Минуле та майбутнє: як український бренд Khrystyna Rachytska зберігає національну традицію через вишивку
В умовах, коли українська ідентичність щодня проходить випробування на міцність, дедалі більше значення набувають ті, хто бере на себе місію зберігати її в деталях – у словах, піснях, образах і вишиванках. Христина Рачицька, колекціонерка, дослідниця традиційного українського одягу й засновниця бренду Khrystyna Rachytska, належить саме до таких людей. Уже понад 20 років вона не просто збирає автентичні сорочки з усіх куточків України, а перетворює їх на міст між минулим і сучасністю. До Дня вишиванки Vogue.ua поговорив з Христиною про вишивку як живу мову поколінь, власну колекцію бренду, новий простір і про те, чому автентичність – це не тренд, а відповідальність.
Пристрасть Христини Рачицької до етніки почалася з вишивки – з її краси, різноманіття й глибини. Вона згадує, що понад два десятиліття тому шукала вишиті речі на львівських ринках: "Це були буквально клаптики сорочок з Буковини, Гуцульщини, Закарпаття. Я вже тоді розуміла, який це величезний спадок. Вишивка – це не просто декоративне мистецтво, а справжній код культури, у якому переплелися історія, етнографія, композиція і кольорознавство".
Її завжди вражала майстерність жінок, які створювали ці речі: "Я постійно думаю про те, в яких умовах вони це робили – без електрики, без окулярів, без Інтернету, із дітьми й господарством. І ще встигали вишивати з такою неймовірною точністю. Це один з дуже особливих процесів, як молитва чи медитація".
Відтоді життя Христини нерозривно пов’язане з вивченням етнічної культури та колекціонуванням українського одягу, адже сорочка – це завжди більше, ніж просто текстиль. "Кожна сорочка — це життя жінки, її матеріальне уособлення, яке ми можемо споглядати. Їх власниць давно вже немає, а сорочки залишились – наче душа".
Христина Рачицька має вражаючу особисту колекцію вишиванок – результат багаторічних пошуків, досліджень і любові до традиції. Її перша сорочка – буковинська, вишита технікою "низинка" – дісталася їй не одразу. "Я вперше побачила її біля храму святого Андрія у Львові. Вона одразу прикувала мій погляд, але тоді її ціна була для мене недосяжною. Минуло пів року, і ми знову випадково зустрілися – і з цією сорочкою, і з жінкою, яка її продавала. Вона сказала: "Якщо її досі ніхто не купив і її хочете лише ви – вона повинна бути вашою". Це було дуже символічно, наче сорочка сама знайшла мене".
Зараз у колекції Христини – понад 400 сорочок. Дві з них особливо дорогі для неї, бо пов’язані з материнством: "Це дуже інтимні речі. Вони були поряд у мої найважливіші моменти – й тому залишаться найдорожчими". У планах на майбутнє поповнити особисту скарбничку рідкісними речами – тими, що, на жаль, були недоступними навіть до повномасштабного вторгнення. "Це сорочки, які залишилися на окупованих територіях України. Це болісна тема".
Христині особливо близькі сорочки з Буковини, вишиті білими шовковими нитками у техніці "цирки" – надзвичайно складній у виконанні. Також вона захоплюється борщівськими сорочками, виконаними чорною вовною. Але найважливіший критерій – не техніка чи регіон, а емоційний зв’язок: "Ти просто відчуваєш, що ця річ твоя. У вишивку вкладали любов — і це відчувається". Рачицька мріє, щоб українська вишиванка була визнана частиною світової культурної спадщини. "Кожна українка – співтворець цієї традиції. Наше завдання – зберегти її і передати далі".
Вона переконана: справжнє збереження традиції можливе тільки через автентичність. "Якщо ми щось змінюємо, навіть трохи стилізуємо чи інтерпретуємо, ми вже не зберігаємо традицію, а створюємо нове. Тому я завжди ставлю собі питання: що саме ми передаємо?". Світ постійно змінюється, а традиція – як стоп-кадр. Вона повертає до коріння, до голосу прабабусі, до колискової. Саме так я відчуваю сорочку в руках".
Сьогодні бренд Khrystyna Rachytska, заснований у 2016 році, створює вбрання на основі автентичних взорів із власного архіву. "Наші сорочки – це ручна робота. Ми відтворюємо орнаменти з понад 400 автентичних сорочок, які дійшли до нас зі сторічної давнини з різних етнографічних регіонів України", – пояснює Христина. Нитки для вишивання бренд замовляє на французькій фабриці DMC – одній із найстаріших у Європі. "Ця фабрика ще з кінця ХІХ століття виробляла нитки, які використовували українські майстрині. Саме ці нитки ми обираємо й сьогодні — щоб зберегти автентичність максимально точно".
У центрі Львова, на площі Старий Ринок, біля підніжжя Замкової гори, Христина створила простір, де зустрічаються традиція й сучасність. "Це місце сили", — говорить вона. У шоурумі Khrystyna Rachytska зберігається архів з понад 400 автентичних вишитих сорочок, поряд із ними – сучасні вбрання. "Ми наповнили цей простір предметами українського мистецтва – писанками, свічниками, керамікою, гутним склом, прикрасами. Це місце, де можна повністю зануритися в українську естетику, відчути її цілісність і глибину". У шоурумі також проходять лекції, виставки, зустрічі з митцями й музикантами. "Ми хочемо створити віртуальний тур архівом, щоб зробити його доступним для всіх – і українців, і поціновувачів культури за кордоном", – ділиться Христина.
Окрім вбрання, Khrystyna Rachytska створюють репліки та сучасні інтерпретації національних прикрас: наголівні та нашийні бісерні стрічки з весільного вбрання нареченої Західного Поділля, срібні намиста, кризи зі строю лемків, бойків, гуцулів, а також торбинки, комірці, брошки. Усе – з використанням традиційних матеріалів і ручної роботи. "Ми віримо, що такі речі мають силу жити довго – й передаватися у спадок".
