Засудження в Каннах, цензура, критика і натхненна низка вбивств – деякі з найвидатніших режисерів спровокували найбільші скандали. Vogue UA розповідає про десять гучних стрічок, які вразили суспільство.
Легендарний фільм Луїса Бунюеля, створений у співавторстві з Сальвадором Далі, свого часу зазіхнув на святі і тому недоторканні цінності епохи: релігію і сім'ю. Як тільки він з'явився у прокаті, породив неймовірний скандал. Ще під час прем'єри представники ультраправих груп почали пускати сльозогінний газ і бити глядачів. А після інциденту преса всіляко таврувала фільм, що призвело до його заборони і конфіскації всіх копій. Стрічку вважали занадто провокаційною і забороняли показувати до 1981 року.
Саме завдяки цій картині засяяла зірка Бріжит Бардо. Акторка зіграла 18-річну дівчину, яка не в силах приборкати свою вроджену сексуальність. Комбінація з дитинства проведеного в притулку і неймовірно привабливої зовнішності створює їй репутацію розпущеного дівча, яке заводить стосунки з різними чоловіками. Такі персонажі дратували суспільство в 1950-х. Заборонити картину намагалися усі: від влади до Ліги благопристойності і Товариства доброчесних католиків. А в США навіть дійшло до судових процесів з місцевими прокатниками.
Навіть сам Ентоні Берджесс побоювався виходу фільму, коли дізнався, що його екранізує Стенлі Кубрик. Жорстокі сцени, еротика, сексуальне насильство – режисер адаптував роман у найкращих традиціях свого легендарного стилю. Стрічка вдалася і справді не для людей зі слабкими нервами, а в 1970-х роках її визнали аморальною. Так, незважаючи на вагомий успіх картини, Кубрик був змушений відкликати свій фільм з британських кінотеатрів, оскільки в Великобританії заявили, що стрічка "надихнула" злочинців на низку зґвалтувань і вбивств у стилі головного героя.
Найскандальніший фільм серед гостросоціальних стрічок італійця Марко Феррері оповідає про Марчелло Мастроянні, Філіпа Нуаре, Мішеля Пікколі і Уго Тоньяцці – групу гурманів, які влаштовували оргії і свято переїдання. На прем'єрі стрічки в межах Каннського кінофестивалю глядачі побачили у ній занадто багато сатири на буржуазне споживче товариство. Вибухнув скандал, Інгрід Бергман, президент журі, також засудив фільм. Проте, незважаючи на свою погану славу, фільм Феррері став шедевром кінематографу.
Оснований на реальній історії, фільм Нагіси Осіми вважається одним з найскандальніших у японському кінематографі. Історія пристрасних стосунків головних героїв розказана дуже відверто. Через буяння у стрічці сцен статевого акту і орального сексу, фільм вважали аморальним і непристойним, тому заборонили на батьківщині до 2001 року.
Цей фільм подарував світові одну з найбільш культових і сексуальних сцен з Шерон Стоун. Адже навіть якщо ви не бачили саму стрічку, то точно натрапляли на уривок, коли акторка недбало переставляє ногу на ногу і демонструє, що під її сукнею нічого немає. Але цей епізод – лише вершина айсберга. Фільм викликав суперечки через його відкриту еротичність і зображення насильства, в тому числі сцен зґвалтування. Картину опротестували активісти ЛГБТ-спільноти, які вирішили, що в стрічці негативно зображують гомосексуалістів. Також її широко критикували за гламурне куріння цигарок.
У цьому фільмі Міхаель Хенеке спокусився на все людське єство: режисер звернувся як до фізичних, так і психологічних тортур, цим викликав дискусію про насильство в кіно. Коли фільм показали в Каннах 1997 року, він сильно вразив аудиторію, і багато глядачів, у тому числі деякі кінокритики, покинули зал. Кінематографіст захищав свою творчість, кажучи, що його ідея полягала в тому, щоб зняти фільм з моралістичним коментарем про вплив насильства в ЗМІ на суспільство – тема, до якої часто звертається режисер.
Драматичний трилер Гаспара Ное показує моторошну історію зґвалтування, що сталася в Парижі. Сцена самої події в стрічці триває понад дев'ять хвилин і поряд з іншими насильницькими сценами викликала шок у глядачів. Прем'єра фільму відбулася в межах 55-го Каннського кінофестивалю. Картина настільки вразила глядачів, що більше двох сотень людей вийшли із залу, а деякі навіть скаржилися на погане самопочуття.
Порнографія, безпричинне насильство і режисер-невротик – складові формули шок-контенту. Але фільм, в якому світ створив Диявол, а не Бог, схоже, перевиконав план. Численні протести релігійних громад, звинувачення в жононенависництві і зайвій жорстокості – "Антихрист" зібрав цілий букет обурення. Суперечки навколо картини досягли апогею, коли два роки по тому Ларс фон Трієр розповів про свої симпатії до Адольфа Гітлера під час однієї з прес-конференцій.
Задовго до виходу в широкий прокат адаптація Абделатіфа Кешиша роману Джулії Маро "Синій – найтепліший колір" викликала хвилю протестів після прем'єри в Каннах. Критики засуджували розширені і дуже відверті сексуальні сцени між головними героїнями. До того ж, свою думку неодноразово висловлювали члени ЛГБТ-спільноти та феміністки, які стверджували, що стрічка знята "патріархальним поглядом".