Продолжая просмотр сайта, вы соглашаетесь с тем, что ознакомились с обновленной политикой конфиденциальности и соглашаетесь на использование файлов cookie.
Соглашаюсь

Бітанґа: Аліна Паш про дебютний альбом, "лайки" та хайп

08 июня 2019

Зірка українського хіп-хопу Аліна Паш випустила дебютний альбом «Пинтя» – і розповіла українському Vogue, чому не поспішала з ним і як їй довелося подорослішати за рік.

Аліна Паш злетіла надзвичайно яскраво. Все почалося з кліпу Bitanga, який дівчина зняла у рідному Закарпатті. У відео Аліна бадьоро читала іронічний закарпатський реп, змінюючи розкішні вбрання та аксесуари: гуні, капелюхи, намітки, яскраві окуляри. «Ета нечесний хлопець – бітанґа» – трек починається із заяви, у якій вся Аліна: у ній і зухвальство, й іронія, і смак, і стиль. Зрозуміло було одразу: народилася нова зірка українського хіп-хопу. 

Ми зустрічаємося з Аліною через рік після хайпу, викликаного кліпом. Паш разом зі своїм барабанником Артемом Угодніковим облаштувала затишну репетиційну студію на території Кіностудії ім. О.Довженка: розкурює ароматичні палички, пригощає гостей кеш’ю і полуницею. На сцені і у житті Аліна однакова: швидка, різка, прямолінійна, разом з тим дуже зосереджена. У всьому, що вона робить, відчувається досвід. Аліна займається музикою з 11 років, і він у неї різний: у 20, наприклад, вона проходила кастинг у групу Real O, а рік по тому вирушила на гастролі до Китаю з групою «Гарячий шоколад» – розповідаючи про це, вона вживає слова «безумство», «пуш-ап» і «короткі спідниці». Зрозуміло, що, найшвидше, до справжньої Аліни цей досвід має умовний стосунок, але він був потрібен – щоб зараз складати класні пісні про бітанґу і читати реп так зухвало.    

Завтра виходить твій перший альбом. Що ти відчуваєш?

Що у мене буде перша дитина (Сміється).

Ви могли випустити дебютний альбом ще рік тому, коли ти зняла «Бітанґу», бо був величезний хайп і про тебе всі говорили…

Так, могли. І насправді мали це зробити ще восени. Але в процесі я зрозуміла, що з’являється багато нових пісень і я просто не встигаю їх доробити. І будемо відвертими: для того, щоб нормально зарелізити альбом, потрібні кошти. А також терпіння, розуміння і мудрість. Мудрість не тільки життєва, але і в документах, в укладанні договорів. Я не знаю, як музиканти, без знань бухгалтерії, авторського права, юридичних питань чи роялті, наприклад, все це роблять. Мені важливо робити все самій і все контролювати. За декілька місяців я подорослішала швидше, ніж за попередні 25 років.

Коли ми записали альбом, було багато запитів від студій, в тому числі й мейджорів. Але проблема в тому, що мейджори не працюють в Украні – їхні офіси розміщені в Росії, а ми не хотіли видавати альбом з поміткою Russia. Як бачиш, щоб правильно вести бізнес, треба багато що знати.

Але я знаю, що в тебе є досвідчений менеджер.

Так, є Андрій, але я вирішила розібратися сама і бути собі головною.

Це тому, що тобі набридло бути залежною – маю на увазі період, коли ти була частиною «Гарячого шоколаду» чи на бек-вокалі в Ірини Білик та групи Скай?

Ні, бо я нікому не довіряю, тільки собі.  Мені треба розбиратися у своїй професії, і я готова віддавати цьому сили, енергію та фінанси. Цілий рік я вкладаю в себе сама. «Бітанґу», наприклад, я зняла сама, на свої кошти і з допомогою небайдужих людей.

Як ти сприйняла популярність, яка на тебе впала після «Бітанґи»? Про тебе всі писали, запрошували всюди: одразу ти відкривала Одеський кінофестиваль, потім на вечірку українського Vogue…

I am suck of views, likes and all this bullshit! («Мене дістали усі ці перегляди, лайки» – з англ.) Якщо з хайпу забрати лайки, то що залишиться?.. Я не женусь за хайпом та кількістю переглядів. Що таке перегляди? Це кількість грошей, які ти можеш вкласти в промо. Чим більше грошей, тим більше хайпу.

Алина Паш и Артем Угодников

Але ти не вкладала?

Ні, звісно. І я пропоную не реагувати так гостро на кількість переглядів – треба розуміти, що в цьому багато підкручувань. Ми свідомо не вкладали в промо: я хотіла знати свою реальну аудиторію, щоб зрозуміти, хто мене слухатиме. Ми зайняли вільну нішу, бо жіночого хіп-хопу на той час не було взагалі, і треба було вивчити аудиторію.

Отже, хто тебе слухає, хто твої люди?

Мені важливо, щоб мене слухали мої однодумці. Я впевнена, що навкруги дуже багато класних молодих дівчат та хлопців, таких самих, як я – вони «паряться» за свою країну, залишаються тут. В мене є купа пісень саме про це. «Течія», наприклад: «На заході такий же захід сонця є. Не тікай в чуже – роби своє». Я повсякчас думаю про те, що не треба копіювати західну музику – давайте творити своє. Наша країна –супермолода, тому в нас багато незаповнених творчих ніш.

Тобі треба йти в політику або в соціальні проекти. Ти так переконливо говориш!

