Що потрібно знати про едвардіанський стиль у моді
Індустрія моди, яка нині переоцінює свої цінності, зміщується в бік стійкості й збільшує апетит до вінтажних покупок. Водночас дизайнери намагаються працювати з естетикою едвардіанської епохи, щоб вивести сучасний одяг на новий лад. У своїх колекціях марки від Erdem до Alexander McQueen представляють знакові силуети століття, багато прикрашаючи їх мереживом, унаслідок чого з’являються предмети одягу, які були актуальні в минулому, але й чудово пасують до сучасного модного ландшафту.
Едвардіанська мода (стиль в одязі між кінцем 1890-х і 1914-м) ознаменувала звільнення від важких убрань і принесла тонші силуети, меншу кількість прикрас і простіший стиль. Прийшов час, коли жінки змогли позбутися темних кольорів вікторіанської епохи й носити яскраві відтінки, пастель і жіночні деталі. Настала ера шлярок, мережив і всього ошатного.
Після смерті королеви Вікторії в 1901 році її син Едуард зійшов на престол. Едуард VII надавав багато уваги своєму розкішному способу життя. Британське вище товариство царювало як культурна еліта, а екстравагантність Едуарда правила модою й визначала тенденції.
Передусім убрання того часу вирізнялися знаковим s-силуетом. Об’ємний бюст, тонка талія й широкі стегна — ефект "ідеальної жіночої фігури" досягався завдяки корсетам, а також поясам по талії. Згодом саме цей силует ліг в основу знаменитої колекції Крістіана Діора The New Look 1947 року. Сьогоднішня його ітерація набагато більше годиться для носіння — корсети й спідниці являють собою лише стильні акценти.
Зі зміною століття нова й легковажна концепція охопила жіночу моду поряд з почуттям вічного літа із сукнями з легких тканин для активнішого способу життя. Характерними для епохи були довгі сукні й спідниці. Едвардіанська блузка вирізнялася високим коміром, пишним бюстом й об’ємними рукавами, що звужуються до передпліччя. Шари мережива або прозорої тканини як шлярки прикрашали лінію декольте й поділ. Квіти й банти були також популярні, не кажучи вже про їхнє використання в поєднанні з мереживом.
Одним з найбільш знакових елементів одягу того часу, який активно використовують сучасні дизайнери, були пишні рукави. Спершу вони щільно прилягали до верхньої частини руки й збиралися в щільний манжет. До 1905 року зап’ясткам почали давати більше свободи, а рукави стали широкими й повними зверху. Такими вони були до 1909 року, і такими їх можна побачити сьогодні.
Що стосується взуття, то характерною парою того періоду були черевики на шнурівці, які з’явилися наприкінці 1800-х років. Їх зазвичай виготовляли з тюленячої шкіри — тонкими, міцними й майже водонепроникними. Дорога морська шкіра була зручною й придатною як для спекотної, так і для холодної погоди.
Великий вплив на жіночу едвардіанську моду мав дизайнер Поль Пуаре. Головним джерелом його натхнення було мистецтво, зокрема й класицизм, орієнталізм і модерн. Його модні концепції поєднували екзотичні моделі, засновані на яскравому одязі з гаремів і прикрашені бісером. Він увів у моду туніку, як і стиль Directoire 1912 року, який вирізнявся високою талією, що підкреслювала довгу струнку фігуру. З’явилися і тюрбани, і капці з коштовним камінням, які характерно віддзеркалювали естетику орієнталізму й нового екзотичного стилю одягу для едвардіанських жінок. Але Перша світова війна поклала край екстравагантним тенденціям, оскільки світ повернувся до воєнної економіки з нестачею тканин і шкіри й суворішою модою, зазвичай продиктованою умовами війни.
