Родинні зв’язки: історія Дельфін Арно — спадкоємиці імперії LVMH
За рік роботи на посаді генеральної директорки Dior Дельфін Арно довела, що є надійною хранителькою спадщини — і лідеркою, здатною надихати.
Наступного дня після прощальної вечірки у Louis Vuitton Дельфін Арно увійшла до свого нового паризького офісу — вже в ролі СEO Дому Christian Dior. Найстарша дитина і єдина донька Бернара Арно, вона впродовж кількох десятиліть просувалася кар’єрними щаблями в компаніях групи LVMH, що належить її батькові, поступово вивчаючи всі аспекти модного бізнесу.
Зараз 47-річна Дельфін тримає в руках перлину модної імперії, перший Дім моди, який колись придбав Бернар Арно. 77 років тому творіння мсьє Діора (так досі його називають співробітники компанії) змінили зовнішній вигляд жінок та їхній стиль життя. Ім’я Крістіана Діора нерозривно пов’язане з історією Франції — і Дельфін Арно стала першою жінкою, яка очолила його Дім.
Я познайомилась із нею на восьмий місяць її правління в компанії, у паризькій студії Dior, де заправляє креативна директорка Дому Марія Грація К’юрі. Тендітні риси обличчя, спокійні манери, стримана поведінка і зріст, що дійсно вражає (під 190 см), — Дельфін зустрічає мене в строгому темно-синьому брючному костюмі (звісно, Dior), руки діловито тримає в кишенях.
Ми бачимося напередодні весняно-літнього показу. У студії Dior для нас підготували чорні шкіряні крісла, моделі пересуваються туди-сюди, члени ательє вносять невеликі поправки в дизайн і підбирають аксесуари. У 1947 році Крістіан Діор розповідав історії про життя жінок — війну, яку вони пережили, та майбутнє, на яке сподівалися. З Дельфін на посаді CEO і Марією Грацією в ролі креативної директорки Дім Dior переживає нову епоху, в якій модну повістку формують зайняті працею матері.
Дельфін вже двічі бачила колекцію на етапі розробки. Під час нашого прев’ю вона уважно слухає дизайнерку й не втручається в робочий процес. Цитати діорівського New Look вгадуються в чорних плісированих спідницях і білих сорочках з асиметричними комірцями. Іноді з’являються вигадливі штрихи, як-от чорні гладіаторські чоботи з ремінцями на підборах і перламутровими ґудзиками. Є бавовняна сукня в техніці печворк з кількох видів мережива та принт у вигляді розмитої рентгенівської проєкції Ейфелевої вежі на чорному пальті.
За кілька тижнів ми з Дельфін обідаємо в Le Stresa, невеликому сімейному італійському ресторані в завулку біля авеню Монтень. Під час Тижня моди в Парижі він наповнений топмоделями й акулами великого бізнесу. "Я люблю це місце, тому що воно по-домашньому затишне", — каже Дельфін. На ній вкорочений кремовий жакет із букле з ґудзиками з логотипом CD, чорні вовняні штани та біла футболка з написом, що цитує Едіт Піаф. Арно замовляє салат капрезе і суп мінестроне, зав’язується непоспішна розмова.
Парадокс у спілкуванні з Дельфін Арно полягає в тому, що попри відчутну доброзичливість вона відносно мовчазна. Під час кількох бесід із нею у мене не виникло враження, що короткі відповіді на мої запитання були ознакою зверхності. І хоч Дельфін, підозрюю, боялася цього інтерв’ю, в мене було кілька нагод поспостерігати за її світом. Мабуть, ця мовчазність — особливий прояв скромності, а скромність — ознака ввічливості. У моїх розмовах з оточенням родини Арно окрім їхньої виняткової трудової дисципліни неодноразово спливала тема бездоганних манер. "Я вважаю стриманість Дельфін надзвичайно зворушливою, — каже її брат Антуан. — Дехто плутає це із зарозумілістю. Насправді вона стримана від природи, і наше виховання лише підкріпило цю рису".
