Трубач Денніс Аду про фестиваль Am I Jazz, улюблені джазові клуби і популярність джазу в Україні
З 14 по 17 листопада в арт-центрі Closer відбудеться джазовий фестиваль Am I Jazz. Його учасник Денніс Аду – найвідоміший український джазовий трубач і лідер Dennis Adu Big Band – напередодні фестивалю розповів vogue.ua про улюблені джазові клуби і як стають джазменами.
Денніс Аду (фото: Кріс Кулаковська)Слід почати з того, що мені просто дуже подобається грати на трубі. Мені подобається звук цього інструмента і всі його складності: я граю на трубі вже 25 років, але вона до сих пір мене вражає.
З дитинства я граю в джазовому оркестрі. Мені завжди подобалися зібрання, подобалося їздити на фестивалі, але я особливо не розумів, чому. Я навіть не усвідомлював, чи подобається взагалі мені ця музика: просто грав і все. Під час навчання в училищі (Денніс навчався в Криворізькому музичному училищі ім. Глинки – прим.ред.) приблизно на третьому курсі, я вже почав освоювати основи імпровізації, все більше слухати джаз, і він мене потроху затягував. Тоді ми обмінювалися записами з одногрупниками, багато говорили про музику. Це був дуже класний час, що остаточно втягнув мене в цю "діру" під назвою джаз.
В цілому джаз в Україні став популярним зараз, хоча, з іншого боку, багато просто почали заробляти гроші на слові "джаз". Ти приходиш на концерт у гарний зал, де на афіші написано щось як-от "Джаз з Америки" або "Найкращі джазові музиканти України грають джаз", а грають насправді рок-н-рол. І потім люди йдуть додому, публікують кілька світлин в Instagram з коментарем "це був справжній джаз". Хоча пильна увага до цієї музики, безумовно, плюс. За останні роки змінилося, напевно, не так багато, як хотілося б, але все ж з'являються молоді люди, які прагнуть стати хорошими музикантами.
Влітку я записав альбом з українськими та американськими музикантами: Борис Могилевський грав на альт-саксофоні, Lucas Robert Pino – на тенорі, Олександр Чаркін – на тромбоні, Glenn Zaleski – на фортепіано, Олександр Ємець – на контрабасі і Павло Галицький – на барабанах. Альбом вийде на українському лейблі WhoIsAble наступного року.
Як правильно навчати студентів на джазменів, говорити досить важко (Денніс викладає в Київському музичному училищі ім. Глієра – прим.ред.). Можу впевнено сказати, що більшість студентів, які зараз навчаються, є лінивими, лише деякі займаються серйозно і фанатіють від цієї музики.
Джазову музику не дуже цінують у нашій місцевості. З усіх музикантів я знаю лише одного, який музикою заробляє на життя. Багато хто виїжджає працювати за контрактом на круїзні кораблі, і їх можна зрозуміти: альтернативи немає – в прямому сенсі доводиться заради заробітку грати різний "шлак", щоб потім була можливість піти і пограти музику, яка подобається. І отримати зовсім невеликий гонорар – але такий усвідомлений вибір більшості музикантів.
Навчити грати джаз дуже непросто, без бажання самого студента нічого не вдасться. Я можу тільки направити, сказати "ось послухай цей запис, зніми ось це соло, послухай цього музиканта більше". Але я не можу сказати чарівне слово, після якого студент почне грати. Будні джазових музикантів відрізняються лише тим, що ми лягаємо спати пізно, бо часто граємо в клубах до пізньої ночі. Але якщо немає пізніх виступів, відмінність мінімальна: ті ж заняття на інструментах, репетиції, прослуховування музики, аналіз творчості інших джазменів.
Один з найкращих клубів, в яких я побував, це мій улюблений Smalls у Нью-Йорку. Такої атмосфери я не зустрічав поки більше ніде. Це місце справді просякнуте любов'ю до музики, там збирається дуже багато музикантів і ця величезна ком'юніті залишається після концертів. Туди приходять зірки: Joel Fram, Roy Hargrove, Nicholas Payton, Josh Evans, Eric Harland. Це магічне місце, і я всім бажаю хоча б раз у житті туди завітати. А ще краще приїхати на тиждень або два, щоб ходити туди щодня і проводити там ночі.
Ще мені подобається лондонський Ronnie Scott's, хоч там зовсім інша атмосфера – більш аристократична, зі своїм шармом і своєю історією.
У Києві багато непоганих джазових місць. Хорошу музику грають у BarmenDictat, у Coffee Jazz Wine на Подолі, в Buena Vista Social Bar грають Latin Jazz і сальсу щопонеділка, там збираються музиканти, щоб поджемити в стилі LatinJazz. Концерти проходять у клубі 32JazzBar на Воздвиженці.
На фестивалі Am I Jazz ми гратимемо великим оркестром спільно з одним з топових тенор-саксофоністів сучасності – Seamus Blake. Ми виконуватимемо його музику – дуже красиві мелодії.
Під час фестивалю, гадаю, слід послухати всіх виконавців, адже його концепція, придумана організатором Ольгою Бекенштейн, – у тому, щоб показати, що джазова музика дуже різна. Обов'язково потрібно слухати хедлайнера фестивалю Bilal і його друзів. Чому саме його? Він один із законодавців сучасного Neo-Soul і R&B-музики, співпрацює з чудовими музикантами.
Варто стежити за тими, хто вам до душі. Я стежу за Nicholas Payton: він створює дуже різноманітну музику і неймовірно грає на трубі, а також на контрабасі, родесі і фортепіано. Сподобався останній альбом Troy Roberts "Days Like These", дуже рекомендую! Ще мені подобається музика Ambrose Akinmusire, Phil Dizack, Marquis Hill і Gerald Clayton – це все свіжа кров.
