Нещодавно стало відомо, що співачка Адель дебютує на великому екрані — вона зніметься у новому фільмі Тома Форда "Плач до небес". З цієх нагоди згадуємо історії зіркових музикантів, які стали успішними акторами, від Леді Гагі до Вілла Сміта.
Леді Гага
Музична драма "Народження зірки" (2018) Бредлі Купера, у якій артистка блискуче зіграла головну роль, отримала заслужену увагу, проте, це був не дебют. У 15 років вона з’явилася в епізоді "Клан Сопрано" (2001) Тіма Вана Паттена як однокласниця Ей-Джея Сопрано. Уже після того, як стала всесвітньо відомою попспівачкою, Леді Гага зіграла офіціантку Берту у "Місті гріхів 2" (2014) Френка Міллера та Роберта Родрігеса, а згодом знялась у п’ятому сезоні антології Райана Мерфі "Американська історія жахів" 2015 року та отримала "Золотий глобус" за роль графині. Ну й, звісно, не забуваймо про її роль Патриції Реджіані в "Домі Gucci" (2021) режисера Рідлі Скотта.
Девід Боуї
Боуї завжди був кимось більшим, ніж просто музикантом. Його вважають однією з найвпливовіших постатей XX століття, а серед сучасних гітаристів складно знайти когось, на кого він не вплинув. Його найвідоміша кінороль — у фантазійному мюзиклі "Лабіринт" (1986) американського режисера Джима Генсона, однак також він з’явився в еротичному горорі "Голод" (1983) Тоні Скотта, у містично-драматичному фільмі "Вогонь, іди зі мною" (1992) Девіда Лінча, приквелі серіалу "Твін Пікс", та в багатьох інших проєктах.
Гаррі Стайлс
Стайлс став знаменитим, ще коли співав у чоловічому попгурті One Direction, а його акторський дебют відбувся у воєнному драматичному трилері "Дюнкерк" (2017) Крістофера Нолана, який отримав три статуетки "Оскар". І це не була одноразова спроба. До його фільмографії також входять роль у трагікомедії "Мій поліціянт" (2022) Майкла Ґрандаджа та психологічному трилері "Не хвилюйся, серденько" (2022) Олівії Вайлд.
Ідріс Ельба
В Ідріса Ельби виняткова фільмографія – він зіграв у "Гангстері" (2007) та "Прометеї" (2012) Рідлі Скотта, "Хлопчиках-нальотчиках" (2010) Джона Льюссенгопа, двох частинах "Тора" (2011/2013) Кеннета Брана та Алана Тейлора, "Тихоокеанському рубежі" (2013) Гільєрмо дель Торо, "Безрідних звірах" (2015) Кері Фукунага. До того, як стати успішним актором кіно та телебачення, виступав як ді-джей Big Driis у лондонських клубах. Навіть після стрімкого злету акторської кар’єри він не полишив музику: у 2010 році випустив перший EP High Class Problems (за кілька місяців до прем’єри серіалу "Лютер" на BBC), а у 2019-му відіграв двогодинний сет на музичному фестивалі Coachella.
Вілл Сміт
Ще підлітком Вілл Сміт започаткував надзвичайно успішну реп-кар’єру разом із Джеффом Таунсом, виступаючи як DJ Jazzy Jeff & the Fresh Prince. Їхній перший сингл Girls Ain’t Nothing But Trouble (1986) став гітом; дебютний альбом Rock the House (1987) увійшов до рейтингу найпродаваніших музичних альбомів Top 200 від журналу Billboard. У 1991 NBC створив "Принц із Беверлі-Гіллз" навколо образу Сміта — він знімався там шість сезонів, перш ніж вийти на голлівудський рівень з комедійним бойовиком "Погані хлопці" (1995) Майкла Бея, "День незалежності" (1996) Роланда Еммеріха і "Люди у чорному" (1997) Баррі Зонненфельда. Згодом отримав номінації на "Оскар" за "Алі" (2001) Майкла Манна та "У гонитві за щастям" (2006) Габріеле Муччіно.
