Закон бажання: чому всі в захваті від Симона Порта Жакмюса
Симон Порт Жакмюс створює яскраві і спокусливі колекції за мотивами життя у французькій провінції. Його історії заряджають оптимізмом весь світ.
У надрах YouTube є архівне відео французького телеканалу Canal +, зняте під час Тижня моди в Парижі. На ньому юний і довговолосий Симон Порт Жакмюс з групою дівчат в різнокольорових джемперах і коротких спідницях гуляє вулицями міста. Разом вони скандують "La mode! La mode! La mode!" (потрійне "Мода!" замість "Гіп-гіп-ура!"), роздають листівки враженим перехожим і розмахують транспарантом з грайливим написом Jacquemus en Greve ("Страйк Жакмюса"). Французи люблять страйкувати, а ще вони люблять моду і симпатичну молодь. На відео Жакмюс і його міні-армія нагадують романтиків з фільмів нової хвилі – якщо замінити слоган на транспаранті і приглушити фарби на джемперах, буде картинка майже з Годара.
Сьогодні у дизайнера Симона Порта Жакмюса коротка хлоп'яча стрижка, а протестувати більше немає причин. Невідомий провінційний юнак з маленькою колекцією одягу і великими амбіціями став новою зіркою паризької модної сцени. 2015 року отримав спеціальний приз LVMH Prize – на знімках з церемонії нагородження непристойно фотогенічний Жакмюс у компанії Фібі Файло і Карла Лагерфельда. Останнє весняно-літнє дефіле Jacquemus минуло в залах паризького Музею Пікассо, який ніколи раніше свої двері для таких заходів не відчиняв. Покази йому ставить бюро Олександра де Бетака – саме де Бетак кожного сезону споруджує павільйони Christian Dior у дворі Музею Родена. Дівчат з маршу протесту на Facebook замінили нові героїні. Тепер вбрання Jacquemus вигулюють поп-діви, яких всі знають по імені, без прізвищ: Соланж, Ріанна і Бейонсе.
Колекції Симона Порта Жакмюса – про Францію, якою вона здається і про яку мріється на відстані. Такий, після прочитання книжок, наївно уявляєш собі країну вина, Бодлера і кубістів з Монмартра. Історії дизайнера – не про паризький шик з опіумними тінями під очима, хижим леопардовим розписом і куртками-косухами, просоченими димом сигарет Gitanes. Його версія французького одягу – це залитий сонцем південь з напівоголеними тілами, білозубими усмішками і відблисками сонця в бокалі. Як листівки з відпочинку, як його Instagram.
Симон Порт Жакмюс з дитинства знав, що хоче створювати одяг, – на думки про майбутню кар'єру його наштовхнув сюжет про Жана-Поля Готьє по телевізору. В інтерв'ю Жакмюс охоче розповідає анекдот про те, як маленьким хлопчиком написав Готьє лист, переконуючи дизайнера, що тому необхідний стиліст – Симон, зрозуміло. Після трагічної смерті матері Валері в автокатастрофі, 19-річний Жакмюс вирішив переїхати з рідного Мальмора під Марселем в Париж, і будувати своє майбутнє там. Свій лейбл назвав її дівочим прізвищем – Jacquemus.
Картини ідилічного життя у французькій провінції Симон малює не тільки на подіумі. В епоху, коли соціальні медіа стають головним двигуном бізнесу, дизайнер знайшов свою візуальну мову. На незмінно яскравих фотографіях і відео Jacquemus – моделі різного віку і з різним кольором шкіри звиваються тілами в строкатий клубок на краю обриву і танцюють соковиті танці на прибережній віллі. Навіть інтернет-магазин у себе на сайті дизайнер облаштував як магазинчик дивовижних речей серед сільської пасторалі – одяг Jacquemus різнокольоровими прапорами майорить на білизняних мотузках.
Минулого року Жакмюс організував виставку "Марсель, любов моя" – визнання і посвяту дорогим для нього місцям. Для цього проекту українські ілюстратор Маша Рева і фотограф Армен Парсаданов зробили серію знімків темношкірої моделі, прикрашеної вирізками силуетів з паперу та картону. Двовимірний підхід до одягу – візитна картка дизайнера. Спочатку він багато експериментував з кроєм: у манері Мартіна Марджела розсікав шерстяні жакети і перелицьовував бавовняні сорочки, складаючи з них примітивістські скульптурні форми. Пізніше, колекції Жакмюса стали менш незграбними, а силуети – більш жіночними. Під час показу весняно-літньої колекції La Bomba в Музеї Пікассо, дизайнер випустив на подіум моделей в сукнях з відкритою спиною і пишним драпіруванням на подолі, в напівпрозорих топах на бретелях і спідницях, немов зав'язаних з хустинок. Такою – засмаглою і спокусливою – він запам'ятав свою матір. Такими ж вільними і щасливими сьогодні хочуть бути дівчата по всьому світу. Не тільки на півдні Франції.
Текст: Веня Брикалін
Фото: Alexander Saladrigas
Стиль: Julia Pelipas
Зачіски: Shinya Nakagawa
Макіяж: Homa Safar
Ретушування: Paul Drozdowski
Продакшн: Anna Rybus @Prospero Production
Модель: Taja Feistner @Oui Management