Від "Донні Дарко" до "Малголланд-драйв": ці фільми вважали провальними після прокату, але згодом вони здобули не тільки найпрестижніші нагороди, а й серця глядачів у всьому світі. Гарний список для меланхолійного осіннього вечора.
Хоча це може видатися не такою вже й великою сумою для сучасної аудиторії, але бюджет "Чарівника країни Оз" у 1939 році становив 2,7 мільйона доларів і це було немало (зважаючи, що середньостатистичний фільм Метро-Голдвін-Маєр збирав максимум 1,5 мільйона доларів). Отримавши в прокаті всього 3 мільйони доларів, нині культовий гіт, а тоді — звичайний середній фільм був визнаний фінансовим провалом студії. Критики писали, що картина "не має ані найменшого натяку на уяву, гарний смак або винахідливість". Але вже через 10 років "Чарівника країни Оз" визнали класикою.
"Громадянин Кейн" входить до списку "100 найкращих фільмів" IMDB і вважається одним з видатних фільмів, коли-небудь знятих. З іншого боку, фільм легендарного Орсона Веллса завжди був улюбленцем рейтингів, навіть відразу після виходу в 1941 році. На жаль, захоплені відгуки не приносять фінансового зиску, оскільки "Громадянин Кейн" насилу заробив 1,5 мільйона доларів у прокаті. Деякі критики також вважали, що сюжет фільму про жорстокого медіамагната Чарльза Кейна був занадто цинічним для глядачів того часу. Нагадаємо, прототипом героя став медійний магнат Вільям Герст, який заборонив пресі згадувати його ім’я в рецензіях.
У 1975 році кітчевий мюзикл "Шоу жаху Роккі горрора" вилучили з прокату дочасно через обмежену кількість глядачів. Зрештою в нью-йоркському театрі Вейверлі фільм почали показувати в неробочий час, у такий спосіб несвідомо задавши тренд на опівнічні сеанси кіно. На сьогодні ексцентричний фільм має статус культового і його найчастіше можна побачити в кінотеатрах у всьому світі. Є навіть статистика, що це відбувається щотижня — а його фанати приходять до кінотеатрів, перевдягнувшись у героїв улюбленого кіно. У фінансовому плані фільм також зберіг лице, і нині з бюджетом у 1,4 мільйона доларів його бокс-офіс становить понад 140 мільйонів доларів.
Лампа для ніг. Язик Фліка, що прилип до флагштока. Той фатальний візит до Санти. Є незліченна кількість знакових моментів у фільмі, які в кінцевому підсумку допомогли цій малобюджетній комедії потрапити в зал слави. До того ж після релізу фільм не був популярним, і легко зрозуміти, чому "Різдвяна історія" не мала миттєвого успіху: вона була веселішою, зухвалішою й оригінальнішою, ніж будь-які представники цього жанру. Знадобилося понад десять років, щоб "Різдвяна історія" стала символом свята й долучилася до низки популярних стрічок "Диво на 34-й вулиці" (1994), "Прекрасне життя" (1946), "Жах перед Різдвом" (1993) і "Різдвяний гімн" (1951).
Хоча нині "Смертельний потяг" часто згадують поруч із такими популярними фільмами про підлітків, як "Безглузді" (1995) і "Паскудні дівчата" (2004), у 1988 році глядачі прийняли його холодно. Водночас фільм став стартовим майданчиком для кар’єри прекрасної актриси Вайнони Райдер, яка після нього знялася в стрічках "Едвард Руки-ножиці" (1990), "Маленькі жінки" (1994) і "Перерване життя" (1999). Сьогодні чорна комедія про підлітків, які розправилися з ненависними однокласниками, посідає п’яте місце в списку "50 найкращих фільмів про старшу школу" за версією imdb.
16 липня 1993 року "Фокус-покус" з’явився в американських кінотеатрах. Того ж дня невеличкий фільм про дружбу між хлопчиком і косаткою на ім’я Віллі розбив всі прогнози касових зборів, вибивши "Фокус-покус" з прокату вже через два тижні. Втрата касових зборів обійдеться Disney в мільйони. Але як за помахом чарівної палички, популярність "Фокуса-покуса" була в кінцевому підсумку відроджена завдяки телебаченню, а також продажу VHS і DVD, і відтоді стрічка стала невіддільною частиною будь-якого кіномарафону фільмів про Гелловін. Ходять чутки, що ексклюзивне продовження Disney+ нині на етапі розроблення.
"Втеча із Шоушенка" посідає легендарне місце номер один у рейтингу "250 найкращих фільмів в історії" IMDB (перемагаючи навіть "Хрещеного батька" 1972 року і "Список Шиндлера" 1993 року). Неможливо повірити, що так було не завжди. Але це так: у 1994 році "Втеча із Шоушенка" не тільки не окупила свій бюджет у 25 мільйонів доларів, але й ледве дійшла до фінішу прокату. Сьогодні ж складно знайти людину, яка б не бачила цю зворушливу й потужну історію про двох дивовижних людей, яким вдається здійснити істинну Втечу із Шоушенка й не зачерствіти.
Екранізація роману Чака Паланика стала візитною карткою режисера Девіда Фінчера, а газета New York Times назвала "Бійцівський клуб" "головним культовим фільмом нашого часу". У 1999 році все було інакше. Аудиторія й критики розділилися навпіл: багато хто вважав твір Паланика занадто похмурим, жорстоким і нігілістичним, що призвело до невеликих касових зборів. Можливо, така холодна реакція на фільм була пов’язана з тим, що напередодні розмов про кінець світу у 2000 році людей просто нудило від всього, пов’язаного з мороком і драмою. Проте "Бійцівський клуб" отримав нове життя завдяки астрономічному продажу DVD, а в кінцевому підсумку став одним з найпопулярніших гітів 90-х і культовою класикою.
Цей малобюджетний фільм про подорожі в часі й кролика-балакуна на ім’я Френк зазнав невдачі в прокаті, попри акторський склад (до якого входять Джейк і Меггі Джилленголи, Дрю Беррімор і Патрік Свейзі). Випущений невдовзі після терористичних атак 11 вересня, фільм був приречений на провал, оскільки глядачі прагнули легших картин. Але водночас "Донні Дарко" став дуже популярним завдяки перегляду вдома на касетах. Фільм також познайомив світ з талантом Джейка і Меггі Джилленголів і підніс виконавця Гері Джулса, який записав саундтрек, на вершину гіт-парадів. На жаль, продовження фільму "С. Дарко" (2006) засвідчило, що блискавка двічі не влучає в одне й те саме місце. Проте, "Донні Дарко" — прекрасний фільм.
"Малголланд-драйв" часто називають найпопулярнішим і найдоступнішим фільмом Девіда Лінча, але "доступний" — не перше слово, яке спадає на думку під час обговорення сюрреалістичних робіт знаменитого режисера. Саме цей фільм приніс Лінчеві номінацію на премію "Оскар" за найкращу режисуру й зробив Наомі Воттс зіркою. Час був прихильним до "Малголланд-драйв", і тепер стрічку вважають справді найкращою роботою Лінча, а також приголомшливим кінематографічним досягненням. До речі, недавно BBC Culture визнали картину найкращим фільмом XXI століття.
За матеріалами Vogue.co.uk