"Це кутюр, але це також реальність": ексклюзивне інтерв'ю з Жан-Полем Готьє
У середу, 5 липня, уся увага буде прикута до штаб-квартири Jean Paul Gaultier на вулиці Сен-Мартен. Саме там запрошений дизайнер Жульєн Доссена представить свою дебютну кутюрну колекцію. Напередодні показу модельєри зустрілися з Vogue для дискусії про свободу самовираження та модне минуле, теперішнє та майбутнє.
Як справи, Жульєне? Ви готові?
Жюльєн: Все під контролем. Тільки-но ви довершуєте ідею, деталі збираються разом швидко. Я міг би продовжувати працювати тут роками, адже є чимало способів, якими можна переосмислювати всі ці речі. Процес дослідження приносить справжнє задоволення, але веселощі починаються тоді, коли необхідно втілювати роботу в життя.
Чого усім очікувати від колекції?
Жюльєн: Коли ми вперше обідали з Жан-Полем, ми говорили про деякі шоу, які справді справили враження не лише на мене, а й на всіх. Що було дивовижним, так це можливість працювати з архівами, тому що є різниця між уявленням про колекцію та фактичною можливістю доторкнутися до одягу.
Вам довелося мати справу з 40-річними архівами, з чого ви почали роботу?
Жюльєн: Однією з відправних точок була колекція Chic Rabbis сезону осінь-зима 1993/1994. Я також думав про створення суконь із запахом чи вишивкою спереду, чи з принтом, який огортає все тіло. Я дивився на принципи крою та експресії — і що чудово в цих речах, так це те, що навіть через роки вони не втрачають своєї актуальності. Зараз вони настільки ж стильні і красиві, як і тоді, і та людина, яка обере цей одяг, буде найкрутішою на вулиці. Це чудово мати такий сучасний резонанс. Окрім того, в архівах я знайшов деякі речі, про які навіть не знав. Власне, ця колекція більше про персонажів. Куди б ми не дивилися, ми знаходили певну силу самовираження — майже кінематографічні композиції жіночності чи мужності, або обох — у силуетах. Як на мене, це дуже красиво і цікаво.
Жан-Поль: Мені дуже приємно це чути, тому що теза про персонажів дійсно правдива. Я зрозумів, що хочу стати модельєром, коли подивився фільм Falabalas (1945), у якому знялася Мішлін Прель. Я завжди вважав своїх моделей справжніми героїнями, персонажами.
Жюльєн: Цей підхід — про енергію та життєву силу, адже, врешті, в кожній речі є свій характер, це не просто одяг. У роботі Жан-Поля присутня віртуозність, яка оживляє речі. Для мене це дещо абстрактно з точки зору творчого процесу, але все ж резонансно, адже це рідкісне поєднання технічної роботи та надання самовираження спільноті персонажів, які насправді не існували в моді до того, як ви їх поставили на подіум.
Жан-Поль: Це дуже лестить. Що я можу на це сказати?
Отже, Жан-Поль, ви не були з Жюльєном на екскурсіях по архівах?
Жан-Поль: Ні, зовсім ні. Вся концепція цих кутюрних співпраць полягає в довірі до запрошених дизайнерів, чий талант я поважаю. Тому я даю їм повну свободу. Немає жодних інструкцій чи чогось іншого. Немає жодних причин впливати на запрошеного дизайнера, тому що це ставить його у положення, за якого він намагатиметься догодити вам. Я хочу побачити його інтерпретацію, його бачення. Речі мають розвиватися, не можна просто залишатися Jean Paul Gaultier.
Жюльєн: Що чудово, так це ваша щедрість і, передусім, усвідомлення необхідної творчої свободи. Я вважаю, що ваше бажання дозволити іншому дизайнеру інтерпретувати вашу роботу, — знак великої довіри.
Жан-Поль: Я завжди насолоджувався свободою. Працювати на великий Дім чи на гучне ім’я – це зовсім інше.
Жюльєн: Але ви також були вільні в Hermès, чи не так?
Жан-Поль: Мені сподобався цей досвід, але на той час я вже був відомим дизайнером. Коли я починав працювати в Pierre Cardin, я пропонував ідеї, які могли б підійти для стилю Дому, який був дуже специфічним. Для Hermès я намагався привнести щось своє. Дизайнером, який виконав дивовижну роботу для Hermès, яка, можливо, була більш вірною бренду, ніж моя, був Мартін Маржела. Він зробив щось дуже позачасове і повністю "ермесівське". Він робив колекції для Hermès з повним розумінням і повагою. Але для мене й для цього проєкту важливо не давати жодних вказівок, тому що останнє, що потрібно, — це те, щоб багато людей вставляли свої п'ять копійок — це призводить до надто великих компромісів.
Жюльєне, якого балансу ви досягли між роботою Жан-Поля та своїм баченням?
Жюльєн: Для мене це новий досвід, тому що я працюю в ролі гостя і маю справу з живою легендою, що є дійсно унікальною схемою. Одним з аспектів для мене було додавання нотки Paco Rabanne. Я уявляв, який діалог міг би відбутися між двома дизайнерами. А ще є моє власне бачення, яке може бути дуже інстинктивним, незалежно від того, чи йдеться про вишивку, чи про певний вид жіночності тощо. Насамкінець я думаю про репрезентацію: чи хочу я бути драматичними, чи хочу підкреслити те, що я француз...