Я уявляю Дельфін родичкою Мейсі, вигаданої американським письменником Генрі Джеймсом героїні роману "Що знала Мейсі": найстарша дитина розлучених батьків, яку засмучує дистанція у стосунках із ними. Сідні Толедано, наставник Дельфін у Dior, акцентує на її незламності: "Не думайте, що її життя було солодким", – каже він. На фотографії з батьком 16-річна Дельфін дуже схожа на нього: майже одного зросту і з таким милим виразом обличчя, що здається, ніби їй 12. "Вона була підліткою, коли Арно почав будувати LVMH, — зауважує Марі-Жозе Кравіс, подруга сім’ї, яка вже 13 років входить до ради директорів LVMН, — а він дуже хороший вчитель. Вона виросла разом із компанією".
Дельфін має чуття на майбутні бестселери. Під час нашої обідньої розмови вона каже, що наймаючи співробітника, важко передбачити, чи має він цю здібність. Це талант її батька: "Серед 15 сумок, розкладених на столі, він миттєво обере ту, що стане гітом", — розповідає вона із захопленням.
Жорсткого в бізнесі, невпинно працьовитого і твердого Бернара Арно називають "вовк у кашемірі". Два роки тому він переконав правління LVMH підвищити обов’язковий пенсійний вік для виконавчого директора та голови правління з 75 до 80 років. Це дає йому ще п’ять років, щоб наглядати за своїми дітьми. Без схвалення ради правління жоден з пʼяти не має права продати свої акції в компанії ще протягом 30 років, і лише після цього зможе передати їх прямим нащадкам Арно. Сімейна єдність є відповіддю на потенційну вразливість.
Бернар Арно неодноразово заявляв, що його діти аж ніяк не зобов’язані бути наступниками за кермом LVMH (це "не є ані повинністю, ані неминучістю", нещодавно сказав він The New York Times), але припускається, що один із них зрештою посяде його місце. Хто це буде, частково залежатиме від того, хто насправді цього захоче, — показово Арно-старший порівнює цю посаду зі священством. Раз на місяць батько збирає дітей на півторагодинний робочий ланч на верхньому поверсі штаб-квартири LVMH на авеню Монтень. "Він залучав нас до справ, ще коли ми були зовсім маленькими, — згадує Дельфін. — Обговорював з нами стратегію групи та поточні питання. Батько завжди хотів передати свої знання. Ретельно вибирати Доми, які купуєш, — це велика робота".
У ролі СЕО Dior Дельфін є хранителькою міфу. Уся студійна обстановка довкола неї — оригінальна сіро-біла кольорова гама, стільці з овальними спинками, текстиль з надрукованою мапою вулиць навколо магазину — пряме посилання на модні коди Dior. Марія Грація, згадуючи свій старт у Домі сім років тому, зізнається, що помилялась, вважаючи його модним лейблом, як будь-який інший. "У Парижі Dior — це частина історії міста і всієї Франції, — пояснює вона. — Спочатку мені було важко це збагнути: я приїхала з Італії, у нас простіші відносини з модою". "Діор — найвідоміше французьке ім’я у світі", — впевнено каже Дельфін.
Дітей Арно виховували бути конкурентоспроможними. "У дитинстві я була зосереджена на навчанні та спорті, — згадує вона. — Нам не дозволяли довго гуляти". Як усі діти, вони з Антуаном часто сварилися, проте як старша сестра Дельфін мала бути прикладом для брата. Вона була старанною дитиною, особливо любила математику та економіку. "Всі в родині багато працювали: ми завжди бачили, як батько і дідусь навіть суботнім ранком вирушали в офіс. Іноді я йшла з ними, — розповідає Дельфін. — Ми завжди прагнули робити все якнайкраще". "Звучить виснажливо", — кажу я. Вона сміється: "Це дійсно так!"
Вона з теплотою згадує три роки, проведені в американському місті Нью-Рошель у штаті Нью-Йорк: батько намагався відкрити в США філію сімейного бізнесу з нерухомості. "Я ходила до франко-американської школи: половина уроків була французькою, інша англійською. В американських школах менше тиску, тому було весело". Родина Арно повернулася до Франції, коли Дельфін було 10. Вона однаково добре володіє обома мовами.
