Модне злодійство: як великі бренди борються з контрафактом
Днями стало відомо, що французький Будинок Chanel виграв справу проти магазинів, які торгували підробками через Amazon. Анастасія Яворська згадала ще випадки, коли модні бренди відстоювали свої права у суді.
Будинок моди Chanel виграв справу проти магазинів, які торгували підробками через Amazon. Продавців контрафакту зобов’язали виплатити усього по $100 000, хоча спочатку в Chanel вимагали, щоби кожен магазин відшкодував їм по $2 млн. Також на Amazon повинні видалити всі зображення з фейковими речами Chanel і закрити доступ до платформи продавцям, які брали участь у позові.
Дивно, що у 21 сторіччі дорослим людям все ще треба пояснювати через суд, що красти – це недобре, а порушувати авторське право заборонено законом. Це не перший випадок, коли великий бренд вимушений відстоювати свою честь у судовому порядку. Можливо, якби штрафували не лише продавців контрафакту, а й тих, хто носить підробки, бажання купити сумку Louis Vuitton зі шкіри молодого дермантину чи гаманець Gucci з замком, який служить рівно добу, помітно б поменшало.
Очевидно, що перше устремління при покупці контрафакту – це прагнення наблизитися до розкішного життя і створення картинки, ніби все вдалося. Та де-факто носіння підробок не може гріти душу точнісінько так само, як не гріє копія "Соняшників" Ван Гога, придбана на Андріївському узвозі.
І якщо Boolenciaga та Vetememes – це скоріше прояв здорового почуття гумору та іронії в моді, то чіткий контрафакт – це порушення права людини на працю на китайських фабриках без вентиляції, це забруднення природи не найблагороднішими матеріалами, з яких роблять сумки, й інші радощі для суворого світу псевдо-luxury.
Новий спосіб вивести любителів легкої наживи на чисту воду вигадали LVMH. Холдинг представляє годинникові бренди Hublot, Zenith і TAG Heuer. Щоби вийти безпосередньо на продавців контрафакту, було вирішено почати купувати годинники в онлайн-магазинах, які не є офіційними дистриб'юторами. Полювання на "живця", інакше й не скажеш.
У серпні минулого року компанія Alexander Wang подала до суду на 45 торговців контрафактом, які на 459 сайтах продавали фальшиву продукцію бренду. Окружний суд Нью-Йорка став на бік Alexander Wang і присудив продавцям підробок заплатити $ 90 млн.
І хоча відповідачі до суду не з’явилися, а змусити їх виплатити суму — завдання не з легких, оскільки досить складно відстежити, кому саме належить сайт, що провинився, представники бренду лишилися задоволені результатом, заявивши, що призначена сума виплат хоч і видається надмірною, та носить скоріше символічний характер. Найчастіше суд зумисне призначає такі астрономічні виплати для залякування інших подібних організацій.
Французький холдинг Kering, що володіє великим пакетом брендів преміум-класу в 2015 році подав позов проти online-магазину Alibaba до федерального суду США у Манхеттені, звинувативши китайський інтернет-магазин у продажу контрафактних товарів своїх брендів Gucci, Balenciaga таYves Saint Laurent (YSL).
Як писав тоді The Wall Street Journal, в позовній заяві стверджується, що в Alibaba "свідомо заохочують продаж контрафактної продукції на своїх інтернет-платформах, сприяють їй і отримують від неї прибуток". Також стало відомо, що пошуковик Alibaba пропонує заміну правильно надрукованої назви, наприклад, Gucci на Сucchi чи Guchi. І хоча в компанії стверджують, що витрачають багато мільйонів на боротьбу з контракфактом, глобально ситуація не змінюється. Однак позитивний момент в цьому все ж таки є – капіталізація Alibaba на торгах у Нью-Йорку в 2015 році скоротилася за кілька місяців більш ніж на 75 мільярдів доларів через звинувачення у просуванні підробок.
П’ять років тому французькі будинки моди, серед яких Cartier, Chanel, Christian Dior, Lacoste Longchamp, Van Cleef & Arpels та Louis Vuitton, влаштували публічну прочуханку виробникам контрафакту. "Купи фальшивий Cartier — отримай справжню судимість", "За допомогою цього телефону ви можете подзвонити своєму адвокату!" і "Справжні пані не люблять підробки" — завдяки Comité Colbert та французькій митниці було випущено десять тисяч подібних плакатів, які розмістили в аеропортах та на вокзалах Франції; вони закликали громадян відмовитися від купівлі контрафакту. А виявлену фальшиву продукцію публічно знищували за допомогою спецільного обладнання.
За экспертними оцінками через підробки французька економіка тоді втрачала близько €6 млрд, а 85% контрафакту до Європи потрапляло з Китаю. Нині втрати компаній вимірюються мільярдами на один конкретний бренд. І, звичайно ж, від підробок завжди страждає репутація Будинку. Так, до прикладу, у 2005 році в Burberry були вимушені відмовитися від своєї фірмової "клітинки" через те, що тоді англійські сhavs (хлопці з околиць) дуже полюбили копії футболок та кепок, відзначених фірмовим принтом. Асоціації, які вони викликали, йшли, м’яко кажучи, в розріз з філософією бренду, причому відторгнення було настільки сильним, що в 2007 році Крістофер Бейлі зовсім відмовився від використання цього візерунка.
Читайте також:
