Інтелектуальний мінімалізм — тренд, що вже став сучасною класикою
Інтелектуальний мінімалізм набуває нових форм: витончену простоту сьогодні можна і треба трактувати через екстравагантні архітектурні форми, складні фактури та промовисті деталі. У питанні розбиралася Олена Дяченко.
Попит на комфортний і прагматичний одяг останніми роками визначає пропозицію модного ринку, однак цього сезону на подіумі як ніколи відчутна спрага до індивідуалізму зі здоровою дозою ексцентричності та без втрати функціональності. Такого тендітного балансу досягають ключові гравці індустрії – зокрема креативний директор Alaïa Пітер Мюльє, який за чотири роки на чолі легендарного модного Дому перетворив його з нішевого лейблу для знавців на ім’я, яке сьогодні у всіх на вустах.
Як і маестро Аззедін Алая, дизайнер довіряє більшість своїх показів комфорту рідних стін. Для камерного шоу він відчинив двері нового ательє Дому на рю Севран в 11-му арондисмані Парижа. Показ відкрила модель у напівпрозорому чорному боді з трубчастим капюшоном, що обрамляв обличчя. Боді поєднувалося з низькою плісированою спідницею-криноліном. Простий і вишуканий, як витвір мистецтва, цей ансамбль перетворював тіло на живу скульптуру. У цьому бельгієць Мюльє – гідний послідовник Алаї й надзвичайно вдало адаптує спадщину майстра до смаків нового покоління.
Натхненний голландським скульптором Марком Мандерсом, дизайнер фокусується на витончених формах і звертається до рідкісних артизанальних технік. Використовує металеві трубки в сукнях, що моделюються просто на тілі і якими "стікає" тканина. Застосовує шкіряну в’язку в масивних жилетах – обгорнуті шкірою шнури створюють гру текстур і об’ємів, – а також вдається до прийому plissé soleil, коли кожна складка плісе формується за допомогою старовинної картонної технології та вловлює світло в русі. Театралізована на перший погляд колекція легко розкладається на зрозумілі й ефектні елементи гардероба, які можна влучно інтерпретувати в повсякденному житті. Навіть трубчастий комір джерсі відкладається на плечі. Саме такими – унікальними й носибельними водночас – були колекції Alaïa наприкінці 1980-х. Сьогодні вони на мудборді Мюльє. Більше про бренди для мінімалістів читайте за посиланням.
Ідея речі як витвору мистецтва – від концепції до втілення руками талановитих кравців і знавців-ремісників – близька Джонатану Андерсону. Новий креативний директор Dior полишив Дім Loewe, яким керував останні одинадцять років і за цей час перетворив із традиційного іспанського шкіряного лейблу на культурний флагман. Остання колекція Андерсона для Loewe була представлена в Парижі не на подіумі, а у форматі презентації на манекенах: у складній сценографії одного з паризьких маєтків скульптурні драпіровані сукні, перфоровані жакети зі шкіри та пальта з тканин за мотивами піонерки Баухаузу в текстилі Анні Альберс набули статусу музейних експонатів.
Адаптація сміливої фантазії до прагматичної повсякденності – вдалий трюк, за який модний світ досі любить колекції #oldceline. Повернення їхньої авторки, зіркової дизайнерки Фібі Файло, два роки тому зняло потребу передивлятися архіви та моніторити рисейл-платформи. Тепер Файло транслює свої фірмові коди в іменному бренді, а запуск колекцій Phoebe Philo у форматі цифрових лукбуків – як і у випадку з Аззедіном Алаєю, поза календарями модних тижнів, – спричинило паломництво адептів максималістського мінімалізму.
Простота? Так. Ці речі не потребують спеціальної нагоди. Унікальність і неможливість розчинитися в натовпі? У кожній деталі. Savoir-faire скульптурного крою виходить на перший план: архітектурна спідниця з карамельного джерсі для аскетичних Марій-Антуанетт нашого часу вдало міксується з мериносовим светром-поло. Шкіряна куртка оверсайз із низькою баскою у стилі 1980-х і лацканами за мотивами банного халата завершує асамбль. Гра акцентів – у блискавках, що дозволяють експериментувати з формою широких костюмних штанів, у структурному гострому плісе, у трубчастому сатиновому комірі-реглані – сучасній інтерпретації вікторіанського.
У Нью-Йорку креативна директорка Khaite Кетрін Гольштейн так само тяжіє до поетичного й чуттєвого мінімалізму. Цього сезону вона пропонує клієнткам звивисті корсети зі шкіри та фактурної вовни, які органічно співіснують із базовими трикотажними топами й сорочками, з джинсами або класичними штанами. Сукні і спідниці гіпертрофованої в’язки мають кінематографічно захопливий вигляд – колекція Khaite стала одою Девіду Лінчу. Хутряне болеро поверх шкіряного бомбера чи оперні рукавички як акцент – це вже мистецтво створення особистого стилю, лаконічного, але експресивного.
Нова хвиля мінімалізму спирається на складні технічні та виразні візуальні рішення. У такому виконанні речі перетворюються на справжню інвестицію та об’єкти колекціонування, що служитимуть роками, – для естетичного й культурного задоволення. У цьому й полягає нове трактування усвідомленої й сталої розкоші: додавати до гардероба тільки найкраще – в міру, коли це про тебе, і на віки.
Текст: Олена Дяченко