Приблизно тоді її батько зробив своє перше придбання: компанію, до якої належав Дім Dior. "Він завжди виділяв його, — каже Дельфін. — Ставив за мету зробити Dior найбажанішим брендом у світі. Разом із Louis Vuitton!" Компанія, яка у той час володіла Домом Dior, була в стані банкрутства. За словами Дельфін, у світі існувало всього п’ять магазинів бренду. Тепер їх 245. Арно одразу відвів доньку на авеню Монтень, 30. "Я була вражена, — згадує вона. — Для маленької дівчинки було захопливо потрапити в Dior — побачити всі ці сукні, сумки, капелюшки".
Я припускаю, що це дало їй чимало тем для розмов зі шкільними друзями. Сімейна скромність одразу бере гору: "Ми не говорили про це", — відповідає вона. Батьки Арно розлучилися, коли їй було 15. Бернар одружився з канадською піаністкою Елен Мерсьє. (Він сам грає на фортепіано, дітей також навчали музики.) В Арно та Мерсьє троє спільних синів — Александр, Фредерік і Жан.
У 17 років, перш ніж вступити до Лондонської школи економіки та бізнес-школи в Ліллі, Дельфін продавала парфуми в одному з бутиків Dior. У 18 вона отримала в подарунок свою першу сумку Louis Vuitton — модель Noé. Закінчивши навчання, кілька років працювала в міжнародній компанії з менеджмент-консалтингу McKinsey & Company, але завжди була пов’язана з групою батька. Як зазначає Толедано, в неї "Діор у крові".
"Почуття гумору Дельфін межує з іронією, але вона ніколи не буває злою", — каже американський артдилер і галерист Ларрі Гагосян, який працює з Арно. Вона захоплюється сучасними митцями — і залучає їх до співпраці з Dior: довгострокові колаборації, на її думку, є більш виграшними. На відміну від більшості представників світу моди, які покладаються на імпульс чи інтуїцію, Дельфін керується аналітичним мисленням. Вона не боїться роботи і розуміє жарти. Французька артдилерка Альмін Реш нагадує мені, що Арно з півночі Франції: їхнє фамільне почуття гумору радше британське.
Першу роботу в групі LVMH Дельфін отримала в 25 років, у 2000-му. Натоді Джон Гальяно працював у Dior і водночас над власним лейблом у приміщенні старої лялькової фабриці в 11-му окрузі Парижа — там Арно і починала. Команда Гальяно займалась оновленням бренду, і Дельфін допомагала Джонові знайти графічних дизайнерів, нових виробників і постачальників. Гальяно згадує, що Арно дуже швидко зрозуміла, чого він хотів: "Відчуття іронії — у Франції це працює не завжди". Коли джек-рассел-тер’єрка Гальяно привела цуценят, Дельфін взяла одного собі.
У 2005 році Арно вийшла заміж за Алессандро Валларіно Ганчіа, спадкоємця італійського виноробного бізнесу, — Гальяно створив для неї казкову весільну сукню, на виготовлення якої пішло приблизно 1300 годин ручної роботи. "Це було весело, — згадує дизайнер. — Примірки перетворювались на божевілля — були присутні майбутня свекруха, рідна та названа матері нареченої". Прийом для сотень гостей, серед яких були політики, бізнесмени, актори й зірки моди, влаштували в Шато д'Ікем, що належить батькові Дельфін. Весілля потрапило на обкладинку і висвітлювалось на понад 20 шпальт у головному французькому тижневику Paris Match. Шлюб Ганчіа та Арно тривав п’ять років.
Дельфін не керувала Dior у 2011-му, коли Гальяно був звільнений за антисемітські висловлювання незнайомцям. "Я була в офісі, коли помічник повідомив батькові, що Джона заарештували. Це був шок. Те, що він сказав, було неприйнятним, — згадує вона радше з сумом, аніж із гнівом. — Це був дуже важкий момент для Дому. Але саме в такі миті людина дізнається, на що здатна".