Джастін Тімберлейк
Хоча Тімберлейк починав у телевізійному шоу "Клуб Мікі Мауса" (1995) разом із Райаном Ґослінґом, Брітні Спірс, Крістіною Агілерою та майбутнім колегою по ’N Sync Джейсі Шазеєм, його акторська кар’єра розквітла після завершення епохи бой-бенду. Він отримав дві "Еммі" за участь у скетч-шоу "Суботнього вечора в прямому ефірі" та знявся у "Соціальній мережі (2010) Девіда Фінчера, "Поганій вчительці" (2011) Джейка Касдана, "Подругах з перевагами (2011) Віла Глака, "Альфа-дозі" (2007) Ніка Касаветеса та "Всередині Льюїса Дейвіса" (2013) Джоела та Ітана Коенів. Паралельно розвивав музичну кар’єру – випустив п’ять студійних альбомів та десятки синглів.
Квін Латіфа
Квін Латіфа — одна з небагатьох гіп-гоп артисток, яка отримала номінацію на "Оскар" за акторську гру (мюзикл "Чикаго". 2002, Роба Маршалла). Але до того, як з’явитися у "Барбершопі 2. Повернення до справи" (2004) Кевіна Родні Саллівана, "Салоні краси" (2005) Біллі Вудраффа, "Лаку для волосся" (2007) Адама Шанкмана та "Гарячих подругах" (2017) Малкольма Д. Лі, вона була реперкою. Її дебютний альбом All Hail the Queen з хітом Ladies First вийшов у 1989 році.
Мадонна
У 1985 році, менш ніж через рік після виходу її культового альбому Like A Virgin, Мадонна виконала одну зі своїх найвідоміших ролей у фільмі Сьюзан Зайдлеман "Марні пошуки Сьюзен" разом із акторкою Розанною Аркетт. Справжнє визнання прийшло пізніше: після кількох музичних перевтілень вона отримала "Золотий глобус" за найкращу жіночу роль у "Евіті" (1997) Алана Паркера. Вона також запам’яталася як Мей Мордабіто з "Їхньої власної ліги" (1992) Пенні Маршалл, знялася у драмеді "Наступна найкраща річ" (2000) Джон Шлезінгер та з’явилася в "Помри в інший день" (2002) Лі Тамагорі.
Шер
Мегазірка відтоді, як увірвалася на фолк-рок сцену у складі дуету Sonny & Cher у середині 1960-х, Шер отримала першу акторську роль у тому ж десятилітті (зіграла модель у серіалі "Агенти А.Н.К.Л."). Невдовзі вона дебютувала на Бродвеї у постановці Роберта Альтмана "Повертайся о п'ятій і десятій, Джиммі Діне, Джиммі Діне" і повторила роль у її екранізації 1982 року, за яку отримала номінацію на "Золотий глобус". Потім вона знялася разом із Меріл Стріп та Куртом Расселом у "Сілквуд" (1983) Майка Ніколса, а у 1985 році здобула нагороду Каннського кінофестивалю за найкращу жіночу роль у "Масці" (1985) Пітера Богдановича. Далі були "Іствікські відьми" (1987) Джорджа Міллера, "Влада місяця" (1987) Нормана Джуісона, "Русалки" (1990) Річарда Бенджаміна та "Mamma Mia! 2" (2018) Ола Паркера.
Френк Сінатра
Хоча Френка Сінатру найчастіше згадують як музиканта, він мав визначну акторську фільмографію у 1950-х та 1960-х роках, знімаючись як у мюзиклах ("Підняти якорі" (1945) Джорджа Сідні; "Звільнення у місто" (1949) Джина Келлі та Стенлі Донена; "Хлопці та ляльки" (1955) Джозефа Манкевича; "Приятель Джої" (1957) Джорджа Сідні), так і в драмах — "І нині, й повсякчас" (1953) Фреда Циннемана (за яку отримав "Оскар" за найкращу роль другого плану у 1954 році), "Людина із золотою рукою" (1955) Отто Премінґера (номінація на найкращу чоловічу роль) та "І підбігли вони" (1958) Вінсенте Міннеллі.