Так, я читаю лекції. Наприклад, я взяла участь у соціальному проекті: здала тест на ВІЛ, а потім публічно говорила про важливі соціальні теми – секс, наркотики та рок-н-рол, тобто карпатський реп (Сміється).

Ти дуже бойова.

Так, я відчуваю себе солдатом – солдатом свободи та кохання. Я мала багато можливостей поїхати з України. Мій хлопець, що живе в Барселоні, каже: коли ти втомишся тут боротися та робити революцію, дай купимо квиток у Бразилію в один кінець, навчимося танцювати самбу, відкриємо ресторан на березі океану. Але в мені живе бойовий дух Пинті – і я не можу скласти руки та сидіти мовчки.

Хто такий Пинтя?

Пинтя – це народний герой Закарпаття. Він наш український Робін Гуд, який захищав бідних та забирав у панів золото. Тобто займався рекетом, але рекетом благородним  (Сміється). Пинтя жив у Буштино на Закарпатті, звідки я родом. Мого дідуся і прадідуся також називали Пинтя – кажуть, що він мій прямий родич. Його ім’ям я назвала свій альбом, бо це моє альтер его. Я саме так почуваюся. Я трохи шибеник – і ніколи не хотіла бути принцесою. Але з мене її намагалися зробити. Іноді це було складно і навіть боляче – лише зараз я розумію, що тільки обростала комплексами, коли намагалася бути гламурною співачкою.

Ти маєш на увазі час роботи у гуртах Real O та «Гарячий шоколад»? Ти хотіла би про це забути? Чи все ж таки це було важливо для розвитку?

Є моменти, які я хочу забути – але ти права, там було багато досвіду. Коли я йшла на кастинг у групу Real O, мені було 20. Я провела чотири тижні у маєтку в передмісті, де з нас робили  гламурних співачок – це була частина ідеї Наталії Могилевської, яка продюсувала групу. З-поміж нас мали обрати чотирьох, щоб вони стали частиною групи. Це була школа життя: щодня музика, хореографія, йога, психологія. Вже наприкінці, коли мали оголосити переможців, Наташа Могилевська завела мене в кімнату і спитала: «Аліна, скажи чесно, ти ж не хочеш у групу?». Я кажу: «Ні». Ми зрозуміли одна одну (Сміється). «Я не бачу тебе в групі, ти маєш бути сольною артисткою, – сказала вона. – Я бачу, що тобі треба рвати і метати, гори перестрибувати». Це дало мені стержень і віру в себе.

А навіщо ти пішла у гурт «Гарячий шоколад»?

Я хотіла кудись втекти. В мене були проблемні стосунки, і я вирішила прийняти пропозицію від продюсерів та поїхати на два місяці виступати до Китаю. Там ми переїжджали щодня в інше місце і грали по кілька годин. Це був шалений досвід. Після цього я зрозуміла, що більше ніколи не захочу працювати в жіночій групі. І що я ніколи більше не вдягну пуш-ап! (Сміється).

Щодо стилю. Стиліст Валерій Топал підібрав тобі дуже цікаві образи для кліпу «Бітанґа». Він твій стиліст чи просто друг? Тому що я бачу, що ти і в повсякденному житті маєш такий же вигляд, як на сцені.

Багато речей я обираю сама, а потім кидаю фото Валері – і він каже свою думку. Я люблю яскраві образи та аксесуари – нігті, косички, намотування, але Валера робить так, щоб все це мало не дуже «зашкварний» вигляд (Сміється). Всі ми колись були тинейджерами і могли загратися… Я, наприклад, колись хотіла мати тунелі – слава богу, мама сказала, що це зайве, що це негарно. Дякую людям, які можуть мене відкоригувати і підкреслити те гарне, що в мене є.

Як ти зрозуміла, що хочеш читати реп?

В альбомі можна побачити, що хіп-хоп є інструментом, за допомогою якого я будую свій стиль. Я називаю його фьючер-фолк-хоп. Фьючер – бо такого змішування в нашій культурі ще не дуже багато. Фолк – бо ми беремо українські мотиви, індійські, африканські. Хоп – бо є і хіп-хоп, і тріп-хоп. Я щаслива, що знайшла цей жанр: ми черпаємо з коріння і йдемо до сьогодення.

Щодо репу, то він з’явився випадково: хотілося зробити щось таке, на що в Україні ще ніхто не наважувався. Я точно не хотіла робити свій поп-проект, тому що розуміла, що він буде не такий, як я хочу: це означало би повернення до міні-спідниць та червоної помади... А мені хотілося всім втерти носа і показати, що я можу робити своє. І що ми настільки зірвемо простір, що на вулиці мені вслід казатимуть: «Дивіться – бітанґа!»

Який у тебе новий челендж після виходу альбому?

Зробити гідне живе шоу. Наприклад, зараз я багато працюю з хореографом і готую танцювальне шоу. Цього літа ми граємо на Atlas Weekend, на Brave! Factory, а восени, сподіваюся, буде сольний концерт.

Але ти могла б давно зіграти перший концерт – ти готова!

Я не була готова видати такий концерт, щоб всі сказали: «Ну яка крута дівчина, як качає»! Щоб мій бойфренд сказав, що я профі (Натан Дейзі, бойфренд Аліни, – французький режисер і музикант – прим. vogue.ua); Ваня Дорн щоб похвалив… (Сміється). Хочу мати серйозний фідбек.

Текст: Дарья Слободяник

Фото: Мария Павлюк

музыканты ·

Еще в разделе Музыка

Популярное