Роком раніше Дельфін почала зустрічатися зі своїм нинішнім партнером Ксав’є Ніелем, якого називають "французьким Стівом Джобсом". Ніель — технологічний мільярдер, засновник телекомунікаційної компанії, якій належить інтернет-провайдер Free, і співвласник впливової газети Le Monde. Якщо на становлення Дельфін вплинув батько, то її погляди на життя сформовані Ніелем, бізнесменом, який виріс у звичайній родині та вважається новим героєм Франції завдяки масштабній підтримці молодих винахідників та антрепренерів (його бізнес-інкубатор Station F є одним із найбільших у світі стартап-центрів). Десять років тому Арно заснувала премію LVMH Prize — у неї дар виявляти й підтримувати модні таланти. "Те, як Дельфін турбується про майбутнє, багато говорить про неї", — каже креативний директор Louis Vuitton Ніколя Жеск’єр.
Доньці Дельфін і Ксав’є, Елізі, 11 років, синові Джозефу — 7. (У Ніеля є двоє старших синів від попередніх стосунків.) Гостей їхнього дому в 16-му окрузі Парижа зустрічає округлий передпокій і безліч квіткових композицій; гігантські французькі двері ведуть у сад. На стінах роботи американської фотографки Сінді Шерман, японського художника Такаші Муракамі й американця Генрі Тейлора. По всьому будинку — металеві меблі Les Lalanne, художників Франсуа-Ксав’є і Клода Лаланнів, які працювали на Dior за часів Сен-Лорана. У саду розташовані скульптури американця Френка Гері та швейцарця Уго Рондіноне. Фонд Louis Vuitton колекціонує мистецтво, а Дельфін купує предмети, поруч із якими хоче жити.
Вдома вона тепла, владна і спокійна. М’який чорний костюм авторства Марії Грації — широкі оксамитові штани та двобортний жакет, затягнутий на талії, — Дельфін носить із невимушеністю піжами. На підборах вона вища за всіх гостей, крім енергійної Сеголен Галлієн, найкращої подруги дитинства. Вони схожі, як близнючки. Батько Сеголен, покійний бельгійський мільярдер Альбер Фрер, разом з Бернаром Арно був співвласником виноробні Château Cheval Blanc. Подруги згадують сімейні вечірки: Александр виконував роль диджея, жінки пили текілу, десь поруч відпочивав Карл Лагерфельд. "Дельфін вміє веселитися", — із захопленням повідомляє Гагосян. А Альмін Реш люб’язно зазначає: хоч би як пізно завершилась вечірка, дисциплінована Арно неодмінно зʼявлялася на занятті зі своїм особистим тренером наступного ранку.
Поки гості зайняті аперитивом, Еліза, висока як і мати, бігає туди-сюди в джинсах і зеленій футболці. Серед запрошених на обід — художники Єва Жоспен і Жан-Мішель Отоньєль, фотографка Бріжит Лакомб. Вони переміщаються до невеликої круглої їдальні, слабо освітленої та ефектно прикрашеної осінньою композицією з фіолетових кал і жовто-червоного листя. Скляні тарілки вручну розписані конваліями — звісно, за мотивом Dior.
На обід подають в’ялену рибу, неймовірно смачний стейк, запечені яблука з карамельним морозивом і вежу маленьких шоколадних цукерок. Розмова тече: виняткові художні виставки в Парижі, заміські будинки, останні роки Іва Сен-Лорана, ненаситні читацькі звички Лагерфельда та нестримна віра в те, що Dior усе ще має значення, оскільки сам Крістіан Діор був доброзичливою людиною — на відміну від Коко Шанель.
Дельфін і Ксав’є поблажливо перезираються й обмінюються жартами. "Вона його найбільша прихильниця. А він її найбільший прихильник", — каже про них один із гостей, художник Марк Бредфорд. — Є стосунки, в яких один партнер отримує всю увагу, але це не про них: коли він говорить, вона щоразу всміхається — і навпаки. Думаю, це справжня близькість душ".
Фото: Annie Leibovitz
Стиль: Tonne Goodman
Текст: Ґабі Вуд
