а донька – репетитором з мистецтва.
Режисер попросив пресу не розповідати, що буде далі – можна хіба заспойлерити, що буде багато крові і сміху. На "Оскара", до речі, номіновані й художники-постановники фільму Лі Ха Джун і Чо Вон У, які виконали величезну роботу. Фільм знімали зовсім не в справжніх будинках Сеула: і убоге житло бідняків, і розкішний, немов зі сторінок модного журналу, будинок сім'ї Пак – це педантично вибудовані декорації за ескізами самого режисера, який чітко знав не просто, який вигляд вони матимуть, а де яка ваза має стояти. До речі, в інтерв'ю Пон Чжун Хо каже, що в юності жив у ще гірших умовах за бідняків у його "Паразитах", але ось на розкішний особняк, як у сім'ї Пак, поки не заробив і сам перебуває десь посередині цих соціальних сходів.