Це ваша перша кутюрна колекція. Як вам було її створювати?
Жюльєн: Маю сказати, що працювати з ательє, знайомитися з усіма — це супер. Команда Жан-Поля має велику свободу в тому, як вони підходять до створення речей, тому що він їх так тренував. Тож у роботі відбувається справжній діалог про те, як вони бачать цю легкість, чи певний вид витонченості.
Це вже п’яте співробітництво Jean Paul Gaultie. Як було прийнято рішення працювати з Жульєном?
Жан-Поль: Дуже легко. Це був логічний вибір, враховуючи масштаб робіт Жульєна для Paco Rabanne та його власний дизайнерський стиль. У мене є повна свобода вибирати, кого я хочу. Для мене це особисте задоволення запросити дизайнера, і мені лестить те, що талановитий модельєр погодився взяти те, що я зробив, і зробити це своїм.
Які колекції вас найбільше надихнули, Жульєне?
Жюльєн: Мені подобаються ідеї морфінгу, з якими Жан-Поль працював протягом багатьох років: твір, який починається як одне, а потім перетворюється на щось інше. Є також ідея робити повсякденні речі фантастичними, яка мені здається дуже поетичною. Ми створили концепцію комбінезонів із інтегрованим взуттям і мереживом, що виглядає як друга шкіра; є прозора та вінтажна нижня білизна, запозичена з ХІХ століття. Мені подобається ідея давати "старій душі" нове життя, тому я придбав вінтажне мереживо у жінки на вінтажному маркеті, тому що я вважаю, що це чудово мати можливість пропонувати клієнтам різні види мережива ХХ століття. Також ми дали старим джинсам нове життя в спосіб, який нині дуже модний.
Я завжди вважав, що, коли ви щось трансформуєте і зберігаєте лише лінію чи елемент, це досить доброчесна вправа. Якщо робота дизайнера дійсно виконана добре, поєднання жанрів і кодів створює нову сутність і нову ідентичність. Якщо підходити до цього з повагою, це надзвичайно цікаво. Я вважаю, що важливо продовжувати досліджувати коди та повторно застосовувати їх таким чином, щоб створити щось нове.
Чи є в цій колекції елемент ностальгії?
Жюльєн: Особисто для мене ностальгія — це емоція, яка виникає від того, що я щось знову бачу. Для мене ця колекція радше про відкриття. Наприклад, в ній є сукні з драпірованого товченого шовкового оксамиту, яку раніше використовували для капелюхів, але її більше не виробляють, і це коли ви говорите "вау, ось вона". Ці моменти є певною мірою священними, але це не про ностальгію.
Ви працювали з музами?
Жюльєн: Це було більше про вираження спільноти. Мене справді надихають люди навколо Жан-Поля, тому я пам’ятаю про це, не думаючи ні про кого конкретно. Це фантастична соціологія.
Жан-Поль: Завжди є поняття задоволення та розваги. Це походить від реальності: це завжди про людей, яких ви бачите чи зустрічаєте, або про когось, хто надихає вас своїм ставленням.
Жюльєн: Ідея насолоди важлива, тому що у вашій роботі ніхто раніше не висловлював у такий спосіб ідеї провокації та іронії. У цьому є щось невинне і великодушне.
Жюльєне, ви свідомо брали до уваги такі фактори, як бодипозитив чи "голий" одяг?
Жюльєн: Мені найбільше подобається, коли натхнення виникає максимально природно, і я люблю ідею свободи загалом. Я оптиміст за своєю природою, тож коли я бачу ціле покоління, яке не сидить і не думає, чи хочуть вони виглядати "більше як хлопчик" чи "більш як дівчинка", я щасливий, адже ми вже навіть не говоримо про андрогінність, ми вийшли за рамки цього. Це нове покоління підірвало старий спосіб мислення за межі того, що я вважав можливим. Тепер свобода самовираження дуже чиста — ти можеш бути ким хочеш, і я вважаю це справді прекрасним. Мене надихає свобода без обмежень. Це дає мені багато надії на майбутнє.
Ця свобода та різноманітність самовираження, мабуть, тішить вас, Жан-Полю, оскільки ви започаткували це на подіумі.
Жан-Поль: Я справді вважаю, що це завжди про когось іншого, про те, щоб побачити когось, хто надихає і є живе моментом. Я думаю, що ми так створені: ми щось бачимо, а потім пропонуємо іншим те, що побачили.
Жюльєн: Так, як перекладачі. Це як культура. Як ми вже говорили про персонажів і одяг. Ми тут, щоб подивитися на одяг; подіум не повинен стати парком розваг, тому що тоді ви не зможете побачити так істину. Це про одяг, любов до одягу, який призначений для того, щоб його дійсно бачили та носили, а клієнти його одягатимуть і купуватимуть так само як витвір мистецтва. Так, це кутюр, але це водночас реальність.
