Як класичний стиль став панівним у сучасній моді
Сучасні модниці стали вдягатися немов добропорядні буржуа. Запитання: що далі?
The RowМи всі бачили цих дівчат в Instagram. Ми чесно підписалися на їхні особисті профілі, сторінки з наснажливими мудбордами й акаунти їхніх хобі-бізнесів, милих собачок і неосяжних взуттєвих архівів. Ми щиро захоплювалися ними й потай хотіли бути такими, як вони. Купували ті ж сумки. Так само недбало заправляли сорочку бойфренда в ідеально скроєні штани або ідеальну сорочку в штани бойфренда — вже й не згадати. Ми стали майже такими ж бездоганними. А потім... нам стало нудно.
Якоїсь миті ми почали вгадувати наперед зміст їхніх постів, немов звіряючись із чек-листом: босоніжки The Row з тонкими шкіряними ремінцями — є, золотий годинник Rolex або вінтажні золоті Cartier — є, сумка Celine часів Фібі Файло — є, архівне фото вічно юної Керолін Бессетт-Кеннеді як натхнення — є. Шкіряний тренч кольору топленого молока, біла майка-алкоголічка, двобортний чоловічий піджак, об’ємний светр, взуття Bottega Veneta і Reebok Classic, чорний, сірий, білий і бежевий — дуже багато бежевого — чек, чек, чек, чек, чек. Місія виконана.
Bottega VenetaЕстетика навмисної безтурботності, поміркованості, відстороненості від мирської метушні, що ллється з ідеально оформлених у вохристих тонах Instagram-сторінок, нарешті досягла апогею — і якось сама собою втратила колишню красу й силу притягання. Зате прожила вона за малим не століття.
Основа базового "бежевого" гардероба, який оспівують ці модниці, — пальто верблюдячого кольору. Воно стало культовим майже на сто років раніше, ніж це сталося в Instagram — ще у 20-х роках XX століття. Спочатку завдяки гравцям в поло, потім — стараннями студентів престижних американських університетів. Остаточно camel coat популяризував головний чарівник американської мрії, дизайнер Ральф Лорен у ранніх 1970-х, маючи на меті продавати клієнтам не так одяг, як елітистський стиль життя.
Max MaraУ середині 1980-х бежевий колір знайшов нові смислові межі, коли емансиповані дівчата зробили вибір на користь стриманої колірної гами й маскулінного силуету — на противагу надлишковій моді попередньої епохи з її підкресленою увагою до жіночої сексуальності. Кашемірова водолазка й "пісочні" штани стали викликом суспільству, що очікувало від дівчат обов’язкової ошатності.
Десятиліття потому Мартін Марджела перевернув уявлення про класичні коди Hermès, створивши спочатку незрозумілий критикам "інтровертний" одяг бежевого, сірого й чорного кольорів, відчуття якого на тілі було набагато інформативнішим, ніж його зовнішній вигляд. Паралельно мінімалізм утвердився як один з генеральних напрямів моди, зібравши свій дизайнерський пантеон. Ранні колекції Гельмута Ланга, Джил Сандер, Кельвіна Кляйна і Міуччі Пради досі майорять в Instagram як зразок тієї самої "нової елегантності".
BossСоціальні медіа відіграли вирішальну роль у формуванні greige-естетики, сформованої на поєднанні бежевого й сірого — колірній формулі, яка стимулює відчуття спокою й ладу. Tumblr з нескінченними стрічками безіменних картинок (їхня "атмосферність" часто важливіша за саме зображення), Pinterest, що перетворився на майданчик для мальовничих списків бажань і мудбордів, Instagram — усі ці платформи стали конструкторами ідеалізованого світу, з якого раз по раз вислизала реальність, поступаючись місцем бездоганним добіркам "правильних" речей.
JosephУ цій вичищеній естетиці не було й немає нічого кримінального. Сама по собі вона прекрасна, а в дотриманні її є очевидний терапевтичний ефект. Редагування гардероба і розставлення по поличках улюблених книг і туфель створюють відчуття порядку в душі, навіть якщо насправді в ній нуртують урагани. Проблеми починаються там, де цьому ладу підпорядковується все життя — коли на зміну продуманій елегантності приходить диктат суспільного схвалення й супутній йому набір передбачуваних, "ідеальних" предметів.
Tod'sМножачись у нескінченності інфлюенсерських сторінок, ця "бежева" естетика стає прісною. Адепти модної безтурботності вдягаються так необразливо, що стають недоступними для будь-якого різновиду критики — в умовах Instagram це особливо важливо. Але саме такий спокій сьогодні здається проявом тотального самоконтролю. Ніби дівчата в шоколадних костюмних двійках бояться спіткнутися, не готові грати, пробувати й помилятися. Іронізувати над собою, врешті-решт. У їхніх вивірених гардеробах можна знайти всі мастхеви записного мінімаліста, але немає місця для експериментів, конфліктів і ризику — трьох китів, на яких тримається справжня жива мода.
Salvatore FerragamoНа щастя, завжди можна знайти позитивні приклади. Схожа на ельфа у вінтажних "авіаторах", данська стилістка Александра Карл не розлучається з класичними тренчами — і водночас жонглює стилістичними кліше в такій вишуканій манері, аж щоразу дивуєшся, які можливості приховує в собі базовий гардероб. Луїза Троттер, яку торік призначили креативною директоркою Lacoste, ризикує створювати такий собі преп-шик на стероїдах, роздуваючи розміри класичних поло і жилетів до XXXL і доповнюючи спортивні комплекти чарівними шкарпеточками з фірмовим логотипом у вигляді зеленого крокодила. Ну й головний віртуоз монохромного гардероба, паризька стилістка Сьюзан Коллер, буквально випромінює самоіронію. Повністю визнаючи власне божевілля через бежевий колір, вона режисує свій маленький театр абсурду, вдягаючи на модель чотири однакові плащі (природно, бежеві), поєднуючи ошатні сукні з кроксами й споруджуючи божевільні натюрморти з крокодилячих сумок, а іноді просто знімаючи вінтажну сумку Birkin на тлі білої стіни. Дивлячись на її іронічний підхід до люксу, хочеться знову сказати собі, що вміння грати — це і є першорядна умова щасливого життя. І жоден ідеально скроєний чоловічий піджак її не гарантує.
NanushkaТекст: Алла Анацко
