За чотири десятиліття роботи в кіно Федеріко Фелліні став найзнаменитішим в Італії й одним з найвпливовіших у світі режисером. За свою кар’єру він завоював п’ ять премій "Оскар" і став рекордсменом за кількістю статуеток у категорії "Найкращий іноземний фільм" в історії Академії.
Фільми Фелліні — своєрідні. Вони інтимні й особисті, не позбавлені барокових, сюрреалістичних образів і присмаку абсурдистського гумору. Завдяки такому грайливому й вільному підходу в історії кіно з’явилося кілька знакових стрічок.
"Дорога", 1954
Кінострічка, яка принесла Фелліні першу премію "Оскар". У центрі сюжету — героїня Джульєтти Мазіної, дружини й музи Фелліні: вона грає асистентку мандрівного циркача, який викупив її в матері. Фільм розповідає про жорстокість та, зокрема, як вона здатна послабити дух іншої людини. "Дорога" вважається не тільки одним з найкращих прикладів неореалістичної стилістики, а й однією з найбільших робіт режисера.
"Ночі Кабірії", 1957
У цій стрічці Джульєтта Мазіна зіграла повію Кабірію, яка, блукаючи вулицями післявоєнного Риму, бажає жити, любити й бути коханою у щасливих і стабільних умовах, далеких від реальності, у якій вона мешкає. Хоч її експлуатують і використовують в особистих інтересах, вона залишається доброю. Працювати над сценарієм цієї картини допомагав П’єр Паоло Пазоліні, який не приховував своїх зв’язків з повіями. Фільм отримав дві нагороди на Каннському кінофестивалі й "Оскара".
"Солодке життя", 1960
Знаменний опус Фелліні про прекрасне життя в Римі. Стрічка поклала початок співпраці режисера й актора Марчелло Мастроянні, який зіграв журналіста Марчелло Рубіні. Аніта Екберг з’являється в ролі американської акторки Сильвії. Їхня спільна сцена у фонтані Треві стала однією з найкультовіших в історії кіно. З усіх робіт Фелліні "Дольче віта" відіграла найбільшу культурну роль — термін "папараці", наприклад, походить від імені одного з фотографів у фільмі. Стрічка отримала "Золоту пальмову гілку" на Каннському кінофестивалі й премію "Оскар" за найкращий дизайн костюмів.
"8½", 1963
Стрічка, яку вважають класикою світового кіномистецтва й вершиною майстерності Фелліні. Фільм оповідає про процес створення кіно. Марчелло Мастроянні грає режисера середніх років, який вагається між реальністю і нереальністю. Фелліні вводить глядача у свідомість режисера, у думках якого переважають спогади й фантазії, коли він намагається впоратися із сімейними проблемами. "8½" всесвітньо визнали як критики, так і індустрія; фільм здобув безліч нагород, зокрема дві премії "Оскар".
"Амаркорд", 1973
У цієї напівавтобіографічної розповіді про повноліття в епоху Муссоліні в 1930 роках немає цілісного сюжету. Замість цього вона структурована як хрестоматія, яка показує любов Фелліні до його юності й людей, яких він знав у той час, а також його презирство до фашизму. Як і інші фільми режисера, "Амаркорд" неабияк вплинув на ціле покоління кінематографістів, які створювали стрічки за його подобою. Стрічка була номінована на чотири премії "Оскар" і дві з них здобула.